Справа № 2-а-180/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року Карлівський районний суд в складі: головуючого судді –       Миронець О. К., при секретарі – Ємець Р. Ю.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка Полтавської області в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

    В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Карлівського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області та  просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, а також визнати дії  відповідачів неправомірними, стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 4403 грн. 90 коп. за 2006-2008 роки, зобов’язати відповідача нараховувати їй таку допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, посилаючись те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006  року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. За період з 2006 по 2008 рік їй така допомога не виплачувалась.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.

    Позивач в судове засідання не з’явилася, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, але від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона підтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, хоча своєчасно була сповіщена про час та місце розгляду справи, але від неї мається заява про розгляд справи без її участі в якій вона  позов не визнає в повному обсязі.

А також від відповідача надійшло заперечення на позов в якому він просить суд відмовити в його задоволенні та пояснює, що відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV (редакція закону від 19.12.2006р. чинна з 01.01.2007р.) дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується відповідно на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України « Про Державний Бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп./2007 від 09.07.2007 року визначено, що положення ст.ст. 29, 36, аб.3 ч.2 ст.56, ч.1 ст.66, п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст. 98, 103, 111 Закону України « Про Державний Бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувати підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно прикінцевих положень Закон України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був набрати чинності з 01 січня 2006 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV дія статті 6 зазначеного закону була призупинена.

Відповідно до викладеного відповідач вважає, що Пенсійний фонд України не мав жодної підстави для нарахування надбавки до пенсії, встановленої для учасників війни .

Таким чином, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.06 є безпідставними, оскільки рішення Конституційного суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.07.07р., і зворотної сили немає. Тому і перерахунок пенсії з 01.01.07 здійснити неможливо, оскільки дія даного рішення на правовідносини з 01.01.07 по 09.07.07 не поширюється.

Щодо розміру надбавки відповідач зазначив, що на час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалося, виходячи з розміру 19 грн.  91 коп., що було визначено постановою Кабінету Міністрів України  від 3 січня 2002 р.     № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Станом на 01.01.2006 року до зазначеної постанови змін, щодо її застосування при нарахуванні підвищення дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено не було.

Поряд із цим, порядок нарахування надбавки мав бути затверджений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Водночас і положення Конституції України, зокрема ст. 95, зазначають, що тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Разом з тим відповідач повідомив, що на запит Пенсійного фонду України Міністерство юстиції України надало відповідь від 31.08.2007 р. за № 21-46-561. Згідно з даним листом  розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до даного Закону.    

Тобто, на даний момент органи Пенсійного фонду не можуть проводити розрахунок надбавок пенсіонерам, які являються дітьми війни. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003. Зокрема, нею встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Але згідно частини 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 р. пенсіонерам, які мають статус “дитина війни”, було передбачено та виплачується надбавка до пенсії у розмірі 10% від прожиткового рівня, встановленого законодавством для непрацездатних осіб.

Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі у своїй діяльності керується Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах № 5-5 від 25.02.2008 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 р. за № 209\14900 ( далі – Положення). Соціальна надбавка (допомога) на яку посилається позивач не передбачена вказаним вище Положенням.

Відповідно до Положення основним завданням управління Пенсійного фонду України в Карлівському  районі є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Таким чином, у подальшому відповідачем по даній справі повинен бути не Пенсійний фонд України, в особі його управлінь.

Відповідач вважає, що станом на сьогоднішній день чинним законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів, і джерел, в якому порядку та яким чином обчислюється вказаний розмір надбавки за 2006 та 2007 роки, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Суд,   вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Доводи відповідачів про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі  Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

           Що стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

            Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

            Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено,  що дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2, з 1 жовтня – 49,8 гривні.  

            Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Між тим,  до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

          Таким чином,  суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за 2008 рік  з 22 травня 2008 р. з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

    Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,  -        

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року протиправною.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду   через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня її проголошення та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                                                 Миронець О. К.