Справа № 2-126 / 2009 рік/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

“ 03“ березня 2009 р.                                                                               м. Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :

                    Головуючого – судді  Василенка Р.О.

                    секретаря  - Бондаренко Н.С., Бех І.

  з участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області, третя особа орган опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації ,-

ВСТАНОВИВ

У відповідності до ч.3 ст. 209 ЦПК України суд відкладає складання повного рішення до 06 березня 2009 року і проголошує вступну і резолютивну частину рішення

суд керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області, третя особа орган опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації – відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                        Р.О. Василенко

                    Справа № 2-126 / 2009 рік/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

“ 03“ березня 2009 р.                                                                               м. Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :

                    Головуючого – судді  Василенка Р.О.

                    секретаря  - Бондаренко Н.С., Бех І.

  з участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області, третя особа орган опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації ,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 20.05.1960року та відповідного реєстраційного напису є власником житлового будинку, що розташований в м. Коростишеві по вул. Чехова,4. За вказаною адресою в 2006 році з її дозволу зареєстровані та проживають її син ОСОБА_2, дружина сина ОСОБА_3, дочка сина ОСОБА_4, які з початку вселення чинять їй перешкоди в користуванні житлом, не проводять оплату електро та газопостачання, що змусило її тимчасово проживати в с. Стрижівка. 04.09.2008 року нею було запропоновано відповідачам укласти договір найму, однак відповідачі цього не зробили, хоча згідно ст.403 ЦК України особа, яка користується чужою власністю зобов’язана вносити плату за користування майном і оскільки відповідачі відмовляють від такої оплати, то відповідно повинні бути виселені та зняті з реєстраційного обліку, а також як на підставу позову зазначає ст.ст.150,157 ЖК України.

В ході розгляду справу було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів орган опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, пояснила, що вона є власником будинку № 4 по вул. Чехова в м. Коростишеві, де з її дозволу зареєстровані та проживають з 2006 року відповідачі, які перешкоджають їй користуватись будинком, повиносили її речі, все зайняли своїм майном, платити 750 грн. за користування будинком відмовляються. Крім цього, позивач пояснила, що вона фактично на протязі останніх 13 років проживає зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 в с. Стрижівка. Замок на вхідних дверях її будинку не замінений, в неї є ключ, всі комунальні платежі платять відповідачі, так як проживають в будинку. Просить позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, суду пояснили, що приїхали з міста Стаханова Луганської області та працювали певний час в м. Києві і на пропозицію матері в 2006 році переїхали проживати в її будинок в м. Коростишеві по вул. Чехова,4, де з її-ж дозволу зареєструвались, а також в будинку проживає малолітня дочка ОСОБА_4 – ОСОБА_7,31.08.2006р.н. Ніяких перешкод в користуванні будинком позивачу не чинять, в останньої є окрема кімната, де знаходяться її речі. Вони самі платять всі комунальні платежі, іншого житла не мають. Позивач фактично проживає в с. Стрижівка зі співмешканцем. Просять відмовити в задоволенні позову.

Відповідач Коростишівський РВ для розгляду справи не з’явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, а тому суд розглянув справу без участі останніх, сторони не заперечили.

Представник третьої особи позов не підтримала, суду пояснила, що малолітня дитина має право на користування спірним житловим будинком на рівні з власником.

Допитаний свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що приблизно з 1995 року співмешкає з позивачем та проживають в нього в с. Стрижівка. Відповідачі без погодження з позивачем продали квартиру в м. Стаханові. Винесли речі позивача з будинку, а свої занесли. Він робив сам огорожу біля будинку позивача.

Допитана свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що позивач це її тітка, спочатку між позивачем та відповідачами були нормальні відносини. Останні пів року виникли неприязні відносини з побутових питань, винесли умивальник позивача.

Допитана свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що проживає по сусідству з відповідачами, ніяких претензій до останніх не має. Бачила, що позивач іноді заходить до будинку, але що там між сторонами відбувається їй невідомо.

  Суд, заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази на засадах змагальності, в межах позовних вимог, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 20.05.1960року та відповідного реєстраційного напису є власником житлового будинку, що розташований в м. Коростишеві по вул. Чехова,4. За вказаною адресою, з дозволу позивача, з 13.06.2006 року зареєстрована онука позивача ОСОБА_4 та з 19.09.2006 року зареєстровані син та невістка позивача відповідно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та з цього ж часу проживають у спірному будинку, а також проживає малолітня дочка ОСОБА_4 – ОСОБА_7,31.08.2006р.н., відповідачі оплачують всі комунальні послуги. Позивач фактично на протязі останніх 13 років проживає зі своїм співмешканцем в с. Стрижівка Коростишівського району, навідується до будинку, має ключі від будинку, для проживання останньої є вільна кімната.

Вказані обставини підтверджуються актом депутата від 28.07.2008 року, довідкою БТІ від 14.01.2008 року, копією домової книги, довідкою з місця проживання від 17.01.2008 року, копіями талонів за місцем реєстрації та показаннями свідків.

Посилання позивача на ст.403 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки положення цієї статті не стосуються членів сім’ї власника житла та регулюють питання користування сервітутом, а права членів сім’ї власника житла на користування цим житлом регулюються ст. 405 ЦК України і у відповідності до ч.1 цієї статті члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а також ч.1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а як встановлено судом, то при вселенні відповідачів до спірного будинку будь-яких інших угод про порядок користування цим приміщенням не було.

Також, позивач посилається як на підставу свого позову на ст. 157 ЖК України, згідно якої членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, а ч.1 ст. 116 ЖК України передбачає, що якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Однак, позивачем суду не надано будь-яких доказів, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушуючи правила співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, а також не надано будь-яких доказів що відповідачі перешкоджають користуватись позивачу житлом, яка фактично проживає 13 років із співмешканцем в с. Стрижівка Коростишівського району, навідується до свого будинку, має ключі від будинку, в будинку є вільна кімната для позивача.

Крім цього, згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем.  

Таким чином, виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову позивача з вказаних останнім підстав.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 116,156,157 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 3,10,60,88,208,209,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області, третя особа орган опіки та піклування Коростишівської райдержадміністрації про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, зобов’язання зняти з реєстрації – відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                        Р.О. Василенко