Справа № 2-а-415/10

Провадження № --

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2010 р. суддя Полтавський районний суд Полтавської області ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Полтавському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року включно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд визнати відмову УПФ України в Полтавському районі щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та стягнути з УПФ України в Полтавському районі на його користь невиплачену соціальну допомогу в сумі 5940,00 грн. за період з 1 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року включно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та прохає розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, попередньо надавши суду заяви про розгляд справи у його відсутність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.3 ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №123143, виданим 06.05.1991 року.

Окрім того, згідно вищевказаного посвідчення, позивач являється інвалідом II групи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону •країни "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у

2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачеві щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачеві доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Полтавському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачеві відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня по 31 грудня 2008 року позивачу було нараховано та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському району Полтавської області.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на

2008рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Полтавському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач УПФУ в Полтавському районі з 22.05.20 08 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач УПФУ в Полтавському районі, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи з наступного.

3 01 січня по 30 вересня 2009 року позивачу було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському району Полтавської області.

Посилання відповідача УПФУ Полтавського р-ну Полтавської області на те, що в 2009 році вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідач посилається на норми Закону, які втратили чинність.

Так, відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

А тому норма, на яку УПФУ посилається, як на підставу нарахування та виплати в

2008році доплати в розмірі 10 % втратила чинність 22.05.08р. У зв’язку з зазначеним, УПФУ в Полтавському районі, починаючи з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. № 835- IV та іншими Законами України станом на день розгляду справи в суді не внесено будь- яких змін чи обмежень щодо визначення розміру доплати до пенсії дітям війни.

Виходячи із зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що УПФУ в Полтавському районі, починаючи з 01.01.2009 року повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Полтавському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію

громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-щодо призначення пенсії;

-підготовки документів для її виплати;

-забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах,

містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачеві 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачеві доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачеві виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, УПФУ в Полтавському районі Полтавській області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачеві підлягало виплаті в 2007 році:

-за липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн. - за повний місяць, а за період з 9 по 31 липня підлягало виплаті - 91,27 грн.;

-за серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;

-за вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;

-за жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х30%=124,53 грн.;

-за листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;

-за грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.

А всього за 2007 рік з 9 липня по 31 грудня підлягало виплаті 710 грн. 90 коп.

Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2007р. відповідно до ст. 111 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 50 % від розміру надбавки учасника війни, оскільки позивач є інвалідом II групи, вона в 2007 році отримав:

-за липень - 20,30 грн., а з 09 по 31 липня сума отриманої допомоги складає 15,06

грн.;

-за серпень - 20,30 грн.;

-за вересень - 20,30 грн.;

-за жовтень - 20,55 грн.;

-за листопад -20,55 грн.;

-за грудень - 20,55 грн.

А всього за 2007 рік починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року позивач отримав доплату в розмірі 117 грн. 31 коп.

Таким чином, сума невиплаченої доплати з 09 липня по 31 грудня 2007 року становить 593 грн. 59 коп.

Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в 2008 році виплаті підлягало такі суми доплати до пенсії:

-за травень 481х30%=144,3 грн. - за повний місяць, а за період з 22 по 31 травня підлягало виплаті - 46,55 грн.;

-за червень 481х30%=144,3 грн.;

-за липень 482x30%= 144,6 грн.;

-за серпень 482х30%=144,6 грн.;

-за вересень 482х30%=144,6 грн. ;

-за жовтень 498х30%=149,4 грн.;

-за листопад 498х30%=149,4 грн.;

-за грудень 498х30%=149,4 грн.

А всього за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня підлягало виплаті 1072,85 грн.

Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2008р. проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10 %, то позивач в 2008 році отримав:

-за травень - повністю 48,10 грн., а з 22 по 31 травня сума отриманої допомоги складає 15,52 грн.;

-за червень - 48,10 грн.;

-за липень - 48,20 грн.;

-за серпень - 48, 20 грн.;

-за вересень - 48,20 грн.;

-за жовтень - 49,80 грн.;

-за листопад - 49,80 грн.;

-за грудень - 49,80 грн.

А всього за 2008 рік починаючи з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивач отримав доплату в розмірі 357 грн. 62 коп.

Таким чином, сума невиплаченої доплати з 22 травня по 31 грудня 2008 року становить 715 грн. 23 коп.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV). Розмір прожиткового мінімуму на 2009 рік встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. № 835-IV у розмірі 498 грн. (з 01.01.09р. по 31.12.09р.). ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.09р. № 1646-УІ, який набрав чинності з дня опублікування (Голос України № 208 від 04.11.09р.) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлено у розмірі 573 грн. з 01.11.09р. по 31.12.09р.

Таким чином, згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії:

-січень 498х30%=149,4 грн.

-лютий 498х30%=149,4 грн.

-березень 498х30%=149,4 грн.

-квітень 498х30%=149,4 грн.

-травень 498х30%=149,4 грн.

-червень 498x30%= 149,4 грн.

-липень 498x30%= 149,4 грн.

-серпень 498х30%=149,4 грн.

-вересень 498x30%= 149,4 грн.

А всього за 2009 рік з 01 січня по 30 вересня підлягало виплаті 1344 грн. 60коп.

Враховуючи те, що починаючи з 01.01.2009р. проводилось нарахування та виплата доплати в розмірі 10 %, то позивач отримав:

-за січень - 49,80 грн.,

-за лютий - 49,80 грн.,

-за березень - 49,80грн.,

-за квітень - 49,80грн.,

-за травень - 49,80грн.,

-за червень - 49,80грн.,

-за липень - 49,80грн.,

-за серпень - 49,80грн.,

-за вересень - 49,80грн.

А всього за 2009 рік починаючи з 01 січня по 30 вересня 2009 року позивач отримав доплату в розмірі 448 грн. 20 коп.

Таким чином, сума невиплаченої доплати з 01 січня по 30 вересня 2009 року становить 896 грн. 40 коп.

Судові витрати, понесені позивачем по справі підлягають поверненню в повному обсязі, оскільки позивач є інвалідом II групи та відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету КМУ «Про державне мито» звільнений від оплати судових витрат при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122 ч.З, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_2, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачені суми доплати до пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_2, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачені суми доплати до пенсії за 2008р з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_2, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та сплатити недоплачені суми доплати до пенсії за 2009р. з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі відсутності на проголошенні особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: