Справа № 2а-735/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2009 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області (далі – Управління) про визнання неправомірними дій Управління щодо невірного нарахування основної і додаткової пенсії по інвалідності та зобов’язання здійснити її перерахунок і виплатити пенсію з 01 березня 2008 року,
ВСТАНОВИВ:
31 березня 2009 року до Носівського районного суду Чернігівської області звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління про визнання неправомірними дій відповідача щодо невірного нарахування основної і додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язання здійснити її перерахунок і виплатити пенсію починаючи з 01 березня 2008 року відповідно із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особа, яка віднесена до 1 категорії, отримує пенсію призначену у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно статті 54 згаданого Закону призначений розмір пенсії для інвалідів III групи повинен бути не меншим 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інвалідам III групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки вказані пенсії виплачуються позивачеві у меншому розмірі, то він просить суд визнати такі дії Управління неправомірними та зобов’язати відповідача провести йому необхідні перерахунки і виплатити пенсію у встановлених Законом розмірах.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву з проханням розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження.
Представником відповідача надано письмові заперечення на позов, де зазначається, що позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно з вимогами статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, військовослужбовцям пенсії по інвалідності за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, які вони дістали при виконанні обов’язків військової служби або відповідно до ст. 54 вказаного Закону. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії, - за віком, по інвалідності чи у зв’язку із втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Позивач виявив бажання отримувати пенсію відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990р.р., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення зазначених пенсій визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 передбачено, що пенсійні виплати, залежно від категорії пенсіонерів, не можуть бути меншими ніж 544 гривні. Крім того, починаючи з 01 липня 2008 року, установлено доплати окремим категоріям осіб з тим, щоб пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, інвалідів ІІІ групи досягала 980 гривень. За документами пенсійної справи загальний розмір пенсії позивача становить 1 254 гривні 10 копійок, тому його вимоги про перерахунок та виплату пенсії суперечать чинному законодавству. Представник відповідача також просила суд розглянути справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши та вивчивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_2 є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він одержує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі ст.ст. 54, 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розмір державної та додаткової пенсії позивача розрахований відповідачем відповідно до ст.ст. 50, 54 вказаного Закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та становить 1 254 гривні 10 копійок.
У даному випадку спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до статті 49 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Частиною 4 зазначеної статті, визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно до статті 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
При розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином дії Управління щодо нарахування державної та додаткової пенсії позивачеві, передбаченої Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи із розміру відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року за № 654 є неправомірними, оскільки вказаний Закон має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про зобов’язання зробити перерахунок пенсії, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним).
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Також відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти, або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому вказані норми закону втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, пункт 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначає, що вказане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Це свідчить про те, що починаючи з 22 травня 2008 року, Управління протиправно продовжувало нараховувати позивачеві пенсію в розмірі, меншому ніж це передбачено статтями 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, суд приходить до висновку, що при нарахуванні належної позивачеві пенсії Управлінню необхідно керуватися статтями 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин суд приходить до висновку, що дії Управління, які виразилися у невірному нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії слід визнати неправомірними і зобов’язати Управління здійснити перерахунок пенсії починаючи з 22 травня 2008 року та забезпечити її виплату.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 55, 124, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статтями 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст. ст. 2, 4, 6, 8, 9, 11, 19, 69, 71, 86, 94, 99, 100, 104, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області, які виразилися у невірному нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 основної і додаткової пенсії по інвалідності починаючи з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Носівському районі Чернігівської області, провести ОСОБА_2 перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 22 травня 2008 року та здійснити її виплату.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Носівський районний суд Чернігівської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Корзаченко