Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінниць­кої області в складі:

головуючого-судді Паська Д.П.

суддів: Нешик Р.І., Рупака A.A.

за участю прокурора Меєчка О.М.

засудженої ОСОБА_1

розглянула 14 квітня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Тиврівського районного суду від 04.02.2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судима, -

засуджена за ст. 358 ч. З КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 800 (вісімсот) гривень.

З ОСОБА_1 стягнуто судові витрати за проведення експертизи в сумі 912 грн. 71 коп.

Як вбачається з вироку районного суду ОСОБА_1 визнана винною у викорис­танні завідомо підробленого документу - пенсійного посвідчення з її фотографією вида­ного на ім'я ОСОБА_2, за яким вона 25.09.2009 року в приміській касі залізничного вокзалу ст. Вінниця придбала безкоштовний квиток №032437 на приміський поїзд №6303 сполученням Козятин - Жмеринка і була виявлена з цими документами у поїзді на діль­ниці Вінниця - Гнівань, під час перевірки проїзних документів провідником-касиром.

В своїй апеляції зі змінами та доповненнями засуджена ОСОБА_1 ставить пи­тання про скасування вироку як незаконного та необгрунтованого і про закриття справи щодо неї за відсутністю в її діях складу злочину, мотивуючи це тим, що вчинене нею в си­лу малозначності не є злочином і не потягло суспільно-небезпечних наслідків, оскільки вартість квитка за проїзд від ст. Вінниці до ст. Гнівань становить лише 4 грн. 80 коп.

З наведеного засуджена робить висновок, що вона вчинила не злочин, а допустила проступок, що вини її у вчиненні злочину немає.

До того ж вважає, що кримінальна справа Тиврівським районним судом розглянута з пору­шеннями положень закону щодо територіальної підсудності, а також суд безпідставно не забезпечив фіксування 04.02.2010 р. судового процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, виступ ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію зі змінами і доповненнями і пояснила, що заяву про фіксування судового процесу за допо­могою технічних засобів вона подала 04.02.2010 р. в канцелярію суду, але в судовому за­сіданні про це нічого не заявляла, виступ прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апелянта коле­гія суддів приходить до висновку, що апеляція зі змінами та доповненнями не обгрунтова­на та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з диспозиції частини третьої статті 358 КК України, вона передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа, тобто склад даного злочину є формальним і настання тих чи інших злочинних наслідків не є обов'язковою ознакою об’єктивної сторони складу даного злочину. Злочинне діяння, а са­ме використання завідомо підробленого документа, в даному випадку підробленого пен­сійного посвідчення, створює завершений склад злочину, передбаченого ст. 358 ч. З КК України, а тому посилання на малозначність вчиненого є безпідставним.

Вжитий законодавцем термін «завідомо» у диспозиції даного складу злочину озна­чає, що особа, яка використовує завідомо підроблений документ діє з прямим умислом, тобто наявна обов'язкова ознака суб'єктивної сторони складу злочину - вина у формі пря­мого умислу. Мотив для даного складу злочину не є обов'язковою ознакою.

Сама засуджена підтвердила, що вона знала про те, що для неї на іншу особу буде підроблено пенсійне посвідчення, погодилась на це, передала свою фотографію на вклею­вання її до підробленого посвідчення, заплатила за таке посвідчення 20 гривень представ­ляла його в касах залізничних вокзалів для придбання проїзних квитків на потяги і була затримана в потязі при використанні завідомо підробленого документа.

Дана обставина підтверджується показаннями свідків, які затримали ОСОБА_1 при використанні завідомо підробленого документа, висновком криміналістичної експертизи та іншими доказами.

Районним судом не порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки особа, яку вона бажала бачити як захисника - ОСОБА_3 не є адвокатом і не зміг вказати на спеці­альний закон, який надає йому право здійснювати захист по кримінальним справам.

У зв’язку з цим районний суд не допустив ОСОБА_3 до захисту ОСОБА_1, а щодо залучення до її захисту інших осіб вона відмовилася і захищала свої права особисто, що не є порушенням закону.

Передбачені ст. 37 КПК України положення щодо територіальної підсудності ра­йонним судом не порушені, оскільки злочин, вчинений ОСОБА_1 є продовжува­ним і останній факт використання нею завідомо підробленого документа - пенсійного по­свідчення відбувся в потязі на перегоні від станції Вінниця до станції Гнівань, коли вона пред’явила своє посвідчення працівнику залізниці, яка перевіряла у пасажирів проїздні до­кументи, тобто дана подія відбулася на території Тиврівського району, що і свідчить про дотримання положень закону про розгляд справи в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин.

Мотивувальна частина вироку відповідає положенням ст. 334 КПК України.

Про заяву 04.02.2010р. ОСОБА_1 про фіксування судового процесу за допо­могою технічних засобів суду на час розгляду справи відомо не було.

Вчинене ОСОБА_1 кваліфіковано вірно, а покарання призначено з дотри­манням положень ст. ст. 50, 65 КК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 зі змінами та доповненнями залишити без задоволення, а вирок Тиврівського районного суду від четвертого лютого 2010 року стосовно неї без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги (принесено подання прокурора) без- посередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

З оригіналом згідно: