"23" липня 2012 р.

справа №2024/2-265/11  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2011 року Ленінський районний суд міста Харкова  у складі:

головуючого - судді Іванісової Л. О.,  

за участю секретаря -         Клименко Л. В.,                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, третя особа –ОСОБА_2, про визнання угоди купівлі - продажу 4/16 частки домоволодіння № 7 по вул. Біломорська в м. Харкові дійсною та визнання права власності на 4/16 частини домоволодіння, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання за ним права на придбання 4/16 частин житлового будинку № 7 по вул. Біломорській в м. Харкові, скасування рішення Ленінського районної ради м. Харкова № 94/8 від 25.04.1994 року, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

  ВСТАНОВИВ:

 Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, третя особа – ОСОБА_2, про визнання угоди купівлі - продажу 4/16 частки домоволодіння № 7 по вул. Біломорська в м. Харкові дійсною та визнання права власності на 4/16 частини домоволодіння, посилаючись на те, що вона в вищезазначеному будинку проживає з 1986 року. Ця частина будинку належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1945 року, після його смерті його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину, після їх смерті у зв’язку з відсутністю спадкоємців, право власності на належну їм частину будинку перейшло до держави. В 1994 році вона звернулася до виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова з заявою про продаж їй належної державі 4/16 часток домоволодіння по вул. Біломорській, 7 в м. Харкові, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова від 05.04.1994 року № 94/8 їй було дозволено купити 4/16 частини цього домоволодіння за 1650000 крб., грошові кошти 14.06.1994 року були внесені ОСОБА_1 до місцевого бюджету. Через правову необізнаність, отримавши рішення виконкому, позивачка не оформила нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу та не мала можливості розпорядитися майном. В 2005 році ОСОБА_1 звернулася до виконкому Ленінського району м. Харкова та на підставі рішення виконавчого комітету Ленінського району м. Харкова від 01.03.2005 року № 100 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Харкова повинно було з нею укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відповідно до вимог рішення райвиконкому від 05.04.1994 року № 94/8 та з урахуванням вже сплаченої суми, а також до оформити на ім’я держави 1/16 частину домоволодіння № 7 по вул.. Біломорській в м. Харкові, що зареєстрована за нині померлою ОСОБА_5, але виконати рішення виконавчого комітету Ленінського району м. Харкова від 01.03.2005 року не було можливим у зв’язку з тим, що Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Харкова було ліквідовано та на теперішній час його не існує, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом, оскільки фактично виконані умови договору купівлі-продажу.

В судове засідання позивачка та її представник з’явилися, позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, надали пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача –Адміністрації Ленінського району м. Харкова, в судове засідання з’явився, просив позов ОСОБА_1 задовольнити, проти задоволення позову третьої особи ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова Харківської області № 94/8 від 05.04.1994 року “Про продаж належної державі 4/16 частин домоволодіння по вул. Біломорській, 7 в м. Харкові”ОСОБА_1 було дозволено купити 4/16 частини домоволодіння по вул.. Біломорській, 7 в м. Харкові, продажна вартість частини була затверджена в розмірі 1650000 крб., які ОСОБА_1 було зобов’язано внести до місцевого бюджету. Згідно наданих документів, враховуючи, що ОСОБА_1 протягом 8 років здійснювала нагляд за хворою ОСОБА_5, в частині домоволодіння, де проживали мати й дочка, після смерті яких спадкоємців не залишилося, ОСОБА_1 придбала частину домоволодіння, що була відокремленою, мала самостійний вихід, здійснила ремонт, була зареєстрована в частині домоволодіння з 10.06.1994 року, 14.06.1994 року сплатила вказану суму грошей. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради Харківської області № 100 від 01.03.2005 року “Про виконання рішення райвиконкому від 05.04.1994 року”Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству району було доручено укласти в установленому законом порядку з ОСОБА_6 лаковою ОСОБА_7 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відповідно до вимог рішення райвиконкому від 05.04.1994 року № 94/8 та з урахуванням вже сплаченої суми 1650000 крб., для чого до оформити на ім’я держави право власності на 1/16 частку домоволодіння, яка зареєстрована за нині померлою ОСОБА_5 Договір купівлі –продажу 4/16 частин домоволодіння по вул. Біломорській, 7 в м. Харкові не укладався, тому не може бути визнаний недійсним. Діючим на той час законодавством, а саме: ст. 114 ЦК УРСР був передбачений строк позовної давності протягом 3 місяців, зараз законодавство передбачає цей строк в 1 рік, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не вбачається.

Представник відповідача –Харківської міської ради в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник третьої особи та третя особа в судове засідання з’явилися, в судовому засіданні ОСОБА_2, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, пред’явив позов до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права на придбання 4/16 частин житлового будинку № 7 по вул. Біломорській в м. Харкові, скасування рішення Ленінського районної ради м. Харкова № 94/8 від 25.04.1994 року, визнання договору про купівлю-продаж 4/16 частин житлового будинку № 7 по вул. Беломорській в м. Харкові, укладеного між ОСОБА_1 та Ленінською райрадою м. Харкова, недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є співвласником вищезазначеного домоволодіння, оскільки йому на підставі договору дарування від 23.02.1994 року, та при здійсненні фактичного продажу 4/16 частин будинку були порушені його права як співвласника майна, що знаходиться в спільній частковій власності, а саме: його переважного права на придбання частки зазначеного будинку згідно до ст. 114 ЦК УРСР.

В судовому засіданні представник третьої особи надав суду письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав, що при вирішенні питання щодо продажу були порушені права на переважне право купівлі частини домоволодіння, третя особа ОСОБА_2 пояснив, що він є власником 12/16 частин (75/100 частин) житлового будинку № 7 по вул. Біломорській в м. Харкові, в частині будинку раніше проживала родина Гріщенко, після смерті батька й мати, там залишилася проживати їх хвора дочка ОСОБА_5, ОСОБА_1 проживає в спірній частині домоволодіння протягом останніх двох-трьох років, раніше не проживала, а тільки приходила щоб допомогти в господарстві. ОСОБА_1 приходила, жила в домі ОСОБА_5, але згідно вуличним законам ОСОБА_2 завжди вважав цю частину будинку своєю, оскільки його батько обіцяв, що після смерті ОСОБА_5 вони викуплять цю частину домоволодіння та заберуть собі. З ОСОБА_1 він завжди знаходився у дружніх стосунках, допомагав їй грошима, по господарству, робив ремонт, та ОСОБА_1 обіцяла, що після її смерті частину будинку, що належала родині ОСОБА_5, вона залишить ОСОБА_2 Стосунки погіршилися після появи в домоволодінні дочки ОСОБА_6 лакової В. О. - Олени, ОСОБА_2 стало відомо, що вони намагаються продати 4/16 частини домоволодіння, що їм також пропонувалось придбати, зараз відносини з ОСОБА_1 погіршилися.

Суд, вислухавши позивачку, її представника, представника відповідача - Адміністрації Ленінського району м. Харкова, третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, його представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та правовідносини.

З договору купівлі продажу від 17.11.1945 року, посвідчений Державним нотаріусом Міської Харківської нотаріальної контори, ОСОБА_8 продала ОСОБА_9 належне їй право на одну третю частину права забудування з будівлями, що встановлено на земельну ділянку, що міститься в м. Харкові на Сортировці по вул. Біломорській, 7, в користування ОСОБА_9 переходить квартира з однієї кімнати та куховарні з східного боку домоволодіння з частиною земельної ділянки 32 метри в довжину та 7,5 метри в ширину. (а. с. 12).

Згідно до технічного паспорту Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” на індивідуальний житловий будинок № 7 по вул. Біломорській в м. Харкові від 10.02.2009 року, власником 3/16 частин та 1/16 частини вищезазначеного домоволодіння є держава, домоволодіння в частині 4/16 виділено в натурі, має окремий вихід. (а. с. 4-8).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова Харківської області № 94/8 від 05.04.1994 року “Про продаж належної державі 4/16 частин домоволодіння по вул. Біломорській, 7 в м. Харкові”ОСОБА_1 було дозволено купити 4/16 частини домоволодіння по вул.. Біломорській, 7 в м. Харкові, продажна вартість частини була затверджена в розмірі 1650000 крб., які ОСОБА_1 було зобов’язано внести до місцевого бюджету. (а. с. 38).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради Харківської області № 100 від 01.03.2005 року “Про виконання рішення райвиконкому від 05.04.1994 року”Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству району було доручено укласти в установленому законом порядку з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відповідно до вимог рішення райвиконкому від 05.04.1994 року № 94/8 та з урахуванням вже сплаченої суми 1650000 крб., для чого дооформити на ім’я держави право власності на 1/16 частку домоволодіння, яка зареєстрована за нині померлою ОСОБА_5 (а. с. 11).

Згідно довідки Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”№ 5144/3 від 29.10.2009 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по вул.. Біломорській, 7 в м. Харкові зареєстровані: за ОСОБА_5 –1/16 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.10.1981 року, виданого Другою ХДНК, р.№ 3-3256; за ОСОБА_2 –75/100 частини на підставі договору дарування від 23.02.1994 року, посвідченого Другою ХДНК, р.№ 1-13586; за ЖЕО Ленінського району м. Харкова –3/16 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1994 року, виданого Другою ХДНК, р. № 1-11989. (а. с. 20).

01.06.1994 року ОСОБА_1, що мешкала в м. Харкові по вул. Біломорській, 7, було сплачено 600 крб. за прописку, 14.06.1994 року ОСОБА_1 Ленінському РФВ в м. Харкові було сплачено в якості податку 1650000 крб., що підтверджується квитанціями Ощадного банку України. (а. с. 24).

Згідно договору дарування від 23.02.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 подарував ОСОБА_2 75/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Біломорська, 7. (а. с. 40).

З листа Другої Харківської державної нотаріальної контори № 923/01-16 від 31.05.2011 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5, померлої 22.03.1992 року, заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило; спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. (а. с. 159-160).

Згідно довідки Писарівської селищної ради народних депутатів від 24.03.1992 року, актовий запис № 24, ОСОБА_5 померла 22 березня 1992 року від серцево -судинної недостатності, олігофренія в стадії дебільності, в с. Малижено Золочівського району Харківської області, що також підтверджується свідоцтвом про смерть ІV № 305674 від 24.03.1992 року.

Відповідно листу Харківського обласного державного нотаріального архіву № 3930-01/21 від 20.12.2011 року здійснена перевірка наявності спадкової справи після померлої 22 березня 1992 року ОСОБА_5, за результатами якої встановлено, що після смерті ОСОБА_5, померлої 22.03.1992 року, заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило; спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В силу ч. 1 ст. 114 ЦК Української РСР, яка була чинною на час ухвалення рішення виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Харкова № 94/8 від 05.04.1994 року, при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Частиною 3 ст. 114 ЦК УРСР передбачається, що при продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов’язків покупця.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Аналогічні норми містяться в ч. 1 ст. 362 ЦК України, в якій передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Як вбачається з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”відповідно до ст. 114 ЦК УРСР при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності мають право привілеєвої купівлі цієї частки по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах (додержання строків платежів, обов’язок по оплаті державного мита, тощо).

Оскільки з виділом учаснику спільної власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї припиняється, решта учасників спільної власності втрачає право привілеєвої купівлі цієї частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі - продажу 4/16 частки домоволодіння № 7 по вул. Біломорська в м. Харкові дійсною та визнання права власності на 4/16 частини домоволодіння, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачкою в повному обсязі були сплачені вказані кошти на придбання 4/16 частин домоволодіння, домоволодіння передано в її користування, тобто повністю були фактично виконані умови договору купівлі-продажу, однак за умов, що не залежали від її волі, договір купівлі –продажу не був нотаріально посвідченим, в 2005 році Ленінською районною у м. Харкові радою Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству району було доручено укласти в установленому законом порядку з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відповідно до вимог рішення райвиконкому від 05.04.1994 року № 94/8 та з урахуванням вже сплаченої суми 1650000 крб., для чого дооформити на ім’я держави право власності на 1/16 частку домоволодіння, яка зареєстрована за нині померлою ОСОБА_5, але виконання зазначеного рішення унеможливила ліквідація Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Ленінського району м. Харкова; ОСОБА_1 з 10.06.1994 року зареєстрована в домоволодінні та постійно там проживає до теперішнього часу.

Суд вважає, що позовні вимоги третьої особи ОСОБА_2 є необргунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки 4/16 частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біломорська, 7, виділені в натурі, розділені з частиною домоволодіння ОСОБА_2, мають окремі виходи, враховуючи, що з виділом учаснику спільної власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї припиняється, ОСОБА_2 як учасник спільної власності втратив право привілеєвої купівлі цієї частки; суду не надано доказів, підтверджуючих наявність підстав для скасування рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова Харківської області № 94/8 від 05.04.1994 року та рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради Харківської області № 100 від 01.03.2005 року, крім того, суду не надано заяви про поновлення строків позовної давності для звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску.

Щодо факту реєстрації 1/16 частини домоволодіння по вул. Біломорській,7 в м. Харкові за ОСОБА_5, що померла 22 березня 1992 року, суд вважає, що оскільки Ленінською районною радою народних депутатів м. Харкова не було переоформлено право власності на зазначену частину житлового будинку, він не мав права здійснювати будь-які дії щодо неї, але враховуючи, що після смерті власника ОСОБА_5 спадкоємців немає, будь-які особи до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталися, спадкові права не оформлювалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради Харківської області давались доручення щодо дооформлення на ім’я держави права власності на 1/16 частку домоволодіння, які не були виконані за вищенаведених підстав, ОСОБА_1 фактично виконані умови договору купівлі-продажу, тобто остання є добросовісним набувачем майна, а особа, що має право витребування майна померла, суд вважає можливим визнати також право власності на недооформлену частину домоволодіння за ОСОБА_1 разом з частиною (3/16) домоволодіння, що була зареєстрована за ЖЕО Ленінського району м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 118, 119, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 71, 114, 145 ЦК УРСР, ст. 220 ЦК України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, суд – 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Винати дійсною угоду про купівлю –продаж 4/16 частки домоволодіння № 7 по вул. Біломорська в м. Харкові, укладену між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова відповідно до рішень виконкому Ленінського району м. Харкова від 05.04.1994 року № 94/8 та від 01.03.2005 року № 100.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/16 частини домоволодіння № 7 по вул. Біломорська в м. Харкові.

 В задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до Адміністрації Ленінського району м. Харкова, Харківської міської ради, ОСОБА_1, про визнання за ним права на придбання 4/16 частин житлового будинку № 7 по вул. Біломорській в м. Харкові, скасування рішення Ленінського районної ради м. Харкова № 94/8 від 25.04.1994 року - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або якщо рішення було ухвалене за відсутності осіб, що приймають участь у справі, протягом 10 днів з моменту отримання рішення.

Суддя - Л. О. Іванісова