Справа № 2-а-774/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 березня 2009 року                                                       м. Чернігів                                                                

         Новозаводський районний суд м. Чернігова у складі головуючого-судді Косач І.А., при секретарі Цявко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену, як дитині війни   щомісячну державну  соціальну допомогу за 2006-2007 роки . Свої вимоги мотивує тим, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна  соціальна державна допомога  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.. Невиплата соціальної  державної допомоги, передбаченої ст.. 6  ЗУ «Про соціальний  захист дітей війни» є протиправною та такою, що суперечить  Конституції та Законам України.  Згідно з Законом України «Про державний бюджет  України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.  Згідно з Законом України «Про державний бюджет  України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн. Таким чином сума невиплаченої державної соціальної допомоги       за 2006-2007 роки складає 2733 грн. 30 коп.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,  до суду надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову позивачу, оскілки вимоги позивача суперечать нормам чинного законодавства. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»  № 3235 від 20.12.2005 р.  дію ст. 6  ЗУ «Про соціальний та правовий захист дітей війни»  від 18.11.2004 року зупинено. Будь яких  рішень щодо визнання  нечинними норм ЗУ № 3325 від 20.12.2005 року  Конституційний суд України не приймав. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний та правовий захист дітей війни». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік». Але, оскільки відповідних змін до нормативно правових актів на виконання вимог Конституційного Суду не прийнято, позивачу  виплати проводились  виходячи із розміру  мінімальної пенсії за віком , визначеного постановою  КМУ № 544 від 15.04.2003 року  відповідно до норм  ЗУ  «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущений встановлений п. 1 ст. 100 КАС України  річний   строк звернення до суду, в зв’язку з чим наполягає на відмові в задоволені   частини позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом.  

Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справи в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.      

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1  являється дитиною війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення  НОМЕР_1, яке видано 01.02.1994 року (а.с.5).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.  

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , як  п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.

Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та  отримуваної щомісячної  соціальної державної допомоги позивачу було відомо з 01.01.2006 року, оскільки позивач  отримував пенсію у встановленому розмірі щомісячно, однак до суду позивач  звернувся лише в грудні 2008 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України.  Позивач в своєму адміністративному позові, заявляючи клопотання про поновлення  пропущеного строку звернення  до суду, поважні причини пропуску строку не заявляє та не обґрунтовує,  не надає жодного доказу  звернення до відповідача щодо відновлення  його порушеного права на захист його прав, свобод чи інтересів.  Таким чином, суд вважає, що відсутні поважні причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

    Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову  в частині позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом  в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до  адміністративного суду.

    Таким чином, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату  за період  2006-2007 року  задоволенню не підлягають у зв’язку з тим, що відповідач пропустив без поважних причин процесуальний строк для звернення  до суду з адміністративним позовом,   встановлений  законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районні м. Чернігова про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни – відмовити повністю.

         Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

         Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                Косач І.А.