Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

суддів: Дедик В.П., Пікановського Б.В.

за участю прокурора: Меєчка О.М.

розглянула 1 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора з доповненнями, засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Тростянецького районного суду від 17 червня 2010 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:

Тростянецьким районним судом 25.11.1998 р.

по ст.ст. 81 ч. З, 140 ч.2, 42 КК України на чотири роки позбавлення волі;

Тростянецьким районним судом 12.03.2001 року за 140 ч. 2 КК України

на два роки позбавлення волі з застосуванням ст. 45 КК України

умовно з іспитовим строком два роки та штрафом у сумі 680 гр.;

Тростянецьким районним судом 13.08.2002 р. за ст.ст. 366, 191 ч.1,

289 ч.2, 185ч.2,70,71 КК України 2001 р. на п’ять років і п’ять місяців

позбавлення волі;

Тростянецьким районним судом 16.10.2003 р. за ст.ст. 289 ч.2,71 КК України

2001 р. на шість років позбавлення волі;

Тростянецьким районним судом 23.06.2009 р. за ст.ст. 15 ч.З, 289 ч.2,

185 ч.2,70,71 КК України на два роки п’ять місяців і 22 дні позбавлення волі

засуджений за ст. 185 ч.З КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно ст. 89 КК України не судима

засуджена за ст. 185 ч.З КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язки під час іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, а також з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи щомісячно у встановлені органом дні.

Як вбачається з вироку районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що вони 03.03.2010 р. біля 15 год. в смт. Тростянець Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, повторно, з метою крадіжки чужого майна, проникли через хвіртку на огорожену територію садиби потерпілого ОСОБА_2 за адресою вул. Мічуріна, 6, звідки таємно викрали радіатор чавунний вартістю 60 гр. та візок 3-колісний транспортний вартістю 400 гр., а всього на загальну суму 460 гр., спричинивши потерпілому матеріальні збитки на дану суму.

В апеляції прокурора з доповненнями ставиться питання про зміну вироку стосовно ОСОБА_3 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні їй покарання та виключити вказівку про обов’язок ОСОБА_3 щомісячно з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчої інспекції.

В апеляції засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки, на його думку, його дії та дії ОСОБА_3 стосовно майна ОСОБА_2 кваліфіковані неправильно за ч. З ст. 185 КК України, без врахування того, що умисел на крадіжку чужого майна у них виник вже на подвір’ї потерпілого, куди вони зайшли не з метою крадіжки, а з метою купити у ОСОБА_2 самогону і пройшли на його подвір’я вільно через проломи в огорожі.

В апеляції потерпілого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку у зв'язку з надмірною суворістю призначеного засудженим покараня і звільнення обох засуджених від відбування покарання з випробуванням, тобто застосувати до обох положення ст.ст. 75,76 КК України.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями, подану прокурором, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанцїї і заперечив щодо задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_1 та потерпілого, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апелянтів колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора з доповненнями підлягає задоволенню, а апеляції засудженого та потерпілого необгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 визнавав фактичні обставини справи і свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорював кваліфікацію і погодився на недоцільність дослідження доказів стосовно тих обставин справи, які ніким, в тому числі і ним, не оспорювалися.

Судом йому були роз’яснені наслідки застосування ст. 299 ч.З КК України, в тому числі і те, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин апеляційний суд не може переглядати фактичні обставини справи, які в суді першої інстанції ніким не оспорювалися і з’ясовувати доводи ОСОБА_1

Враховуючи тяжкість вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину, а він згідно положень ст. 12 ч. 4 КК України віднесений до тяжких, дані про особу ОСОБА_1, який є неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів районний суд не знайшов підстав для застосування до нього ст. 75 КК України. Не знаходить таких підстав і колегія суддів, яка вважає, що покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням положень ст.ст. 50,65 КК України щодо мети покарання та загальних засад його призначення.

Разом з цим колегія суддів знаходить порушення закону при застосуванні районним судом ст. 76 КК України щодо ОСОБА_3, де зазначено неправильні назви органів, що здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а саме вжито назву органи кримінально-виконавчої системи, хоча згідно Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 року (ст.ст. 13 та 163), та змін до ст. 76 КК України від 14.04.2009 р. вони називаються - кримінально- виконавчою інспекцією і вона, а не суд, як то зазначено у ч. З ст. 13 КВК України, встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Тому в цій частині у резулятивну частину вироку слід внести зміни.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 366,377 КПК України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, апеляцію прокурора з доповненнями задовольнити повністю.

Внести зміни в резулятивну частину вироку Тростянецького районного суду від 17 червня 2010 року про застосування до ОСОБА_3 ст. 76 КК України, уточнивши, що на неї покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_3 залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

З оригіналом згідно: