Апеляційний суд Кіровоградської області
м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63
Справа № 22-5243 2010 р. Головуючий 1 інстанції: Замша О.В.
Категорія: 57 Доповідач: Кодрул М.А.
УХВАЛА Іменем України
09 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді - Черненко В.В.
Суддів - Потапенка В.І., Кодрула М.А.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати щомісячну державну допомогу, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Зазначив, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /далі - Закон/ має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просив визнати такі дії відповідача протиправними, зобов'язати його виплачувати в подальшому державну допомогу дітям війни у розмірі, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути на його користь за рахунок держави 10334,95 грн.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону, зобов'язав здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Посилається також на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.І ст.303 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу
повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати за зазначений період, оскільки з цього часу права позивача підлягають захисту і ст.6 Закону у 2009 році не була обмежена у дії.
Суд першої інстанції також правильно відмовив і у визначенні та стягненні конкретної суми доплати до пенсії, оскільки з огляду на положення ст. 21, 105, 162 КАС України, так як спір розглядався в порядку адміністративного судочинства, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити його певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.307 ч.І п.1, ст.308, ст.314 ч.І п.1, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі відхилити, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: