У К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя

                                              Справа № 2-292/2009 р.

                                                         Категорія 51

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    31 березня 2009 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:              головуючого судді –Балюкової К.Г.

                     при секретарі - Усатій Л.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

    Позивач 07.02.2008 року звернувся до суду з позовом про скасування наказу № 161 від 17 грудня 2007 року про звільнення та про поновлення на роботі, наказу № 160 від 17 грудня про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 3000 грн. Вимоги мотивувала тим, що в період з 01 лютого 2006 року вона працювала на посаді доцента Севастопольського філіалу відповідача, свої посадови обов’язки виконувала своєчасно та належним чином, ніяких зауважень або претензій щодо якості виконаних робіт жодного разу не висловлювалося. Вказувала, що ані під час прийому на роботу, а ні під час роботи жодних вимог про надання документів про вчену ступень керівництвом СФ МАУП йому не висловлювалось. Вимоги у частині скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення мотивувала тим, що наказ керівника Севастопольської філії відповідача від 29 вересня 2007 року був виконан, тому будь яких підстав для накладення дисциплінарного стягнення не було. Вимоги у частини відшкодування моральної шкоди обґрунтувала тим, що неправомірні та безпідставні дії відповідача завдали їй значних моральних страждань та хвилювань, крім того був порушений її звичайний образ життя.

    У судовому засіданні позивач та Ії представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

    Відповідач у судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи сповіщений належно. До суду надійшли заяви ОСОБА_3 щодо відкладення розгляду справи, але оскільки повноваження вказаної особи як представника відповідача (а.с.12) закінчені ще 26.08.2008 р., а нової довіреності суду не надано, суд вбачає, що заяву про розгляд справи подано неповноважною особою, що не тягне відкладення розгляду справи. Визнаючи наявні матеріали справи про права та взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ст. 169 ч.4. ЦПК Україні, розглянути справу у відсутність відповідача, та постановити заочне рішення.

    Судом встановлено, що 26.01.2006 р. Наказом № 13-к позивачка була прийнята на посаду завідуючої навчальним відділом Севастопольської філії відповідача.

    Також, 01.09.2006 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Севастопольську філію відповідача на посаду доцента кафедри Гуманітарних та соціальних дисциплін (за сумісництвом) на 0,5 ставки та с нею був укладений контракт. 31 серпня 2007 року контракт було продовжено до 31 серпня 2008 року, при цьому ставка позивачки була збільшена до 0,75 (а.с.3) .

    Встановлено, що наказом № 161 від 17 грудня 2007 року позивач була звільнена із займаної посади доцента кафедри соціології та гуманітарних дисциплін по підставах п.2. ст. 40 КЗпП – внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді.

    Суд вважає даний наказ таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства Україні, виходячи з наступного.

    Згідно ст. 22 ч.2 КзпП України вимоги щодо рівня освіти працівника можуть встановлюватися законодавством Україні.

    Судом встановлено, що при працевлаштуванні позивача будь яких вимог до рівня її освіти відповідачем не висловлювалось.

    Оскільки в оспорюваном позивачем наказі про звільнення не має жодних даних щодо неналежного виконання позивачкою своїх трудових обов’язків через неналежний рівень освіти, а також, що при звільненні позивача із займаний ним посади за п.2. ст. 40 КЗпроПрацю України не була проведена атестація позивача відносно її відповідності займаній посаді, суд приходить до висновку про те, що необхідних підстав для звільнення позивача за п.2. ст. 40 КЗ про Працю України у відповідача не існувало.

    Навпаки, суд з матеріалів справи вбачає, що факт продовження дії контракту з позивачкою наказом № 124-к від 31.08.2007 р. (а.с.3) та навіть переведення позивачки за зазначеним наказом з 0,5 ставки на 0,75 ставки, тривалість заняття позивачкою посади доцента (з 01.02.2006 р. по 17.12.2007 р.) свідчить про відповідність позивачки займаній посади.

    Судом також встановлено, що при звільнені позивача, порушуючи ч.2. ст.40 КЗ про Працю України, інша робота на підприємстві відповідача їй не пропонувалась, оскільки відповідні данні про відмову позивача від іншої роботи у наказі про звільнення не приведені.

    Викладене вище в сукупності, дає суду підстави вважати незаконним звільнення позивачки з посади доцента кафедри соціології та гуманітарних дисциплін згідно наказу № 161 від 17.12.2007 року по підставах  п.2 ст.40 КЗпП України – невідповідності займаній посаді, а тому вважає за необхідне відповідно до ст. 235 КЗ про Працю України поновити позивачку на роботі на підприємстві відповідача на вищезазначеній посаді.

Відповідно до п.п.2,4, ч.1. ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

    Одночасно на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу з грудня 2007 року по день розгляду справи, тобто за 15 місяців та 10 робочих днів, з розрахунку 900 грн. у місяць, всього у сумі 13 928 грн. 57 коп. без врахування податків та інших обов’язкових платежів. Однак, в зв’язку з тим, що позивач отримувала від Севастопольського міського центра зайнятості допомогу по безробіттю за період з 01.05.2008 р. по 30.06.2008 р. у розмірі 2559 грн. 88 коп., то суму середнього заробітку яка підлягає стягненню повинно бути зменшено на розмір допомоги, у зв’язку з чим стягненню підлягає сума у розмірі 11368,77 грн.

    Також, суд вважає  підлягаючими задоволенню вимоги позивача про визнання незаконним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу № 160 від 17.12.2007 р.

Згідно наказу № 160 від 17.12.2007 р. (а.с.4) на позивачку – завідуючу навчальним відділом було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за низьку виконавчу дисципліну по здійсненню наказу № 123\1 від 29.09.2007 р.

    Однак, у судовому засіданні позивачем були надані докази того, що наказ  № 123/1 від 29.09.2007 року був виконаний, зокрема наказом № 121\1-к від 29.08.2007 р. „Про організацію навчальних структурних формувань СФ МАУП”, яким затверджений додаток щодо закріплення за кафедрами завідуючих кафедр та професорсько-викладацького складу.

    Також судом вбачається, що при накладені дисциплінарного стягнення щодо позивачки 29.09.2007 р. було порушено вимоги ст. 149 КЗпро Працю України, які виразилися у тому що від позивача не було витребувано пояснень, відповідні дані в наказі відсутні.

Таким чином, вимоги позову в даній частині також підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені.

    В частини вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного. Як зазначено в п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.02.1992 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

 Оскільки в підтвердження вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди будь-яких доказів, окрім своїх пояснень, позивач не надала, суд вважає за можливе в задоволенні цих вимог відмовити.  

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача держмито в дохід держави  у розмірі 113 грн. 68 коп., судовий збір на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 грн.

    На підставі ст.ст. 40 п.2,116,117,149,235,233,234 Кодексу Законів про працю України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4, від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.10,60,21,214,367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 17.12.2007 р. з посади доцента кафедри соціології та гуманітарних дисциплін Севастопольської філії ОСОБА_2 управління персоналом з 0,75 ставки по підставах ч.2 ст.40 КЗПП України – у зв’язку з невідповідністю займаній посаді, поновивши ОСОБА_1 на вказаній посаді.

    Визнати незаконним накладення 29.09.2007 р. на завідуючу навчальним відділом Севастопольської філії ОСОБА_2 управління персоналом ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

    Стягнути з ОСОБА_2 академій управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу у розмірі 11 368 грн. 69 коп. (без врахування сплаті податків та інших обов’язкових платежів).

    Стягнути з ОСОБА_2 академій управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) держмито в дохід держави  у розмірі 113 грн. 68 коп., судовий збір на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 грн.

    Рішення суду у частини поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 – відмовити.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м. Севастополя заяви про апеляційне оскарження та подання протягом наступних двадцяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя.

Суддя-підпис

    З оригіналом згідно:

    Суддя Ленінського районного

    Суду м. Севастополя                                    К.Г. Балюкова