Справа №2-а-4737/10 Суддя-доповідач - Рибалка

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів судової палати з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів - Попруги С.В., Собини О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

встановила:

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Вважає, що на відповідачеві лежить обов’язок виплати їй як «дитині війни» підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», незалежно від її права на отримання підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дослідивши матеріали та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом і убачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію на загальних підставах.

Із посвідчення серії Г № 312144 та заперечень відповідача вбачається, що з листопада 2007 року вона має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зокрема отримує передбачене ч.4 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щомісячне підвищення до пенсії, як дружина померлого учасника війни.

Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначає про те, що щомісячна державна соціальна допомога позивачеві, як дитині війни, не виплачувалась, оскільки вона отримує підвищення за іншим Законом, як дружина померлого учасника бойових дій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені положенням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (далі - Закон №2195-ІV) підвищення до пенсії виплачується особам віднесеним до категорії «діти війни», крім тих, на яких поширюється дія Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Однак таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд вірно, з огляду на дату її народження вказав, що позивач має такий статус. До того ж, у її пенсійному посвідченні (а.с.5) мається внесений штамп «дитина війни», однак помилково виходив з того, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо?

призначення і виплати пенсій та доплат до них, не повинен був діяти у відповідності з вимогами Закону №2195-ІV і здійснювати позивачу на підставі ст.6 названого Закону, як дитині війни, відповідні нарахування за 2009 рік.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону №2195-ІУ, державні соціальні гарантії дітям війни можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей, зазначеним у п.1 ст.10 цього Закону, а також дружинам померлих учасників бойових дій, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вказані закони не передбачають обмеження у виплаті членам сім’ї померлих ветеранів війни підвищення до пенсії як дитині війни. Зі змісту ст.6 Закону №2195-ІV вбачається, що підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % є державною гарантією.

Відповідно до розділу II п.2 Прикінцевих положень Закону №2195-ІV особам, які мають право на пільги, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів. Однак, в даному випадку мова йде не про надання пільг по відповідному закону, а про підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, на яке має право позивач.

Оскільки відповідач усупереч своїх обов’язків своєчасно не роз’яснив пенсіонеру право на вибір доплат, тому колегія суддів розцінює звернення позивача до суду, як визначеність щодо підстав та розміру цих виплат.

Отже, та обставина, що позивач має право отримувати передбачене ч.4 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення не позбавляє її права на отримання доплат, як дитині війни.

Відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 №2195-ІУ не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Виходячи з наведених обставин справи, характеру та змісту спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.ст.99-102 КАС України, необхідно поновити позивачеві пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

У той же час, колегія суддів вважає такими, що знаходяться поза компетенцією вимоги позивача у частині проведення обрахунків та визначення конкретних сум. належать до виплати позивачеві.

Так, відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України адміністративний позов ПОВИНЕН містити вимоги, а суд у разі його задоволення, повинен прийняти постанову щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до ЧИННОГО законодавства.

Тому колегія суддів вважає, що визначення та перерахунок розміру пенсії, в тому числі підвищення до пенсії, належить до компетенції органів Пенсійного фонду України і суд не може самостійно визначати розмір підвищення до пенсії, яке належить нарахувати та виплатити позивачу.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе визнати такі дії ВІДПОВІДАЧА протиправними та зобов’язати його здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмір 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Враховуючи наведене і положення ч.2 ст.205 КАС України, колегія суддів вважає необхідним за наслідками розгляду апеляційної скарги своєю постановою скасувати постанову

суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення “Закону України «Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 26 травня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести їй відповідні виплати за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

Судді: