Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц – 4103/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Трофимова Д.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Краснокутської О.М.

ОСОБА_2

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» ( далі – Банк) звернувся до суду із вказаним позовом.

В позові зазначав, що 14.12.2005 року між Банком та відповідачем ОСОБА_5було укладено кредитний договір № 164.278, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 6000, 00 доларів США строком до 13.06.2007 року зі сплатою 24,00 % відсотків річних на суму залишку заборгованості.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань станом на 07.12.2010 р. сума заборгованості за кредитним договором складала 34955, 39 доларів США, що за курсом 7, 9588, відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.12.2010 року, складає 278202, 96 грн., з яких заборгованість за кредитом – 3922, 02 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 7907, 02 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 23126, 35 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.12.2005 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 164.278.

Вимога , що була пред’явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов’язання, залишена без задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачами зобов’язань, банк просив суд, стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 164.278 від 147.12.2005 року у сумі 34955, 39 доларів США, що за курсом 7, 9588, відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.12.2010 року , складає 278 202, 96 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 34955, 39 доларів США, що еквівалентно 278202 грн. 96 коп. , державне мито у розмірі 1700 грн. 00 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати кредитний договір недійсним.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові наслідки порушення зобов’язання забезпеченого порукою урегульовані ст.554 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що у порушення вимог ст. ст. 525, 543, 554, 1054 ЦК України ОСОБА_3А порушила умови укладеного між нею та банком договору ,у зв'язку з чим судом вірно покладено солідарну відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту на відповідачів як боржника та поручителя.

Висновки про наявність у боржника перед банком боргу за кредитним договором підтверджені матеріалами справи, кредитними договором № 164.278 від 14 грудня 2005 року, договором поруки № 164.278 від 14 грудня 2005 року,графіком погашення кредиту, розрахунком заборгованості ( а.с.6,8,11,12).

Доводи ОСОБА_3 щодо підписання кредитного договору під впливом ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, зазначені обставини не звільняють ОСОБА_3 від виконання зобов’язань перед банком про повернення кредиту.

Вимоги апеляційної скарги визнати договір недійсним суперечать ст.303 ЦПК України. У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. ОСОБА_3 не заявляла позову про визнання кредитного договору недійсним.

Окрім заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, суд стягнув пеню в сумі 23126,35 доларів США, пеня банком нарахована за весь період просрочки відповідно до узгодженої сторонами умови про збільшення позовної давності ( п.5.6 договору).

Разом з тим ,судом залишена поза увагою валюта, у якій нарахована пеня, та положення 3 ст.551 ЦК України.

Положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Справа розглянута судом першої інстанції у відсутності ОСОБА_3, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе у відповідності до вимог ст. ст.5,10, п.6 ст.295 ЦПК України прийняти до дослідження докази щодо сімейного та матеріального становища відповідачки, які мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має неповнолітнього сина та малолітнього сина, не працює, здійснює догляд за дітьми, проживає з матір’ю ,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із розрахунку вбачається , що нарахована пеня майже в 2,5 рази перевищує саму заборгованість за кредитом ним договором.

Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість .

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов’язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи зазначенні обставини, вочевидь не співмірність між нарахованою пенею і порушенням зобов’язання, враховуючи сімейне становище відповідачки, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, колегія судді приходить до висновку, що пеню необхідно зменшити і визначити у розмірі 10000 грн.. що є достатньою сумою, яка забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2011 року змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» станом на 07.12.2010 року заборгованість за кредитом в сумі 3922,02 долара США, що еквівалентно 31 214, 57 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7907,02 доларів США , що еквівалентно 62 930,39 грн. , пеню в сумі 10000 грн.

В частині розподілу судових витрат рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: