Справа №2-189/10 Суддя-доповідач - Рибалка

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Ведмідь Н. І., Попруги С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великописарівському районі Сумської області

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великописарівському районі Сумської області (далі-Управління), про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління, зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р, з урахування раніше проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначеному спірному періоді не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають встановленим фактам, суд дійшов до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 –IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.. 6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по суті спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмір вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п.“д”п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито”, вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп., а оскільки відповідач звільнений від сплати державного мита, відповідно до п.34 ч. 1ст.4 згаданого Декрету, то в силу ст.88 ЦПК України компенсувати ці судові витрати позивачеві слід за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст. 198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення ’’Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великописарівському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Великописарівському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Відшкодувати позивачеві за рахунок держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -