У К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2а-551/08 р.

Категорія __

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(повний текст)

15 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:  головуючого – судді Балюкової К.Г.,              

          при секретарі – Усатій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м.Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги

ВСТАНОВИВ:    

Позивач ОСОБА_1, 28.11.2008 р. звернувся до суду із позовом про зобов’язання відповідачів виплатити йому суму недоплаченої щорічної допомоги, як ветерану війни – учаснику бойових дій, за 2004-2007 роки в загальній сумі 6028 грн.75 коп. Вимоги свого позову мотивував тим, що він має статус учасника бойових дій. Відповідно до ЗУ „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” (надалі Закон) щорічно, до 5 травня йому повинна сплачуватися одноразова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, однак у порушення цього Закону вказана допомога у 2004 році була виплачена за 2004-2007 роки лише в загальній сумі 900 грн.: 2005-2006 роках в сумі по 250 грн., у 2007 році – 280 грн., недоплата й складає суму заявлених ним позовних вимог. Зазначала, що посилання відповідачів при невиплаті в повному обсязі вказаної допомоги на закони про державні бюджети на відповідні роки , на його думку, є неспроможними та порушують його права, передбачені ЗУ „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”, положення ст..22 Конституції України щодо заборони при прийнятті нових законів та внесення змін до існуючих звужувати зміст та обсяг існуючих прав та свобод, змушуючи його звертатися за їх захистом до суду.

Позивач в судовому засіданні заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Вказував, що не звертався до суду із даним позовом у 2004-2007 роках оскільки не знав законів та був зайнятий, оскільки досі працює.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя в судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Заперечення на позов мотивувала тим, що Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються розходи держави на суспільні потреби, їх розмір, цільове призначення. Відповідними Законами про Державний бюджет України на відповідний рік передбачався визначений обсяг виплат одночасної щорічної грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни. У зв’язку з чим, зазначені виплати Управління праці та соціального захисту населення здійснювало відповідно до Конституції у межах бюджетних асигнувань,  обсяг коштів на дану виплату надходив до їх Управління також з розрахунку коштів, передбачених бюджетом в даній частині. Вказувала, що УТСЗН є органом виконавчої влади – розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яке діє у межах виділених йому на даний вид виплат коштів, тому порушення прав позивачки відбулося з вини законодавчого органу, який встановив розмір виплат на кожний рік. Також наполягала на застосуванні судом наслідків пропущення позивачем строків звернення з вимогами до суду, передбачених ст.99КА України. Із зазначеного нею у сукупності, просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача – Головного Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації надала письмові заперечення на позов, в якому виклала свої заперечення щодо позовних вимог, просила в їх задоволенні відмовити як по суті, так й у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м.Севастополя, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1  є учасником бойових дій, що підтверджується свідоцтвом АА № 515969, виданим 19.07.2007 р. Севастопольським ОМВК.

Згідно ст.12 ч.5 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.17-1 зазначеного Закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня , мають право звернутися за нею та отримати ї до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Встановлено, що у 2004-2007 роках, щорічна разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу в неповному обсязі, у розмірі 250-280 грн. щорічно, як було передбачено законами України про державні бюджети України на відповідні роки, а не у розмірі, встановленому ст.12 ч.5 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”: 2004 рік – 1423,45 грн., 2005 р. – 1660 грн., 2006 р. – 1795 грн., 2007 р.- 2050,03 грн., що підтверджує факт недоплати позивачу за вказаний період в загальній сумі 6028,75 грн.

Однак, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише 28.11.2008 р., а строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст.99 КАС України встановлений у вигляді одного року, суд, враховуючи строки виплати щорічної допомоги, визначені у ст.17-1 ЗУ „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”  вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог щодо виплати щорічної разової допомоги за 2004-2007 рік відмовити у зв’язку з наполяганням представника відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропущення строку на звернення до адміністративного суду та відсутністю клопотань позивача про їх поновлення. Посилання позивача на незнання положень Закону України „ „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”  як причину пропуску ним строку, суд вважає неспроможними, оскільки даний закон пройшов обов’язкову процедуру оприлюднення та був загальновідомим, тому позивач з моменту оприлюднення закону повинен був дізнатися про наявність у нього прав на певну щорічну допомогу, а при її отриманні у 2004-2007 роках повинен був достовірно знати про невиплату йому вказаної щорічної допомоги у повному обсязі. Поважних причин для поновлення строку на звернення до суду, як то хвороба, неможливість звернення до суду, тощо судом при розгляді справи не встановлено.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог адміністративного позову.

Оскільки при зверненні до суду позивач, як учасник бойових дій на підставі ст.22 Закону України „ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”  звільнений від сплати судових зборів, по результатах розгляду справи суд вважає за необхідне віднести їх за рахунок держави.

На підставі ст.12 ч.5 Закону України „ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, ст.29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп2007,  керуючись ст.ст. 11,12,71, 99, 100,161 КАС України,  суд

                  ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м.Севастополя.

Головуючий