Апеляційний суд Вінницької області
м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: Ляліної Л.М.
суддів: Суржка А.В., Кривошеї А.І.
за участю прокурора: Фінца Д.Г.
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула 20 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний і висновок, засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Л Староміського районного суду м. Вінниці від 10 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий Замостянським райсудом м. Вінниці 4.03.2005р. за ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі;
Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 4р. бміс. позбавлення волі,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі; за ст. 187 ч.
1 КК України до 5 років позбавлення волі; за ст. 190 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів призначено ) ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 10.06.2004р.
Ленінським райсудом м. Вінниці за ст.ст. 186 ч. 2, 189 ч. 2, 185 ч. З КК України до 4-х років позбавлення волі; 10.04.2008р. Староміським райсудом м. Вінниці за ст.ст. 365, 69, 72 ч. З КК України до штрафу в розмірі 1000грн.
засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст. 198 КК України до 1 року позбавлення волі.
Згідно ст. 70 ч. 1 КК України призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2-х років позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до даного вироку невідбутої частини покарання за вироком від 10.04.2008р. остаточне покарання ОСОБА_1 призначено 2 роки позбавлення волі та штрафу в розмірі 1000грн.
Вирок Староміського райсуду м. Вінниці від 10.04.2008р. виконувати
самостійно.
4
Вирішено питання з речовими доказами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно- криміналістичного центру УМВС України 1896грн. 78коп.;
з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 4000грн. 14коп. за проведення експертиз. Цивільні позови залишені без розгляду.
Як встановлено вирок суду, наприкінці квітня 2009р. приблизно о 18 год. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку №28 по вул. 600-річчя у м. Вінниці, побачивши у неповнолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа 6233» вартістю 1200грн. з сім-картою «лайф» вартістю 5грн.
Зловживаючи довірою ОСОБА_3, діючи з умислом на заволодіння телефоном, ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_3 мобільний телефон, щоб зателефонувати знайомому і, отримавши його, скористався тим, що ОСОБА_3 пішов до своєї квартири, зник з місця, розпорядившись викраденим телефоном на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1205грн.
В кінці квітня 2009 року ОСОБА_1, знаходячись біля будинку по вул. Космонавтів, 36-а, де знаходиться ломбард «Скарбниця» зустрів свого знайомого ОСОБА_2, який повідомив, що має мобільний телефон марки «Нокіа 5310», яким він заволодів, зловживаючи довірою ОСОБА_4, і запропонував ОСОБА_1 закласти під заставу цей телефон, на що останній погодився. При \ цьому у ОСОБА_1 виник умисел на придбання, зберігання та збут майна, завідомо добутого злочинним шляхом від ломбарду «Скарбниця» 340грн., пред’явивши свій паспорт і заклав мобільний телефон. Отримані гроші витратив на власні потреби.
4.05.2009р. ОСОБА_1 о 18 год. зустрівся із ОСОБА_2, який повідомив, що шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа
6233», який належить ОСОБА_5 та запропонував ОСОБА_1, використовуючи паспорт останнього, закласти цей телефон в ломбард з метою отримання фінансового кредиту, на що ОСОБА_1 погодився. При цьому у нього виник умисел на придбання, зберігання та збут майна, здобутого злочинним шляхом і він заклав мобільний телефон ОСОБА_5 на власний паспорт в ломбард, отримавши фінансовий кредит 230грн., який витратив на власні потреби.
Наприкінці квітня 2009 року ОСОБА_2, знаходячись на спортивному майданчику середньої школи №21, що розташована по вул. 600-річчя у м. Вінниці, зустрів неповнолітнього ОСОБА_4 і побачив в нього мобільний телефон «Нокіа-5310» вартістю 1309грн. У ОСОБА_2 виник умисел, направлений на заволодіння телефоном шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 Тоді він попросив у ОСОБА_4 мобільний телефон і пообіцяв повернути через ЗО хвилин, на що той погодився. Після цього ОСОБА_2 дістав з мобільного телефону сім-карту, віддав її власнику і з місця вчинення злочину втік, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1309грн.
ОСОБА_2 4.05.2009р. приблизно о 17 год., знаходячись у дворі будинку ї №12 по вул. 600-річчя у м. Вінниці, зустрів неповнолітнього ОСОБА_5 і побачив у нього мобільний телефон «Нокіа-6233» вартістю 1350грн., в якому знаходилась сім-карта «Київстар» вартістю 30грн., на рахунку якої було 10грн. Оскільки у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на заволодіння зазначеним мобільним телефоном шляхом зловживання довірою ОСОБА_5, він попросив телефон, щоб зателефонувати знайомому, а ОСОБА_5 дав дві цигарки, попросивши в когось підкурити. Коли ОСОБА_5 відійшов, ОСОБА_2 з телефоном з місця злочину зник, заподіявши матеріальну шкоду ОСОБА_5 на загальну суму 1390грн.
8.05.2009р. біля 17год. 40хв., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, помітивши у малолітнього ОСОБА_6 мобільний телефон «ОСОБА_7 \\^880і», покликав останнього в під’їзд будинку №50 по вул. Фрунзе в м. Вінниці. Коли ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 зайшли в під’їзд, останній, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито заволодів мобільним телефоном «ОСОБА_7 Д^880і» і сім-картою «Київстар» та з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1130грн.
10.05.2009р. ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, приблизно о 5год. 30хв., перебуваючи в приміщенні автомийки «Престиж» по вул. Островського, 107 у м. Вінниці, шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої в момент заподіяння, і яке виразилось у нанесенні ударів металевою трубою по голові та правої ключиці ОСОБА_8, заволодів особистими речами останньої, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 817грн. 55коп.
Згідно висновку експерта у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржив.
З
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції просить пом’якшити міру покарання, посилаючись на пом’якшуючі покарання обставини та клопотання трудового колективу.
Прокурор Чернега І.Л. в апеляції просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та постановити новий вирок, призначивши більш суворе покарання обом засудженим.
Потерпілий ОСОБА_3 в апеляції просить пом’якшити міру покарання ОСОБА_1
Заслухав доповідача, прокурора Фінца Д.Г., який підтримав апеляцію прокурора і просить її задовільнити, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і заперечує проти апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2, який заперечує проти апеляції прокурора; потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію і просить пом’якшити міру покарання ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 348 КПК України апеляцію має право подати ( прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції.
Прокурор Чернега І.Л. відповідно до вимог ст. 348 КПК України вправі подати апеляцію виключно відносно ОСОБА_2, оскільки ним затверджувався обвинувальний висновок щодо нього (т. III а.с. 188), що стосується засудженого ОСОБА_1, то обвинувальний висновок щодо нього затверджувався не прокурором Чернегою І.Л., а прокурором Каменяром В.В. (т. І а.с. 236).
Тому колегія суддів розглядає апеляцію прокурора тільки в частині вимог, які стосуються засудженого ОСОБА_2
Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані вірно, що не оспорюється апелянтами.
Обираючи міру покарання обом засудженим суд врахував всі обставини справи, особи засуджених, які неодноразово судимі, обставини, які обтяжують і пом’якшують покарання, і обрав покарання в межах санкції статей, по яких вони обвинувачуються.
Доводи засудженого ОСОБА_1 в апеляції щодо необхідності догляду за дідусем, який потребує його допомоги, не можуть бути прийняті колегією ^ суддів, оскільки ОСОБА_1 неодноразово судимий, останній раз 10.04.2008р., новий злочин скоїв в квітні 2009 року, не зробивши для себе належних висновків, являється особою, схильною до скоєння злочинів.
Доводи потерпілого ОСОБА_3, що ОСОБА_1 йому відшкодовано матеріальну шкоду і між ними досягнуто примирення, а тому йому слід пом’якшити покарання, колегія суддів також не приймає, оскільки суд першої
інстанції врахував, як пом’якшуючу покарання обставину ОСОБА_1 - повне відшкодування шкоди.
Колегія суддів не погоджується з апеляцією прокурора, який, вважаючи міру покарання засудженому ОСОБА_2 за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі м’якою, просить постановити новий вирок, призначивши міру покарання за сукупністю злочинів 6 років позбавлення волі, оскільки міра покарання Хацкевичу судом першої інстанції обрана відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок щодо ОСОБА_2; засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і Миколайовича - без змін.
Судді:
З оригіналом вірно: