ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.07 Справа № 6/691пн.
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., суддів Ворожцова А.Г. та Лісовицького Є.А., при секретарі Агафоновій С.В., в присутності представників сторін:
від позивача –Ієвлєв О.І. (голова ради паспорт ЕН № 071210 від 13.12.01 р.);
від відповідача –Пшенична Г.А. (юрисконсульт, довіреність № 15/42-4/1801 від 30.11.06 р.);
від третьої особи –не прибув;
розглянувши матеріали справи за позовом Луганського обласного громадського об’єднання споживачів "Народний контроль" (с.м.т. Успенка, Лутугінського району, Луганської області, вул. Вокзальна, 2) до Луганського міського комунального підприємства “Луганськтеплокомуненерго” (м. Луганськ, вул. К. Маркса, 54);
з залученням третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача приватного підприємства «Український центр нерухомого майна»(м. Київ, пр-т Оболонський, 23А, код 33635130);
про визнання відсутності зобов’язання щодо сплати комунальних послуг, –
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача про визнання відсутності зобов’язання у споживача послуг, члена ЛОГОС «Народний контроль», перед ЛМКП «Теплокомуненерго», по оплаті вартості отриманих комунальних послуг по теплопостачанню і гарячій воді, у випадку відсутності укладеного договору, на надання комунальних послуг, оформленого в письмовий формі, між членом ЛОГОС «Народний контроль»і ЛМКП «Теплокомуненерго».
У судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва з 21.12.06. до 22.12.06., з 22.12.06. до 11.01.07. та з 11.01.07. до 16.01.07.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що він, відповідно до пунктів 1.7, 2.2, 2.3 свого Статуту та п. 9 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»має право звертатися до господарського суду від свого імені як юридична особа з метою здійснення захисту прав членів об’єднання. На підставі заяв деяких членів своєї організації було встановлено, що відповідач надає послуги громадянам - членам ЛОГОС «Народний контроль»комунальні послуги по теплопостачанню і гарячій воді, при відсутності укладеного договору, що суперечить ст. 21 Закону Ук4раїни «Про житлово-комунальні послуги». А від так, споживачі даних послуг не зобов’язані здійснювати їхню оплату.
Відповідач відзивом на позовну заяву та йог представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, посилаючись на те, що даний спір згідно ст. 12 ГПК України непідвідомчий господарським судам України, тому у задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.
За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
Даний спір між позивачем і відповідачем не підлягає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.
Однак, статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи не вбачається, що відповідач порушує права позивача, оскільки, як підтверджено самим позивачем у судовому засіданні, він звернувся з даним позовом за захистом прав всіх своїх членів, що відповідає статутній меті його діяльності. Пунктом 2.3 Статуту ЛОГОС "Народний контроль" передбачено право організації представляти і захищати законні інтереси своїх членів у державних органах, правоохоронних, судових та громадських організаціях. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.
Отже, позивач не довів фактів порушення його прав як юридичної особи з боку відповідача тому, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, позивачем не вірно застосовуються положення Декрету Кабінету міністрів України про державне мито щодо звільнення його від сплати судових витрат. В зв’язку з цим, на підставі ст. 46 ГПК України з позивача слід стягнути в доход державного бюджету судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Луганського обласного громадського об’єднання споживачів "Народний контроль" (с.м.т. Успенка, Лутугінського району, Луганської області, вул. Вокзальна, 2, код 33635130) в доход державного бюджету 85 грн. держмита (одержувач УДК в м. Луганську ГУДКУ в Луганській області, р/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582) та на користь ДП «Судовий інформаційний центр»(м. Київ, вул. Трутенко, 2, код 30045370, р/р 26002014180001, у ВАТ «Банк Універсальний», МФО 325707) 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні за згодою сторін у відповідності зі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 19.01.2007р.
Головуючий суддя О.В. Закропивний
Суддя А.Г. Ворожцов
Суддя Є.А. Лісовицький