П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 жовтня 2010 року м.Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді Борсука П.П., розглянувши у скороченому провадженні в місті Камені-Каширському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання перерахувати і виплачувати та стягнути недонараховану й невиплачену пенсію як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи,

встановив :

29 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому зазначила, що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) їй як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак всупереч згаданим нормам управлінням ПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управлінням) їй проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі - 848,45 грн., з чим не погоджується.

Вважає, що виплата належної їй пенсії повинна проводитись, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі перерахувати та виплачувати пенсію у вказаних розмірах, стягнути недонараховану та невиплачену пенсію в сумі 22723,84 грн за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

06 жовтня 2010 року Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, з огляду на те, що належні їй як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи основна державна та додаткова пенсії виплачені в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, не може бути нижче 530 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам ІІ групи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІІ групи, не повинні бути нижчими 600 грн.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

Наполягає на застосуванні шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим їй посвідченням серії А №408760 від 21 травня 2004 року.

Як вбачається з пенсійного посвідчення АГ№280600, довідки Волинської обласної МСЕК серії ВЛН №031813 ОСОБА_1 з 21 травня 2004 року довічно встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на території, забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні та з березня по серпень 2010 року отримувала пенсію за віком, що підтверджується довідкою відповідача. Крім вказаної пенсії позивач також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

У відповідності до ст.6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

За вибором позивача їй протягом періоду, за який вона просить задовольнити позовні вимоги, призначена та виплачується пенсія по віку, передбачена Законом України „Про пенсійне забезпечення”, а тому суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” слід відмовити.

Крім отримуваної пенсії за віком позивач відповідно до ст.49 Закону має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи згідно ст. 50 Закону призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак розміри додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними і такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача про неприйняття Верховною Радою України рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.

Відповідач згідно поданого заперечення виплачує позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії в менших розмірах, керуючись при цьому постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не вище названі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року та від 16 липня 2008 року №654, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, відповідач, всупереч ст.71 КАС України, визнаючи за позивачем право на додаткову пенсію як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак заперечуючи проти визначення розміру пенсії у заявленому ним розмірі, правомірності своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.

Вирішуючи питання про період, за який підлягає задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1, яка до суду за захистом порушеного права звернулася 29 вересня 2010 року, враховуючи строк позовної давності, що з 30 липня 2010 року частиною другою статті 99 КАС України встановлено у шість місяців, суд вважає, що захисту підлягає право позивача шляхом перерахування і виплати додаткової пенсії у передбаченому ст.50 Закону розмірі за період з 29 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року, як про це просить позивач.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на її користь пенсії у розмірі 22723,84 грн, оскільки саме на Управління покладено обов’язок проводити нарахування та виплату пенсій у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача нараховувати і виплачувати йому згадані пенсії в розмірах згідно ст.ст.50, 54 Закону і надалі, оскільки судовому захисту підлягає право особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на даний час невідомо, чи буде порушено таке право позивача в майбутньому.

Безпідставною є вимога позивача про визнання за нею права на отримання пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону, оскільки таке право уже передбачено Законом.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст.11, 17, 99, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій щодо невиплати пенсії у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до вказаного Закону задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 29 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 (п’ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг.

Головуючий – підпис

З оригіналом згідно

Суддя Камінь-Каширського

районного суду ОСОБА_2