ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

15.04.09                                                                                           Справа  № 14/105

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                        Якімець Г.Г.

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Гунька О.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача за первісним позовом) –  з”явився,

позивача за первісним позовом  –   не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м.Львів

на рішення    господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року, колегія суддів  у складі    головуючого-судді Кітаєвої С.Б., суддів: Довгої О.І. та Артемович В.М., у справі    № 14/105

за позовом  відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани», с.Ділове Рахівського району  Закарпатської області

до відповідача  колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м.Львів

про   стягнення  779413,82 грн.,

та за зустрічним позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м.Львів

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани», с.Ділове Рахівського району  Закарпатської області

про визнання договору №07-09/01 підряду на виконання  будівельно-монтажних робіт від 07.09.2006 року неукладеним,

                                                      в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року частково задоволено первісні позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»в частині стягнення з колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» 102600 грн. збитків, заподіяних у вигляді сплачених позивачем штрафних санкцій контрагентам за несвоєчасне  виконання зобов»язання, а також  6965,09 грн. пені за період з 15.05.2007 р. по 02.08.2007 р. за несвоєчасне виконання відповідачем  умов укладеного між ними  договору №07-09/01 від 07.09.2006 року підряду на виконання  будівельно-монтажних робіт та додаткових угод до нього.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт у строки, встановлені умовами договору №07-09/01 від 07.09.2006 року та додатковими угодами до нього, а факт сплати позивачем штрафних санкцій  контрагентам підтверджується матеріалами справи та  наявністю причиннового зв»язку між  неправомірними діями відповідача, які полягали в неналежному виконанні договору підряду та неможливістю позивачем вчасно виконати взяті на себе зобов»язання по договорах, укладених з контрагентами, що відповідно до вимог ст.623 ЦК України є підставою для стягнення збитків.

В частині первісних позовних вимог про стягнення вартості робіт, виконаних з недоліками, пов»язаних із заміною транспортних стрічок на суму 17077,2 грн., монтажними роботами по автоматизації в частині АТХ на суму 187796 грн., заміною норії стрічкової ковшової на суму 5489 грн., а всього на суму 210362,2 грн. позов залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позовачем не подано доказів вартості цих робіт та їх зв»язку із порушенням відповідачем умов договору.

В частині первісних позовних вимог про стягнення 431231,85 грн.  неодержаного прибутку в позові відмовлено з підстав недоведення позивачем  причинного зв»язку їх неодержання та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов»язань за спірним договором, а в частині стягнення пені на суму 14732,6 грн. -  відмовлено, оскільки така нарахована за період з 02.08.2007 року по 18.10.2007 року, тобто після підписання акту виконаних робіт, що суперечить  п.10.8 договору, яким визначено період прострочки.

В задоволенні зустрічного позову колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»до відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»про визнання договору №07-09/01 підряду на виконання  будівельно-монтажних робіт від 07.09.2006 року неукладеним в позові відмовлено в зв»язку з  тим, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду та додаткових угод  і ними вони виконані. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права діючим законодавством не передбачено.

В апеляційній скарзі апелянт (відповідач за первісним позовом) просить рішення  суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 102 600 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким в первісному позові в цій частині відмовити, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, апелюючи тим, що свої зобов»язання за договором  №07-09/01 від 07.09.2006 року відповідач виконав повністю, а тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача збитків за його невиконання.

При цьому, скаржник покликається на те, що згідно п.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Оскільки  відповідач листом №157 від  06.04.2007 року попередив позивача про можливість  невиконання своїх зобов»язань у визначений договором строк в порядку вищезазначеної норми він звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання позивачем зобов»язань по договорах, укладених останнім з контрагентами 18.04.2007 року та 27.04.2007 року, тобто після направлення вказаного попередження.

Скаржник також покликається на відсутність в матеріалах справи доказів виконання позивачем зобов»язань за укладеними з контрагентами договорами та сплата штрафних санкцій позивачем за претензіями від 03.12.2007 року та 17.01.2008 року, тобто через шість місяців після підписання акту виконаних робіт за спірним договором, що свідчить про відсутність причинового зв»язку між неправомірними діями відповідача та  виникненням збитків.

В судове засідання представники відповідача не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін. Клопотання скаржника про відкладення слухання справи в зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника задоволенню не підлягає, оскільки діючим ГПК України  не обмежено представництво юридичної особи одним представником. Поважних причин неможливості участі в судовому засіданні позивачем не наведено.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що рішення суду в частині задоволених вимог за первісним позовом підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Мармуровий кар»єр «Грибушани»(замовник) та колективним виробничим підприємством «Енергомонтаж»(підрядник)  укладено договір №07-09/01 підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до діючих норм і правил та проектної документації і в обумовлений календарним планом (графіком) до цього договору строк виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об"єкті виробничого корпусу виробництва кубовидної мармурової крихти, піску та пилу. Додатковою угодою №3 від 02.03.2007 року сторонами погоджено складові частини монтажних робіт по автоматизації, в частині АТХ із встановленням ціни цих робіт.

Загальна вартість робіт відповідно до п.5.1 договору становить 1 300 000 грн, яка відповідно до п.6.1 підлягає оплаті щомісячно згідно акту КБ-2в. Крім того, 30 % вартості договору підлягають авансовій оплаті (п.6.2).

11.09.2006 року сторонами погоджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 1040660 грн., а додатковою угодою №3 від 02.03.2007 року  встановлено вартість монтажних робіт по автоматизації в частині АТХ в сумі 187 796 грн. і загальну вартість робіт з прокладки кабельно-провідникової продукції - 41042грн.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що роботи фактично виконані відповідачем та оплачені позивачем. Зауважень щодо оплати відповідачем не подано.

Відповідно до п.3.1 загальний строк виконання робіт за договором встановлено не пізніше 15.01.2007 р. Як вбачається з додаткової угоди №1 від 25.10.2006 року, термін, визначений в п.3.1 договору  змінено сторонами і встановлено до 15.02.2007 року, про що свідчить погоджений сторонами графік виконання робіт на виробничому корпусі. Додатковою угодою №4 від 29.03.2007 року термін, визначений в п.3.1 договору  змінено до 15.05.2007 року, що підтверджується графіком завершення робіт, погодженого сторонами. Таким чином, остаточний термін виконання зобов»язань за спірним договором сторонами визначено 15.05.2007 року.

З матеріалів справи, а саме довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт вбачається, що відповідач приступив до виконання робіт у жовтні 2006 року, а завершив виконання у липні 2007 року, тобто, з пропуском встановленого договором строку виконання робіт та графіку завершення робіт. Дана обставина відповідачем не заперечується. З пояснень відповідача вбачається, що  затримка у виконанні робіт викликана несвоєчасним наданням позивачем необхідної проектно-кошторисної документації, оскільки такий обов'язок законодавством покладено власне на замовника.

Відповідно до ч.І ст.318 ГК України обов'язок передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію покладено на замовника, а згідно п.4.3.1 договору замовник зобов'язався передати підряднику дозвільну документацію (якщо така вимагається нормами) на ведення будівельно-монтажних робіт та проектну документацію. Порядок передачі документації замовником підряднику договором не обумовлено.

Рішенням виконавчого комітету Діловецької сільської ради №46 від 16.10.2006 р "Про дозвіл на будівництво (технічне переоснащення) будівлі" позивачу  надано дозвіл на відповідне будівництво (технічне переоснащення) будівлі в с.Ділове, вул.Довбуша,34, а інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт №25 від 26.12.2006 року. Таким чином, покликання  відповідача на необхідність проходження документацією комплексної державної експертизи є безпідставним, оскільки не стосується суті справи та не впливало на вчасність чи належність виконання відповідачем своїх обов'язків за договором підряду, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Крім того,  у позивача наявний дозвіл на виконання будівельних робіт, який видається, відповідно до п.2.1 наказу Держбуду України № 273 від 05.12.2000 року лише за умови надання Інспекції держархбудконтролю зазначеного висновку.

За умовами  договору №03-07/01 надання послуг від 03.07.2006 року, укладеного між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник), відповідач зобов'язувався провести аналіз проектної документації і складання кошторису на виконання робіт з монтажу обладнання. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва погоджено сторонами 11.09.2006 року, що підтверджує його наявність у відповідача. Проект розміщення технологічної лінії по переробці мармурової сировини для виробництва кубовидної крихти датований 2006 р. Таким чином, покликання відповідача на ненадання йому проектної документації спростовуються фактом виконання відповідачем робіт та їх початком у жовтні 2006 року. Доводи відповідача щодо недотримання позивачем обов'язку надати відповідну документацію з»явилися лише у листі 27.02.2007 року № 85 у відповідь на претензію позивача, тобто після спливу терміну виконання робіт, продовженогододатковою угодою №1 від 25.10.2006 року - 15.02.2007 року.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. З матеріалів справи не вбачається розбіжностей між сторонами щодо змісту проектної документації чи зумовлених нею видів і обсягів робіт.

Таким чином, враховуючи відсутність суперечок сторін щодо суті проектної документації на дату виконання робіт, участь відповідача у її підготовці на підставі договору № 03-07/01 надання послуг від 03.07.2006 року, фактичне виконання робіт, передбачених проектною документацією, відсутність між сторонами спорів щодо відповідності виконаних робіт проекту, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що при укладенні договору підряду між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про відсутність підстав для визнаня цього договору неукладеним.

Крім цього, місцевим судом правильно зазначено, що визнання договору неукладеним не передбачене законодавством як спосіб захисту цивільних прав. Вимога про встановлення факту неукладення договору не тягне за собою поновлення порушених прав.  Ця вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатись як окремий позов. Вимога про визнання договору неукладеним є встановленням факту, що має юридичне значення.

Встановлення цього факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.Цей факт може встановлюватись судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне.

Оскільки в даній справі  первісною позовною вимогою було стягнення збитків за несвоєчасне виконання умов спірного договору, місцевий суд прийшов до правильного висновку  про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»до відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»про визнання договору №07-09/01 підряду на виконання  будівельно-монтажних робіт від 07.09.2006 року неукладеним.

Згідно із ч.ч.І,2 ст..613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов"язання або звичаїв ділового обороту, але лише ті, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов"язку. Тільки у тому випадку, коли кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Судом встановлено, що відповідач виконував роботи, обумовлені договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №07-09/01 від 07.09.2006 року, а відсутність у нього певної документації не обумовлювала затримки у виконанні робіт, оскільки вирішувалась у робочому порядку, шляхом проведення нарад, листувань, тощо. Доказів наявності простоїв, обумовлених діями позивача, зупинення виконання робіт державними органами чи органами місцевого самоврядування з мотивів відсутності необхідної дозвільної чи проектно-кошторисної документації, відповідачем не подано, а судом не встановлено. Таким чином, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що відповідач фактично виконував свої зобов'язання, незважаючи на необхідність отримання від позивача додаткових документів.

Крім цього, відповідно до п.4.1 договору підрядник зобов'язаний, зокрема, у разі виникнення необхідності внесення змін в проект виконання робіт, погоджувати ці питання із замовником (п.4.1.3), прийняти до виконання зміни і доповнення до проектної документації та обсягів робіт, якщо він спроможний їх виконати ( п.4.1.6), за свій рахунок усувати всі дефекти та недоліки у зв"язку із неякісно виконаними роботами або у разі виконання робіт з відхиленням від проекту (п.п.4.1.4, 5.3).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов"язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.І ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.2 ст.883 ЦК України  за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п.10.8 договору від 07.09.2006 року, у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених договором, підрядник сплачує замовнику пеню за кожний день затримки від договірної ціни несвоєчасно виконаних робіт з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Згідно із ч.б ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за липень 2007 року на суму 234397,20 грн, акту виконаних робіт на суму 44906,40 грн, зазначені роботи виконувались після спливу визначеного графіком завершення робіт строку. Позивач просить стягнути з відповідача пеню в межах цієї суми з розрахунку 210362,20 грн. за період з 15.05.2007 р по 18.10.2007 р (дати розірвання договору). Оскільки за змістом п.10.8 договору пеня підлягає стягненню за період прострочки, тобто до дати виконання робіт, місцевим судом підставно стягнуто з відповідача пеню у розмірі 6965,09 грн., нараховану позивачем за період з 15.05.2007 року по 02.08.2007 року, оскільки  акт №3 виконаних підрядних робіт за липень 2007 року підписано сторонами 02.08.2007 року. Таким чином, в іншій частині пені  судом підставно в позові відмовлено, оскільки така нарахована після підписання акту виконаних робіт, що суперечить  п.10.8 договору, яким передбачено період прострочки.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості робіт, виконаних з недоліками, пов»язаних із заміною транспортних стрічок на суму 17077,2 грн., монтажними роботами по автоматизації в частині АТХ на суму 187796 грн., заміною норії стрічкової ковшової на суму 5489 грн., а всього на суму 210362,2 грн., то місцевим судом також підставно залишено позов без розгляду, оскільки позивачем без поважних причин не виконано вимога суду та не подано доказів вартості цих робіт та їх зв»язку із порушенням відповідачем умов договору. Без наявності даних документів суд не зміг зробити правовий висновок про наявність чи відсутність порушеного права позивача за первісним позовом.

У відповідності до п.5 ч.І ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 431231,85 грн., які позивач визначає відповідно до поданих ним розрахунків виробництва та фінансових результатів, та стягнення 102600 грн. збитків, заподіяних у вигляді сплачених позивачем штрафних санкцій контрагентам за несвоєчасне  виконання зобов»язання, то слід зазначити наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. Збитки визначаються, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення  боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання; натомість на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем не подано  доказів вжиття реальних заходів для отримання вказаного прибутку, а подані розрахунки відображають лише розрахункові, планові за певних вихідних даних суми. Позивачем також не доведено суду факт отримання вказаних коштів за умови належного виконання своїх зобов'язань відповідачем.

Позивачем не доведено та апеляційним судом не встановлено причинно-наслідкового зв»язку між завданою йому шкодою щодо використання кредитних коштів на фінансування проекту та несвоєчасним виконанням своїх обов»язків за спірним договором відповідачем. Понесення таких витрат не було обумовлено порушенням зобов'язань відповідачем, а було результатом підприємницьких рішень позивача, прийнятих до порушення відповідачем умов договору. Позивач не був позбавлений можливості за наявності власних коштів самостійно оплачувати виконані відповідачем роботи та не нести витрат, пов"язаних із сплатами відсотків, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 431231,85 грн.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем у результаті випадкового збігу обставин. За змістом ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.  Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Наведене стосується і збитків в розмірі 102600 грн., заподіяних у вигляді сплачених позивачем штрафних санкцій контрагентам за несвоєчасне  виконання зобов»язання.

Стягуючи вказані збитки місцевий суд виходив з того, що їх сплата підтверджується  наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що сплата спірних штрафних позивачем здійснено за невиконання своїх зобов»язань по укладених з ПП «Каменяр»договору поставки № 15 від 3 квітня 2007 року ( згідно додатку № 1 від 27 квітня 2007 року)  та з ПП «Граве»за договору поставки №17 від 11 квітня 2007 року (згідно додатку № 1 від 18 квітня 2007 року), тобто вказані договори позивачем укладено після  погодження остаточного строку виконання робіт по спірному договору (додатоква угода №4 від 29.03.2007 року).

Згідно п.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідач листом №157 від  06.04.2007 року попередив позивача про можливість  невиконання своїх зобов»язань у визначений договором строк.

Сплата штрафних санкцій здійснена позивачем на підставі претензії від ПП «Граве»від 3.12. 2007 року та претензії від ПП «Каменяр»від 17.01. 2008 року, тобто фактично через шість місяців  після підписання акту виконаних робіт по спірному договору.

Позивачем також не подано доказів виконання своїх зобов»язань по цих договорах та недоведено, що дані договори укладалися з метою їх виконання саме з виробничих потужностей, які ще не були введені в експлуатацію при умові відсутності інших виробничих потужностей. Наведені обставини свідчать про відсутність причинового зв»язку між неправомірними діями відповідача та  виникненням спірних збитків, що місцевим судом враховано не було. Предметом зазначених договорів поставки є виробництво: мармурової крихти (щебінь), мармурового піску, дрібнодисперсного мармуру, мармурової крихти-кубовидки (продукція згідно ДОСТу 22856-89), тобто види діяльності позивача, якими останній займається з 1952 року, що свідчить про відсутність  підстав для висновку про те,  що зазначені договора поставки укладені саме з метою поставки продукції виготовленої на лінії, яка мала бути побудована КВП «Енергомонтаж», а не на діючих потужностях підприємства. Висновки суду першої інстанції зроблені на необгрунтованих припущеннях щодо збитків.

Інших доказів позивачем не подано, а судом не встановлено.

Згідно із ст.ЗЗ ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою дя відмови в їх задоволенні.

Таким чином,  в задоволенні первісних позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»в частині стягнення з колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»102 600 грн. збитків, заподіяних у вигляді сплачених позивачем штрафних санкцій контрагентам за несвоєчасне  виконання зобов»язання, слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає  частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача за первісним позовом   –задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача  на користь скаржника  належить стягнути 513 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,          

                                                

                                                   постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року в справі за номером  14/105 частково скасувати, а апеляційну скаргу  колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»–задоволити.

В частині первісних позовних вимог  відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»до колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»про стягнення 102600 грн.  - відмовити.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2009 року залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Мармуровий кар»єр «Грибушани»(с.Ділове, вул.Довбуша,34,  Рахівський район,  Закарпатська область, код ЄДРПОУ 00292557) на користь колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»(м.Львів, вул.Архипенка,11/15, код ЄДРПОУ 01018671) 513 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Г.Г.Якімець

       

                                                                                 Р.І.Марко