ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.2009  року                                                            Справа № 7/22

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 07.04.2009.

при секретарі                    

судового засідання                    Жиленко Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача                              Денисенко В.М., дов. №1 від 25.12.2008

від відповідача                    не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Капітал”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         23.03.2009

у справі                               № 4/217 (суддя Батюк Г.М.)

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо–транспортне підприємство

„Будкомплект”, м. Дніпропетровськ

до відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Капітал”, м. Луганськ

про                                         стягнення 15356 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.09 у справі № 4/217 (суддя Батюк Г.М.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-транспортне підприємство „Будкомплект” (ТОВ „ВТП „Будкомплект”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Капітал”, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 7500 грн.,  витрати по держмиту в сумі 75 грн. та 57 грн. 63 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення штрафу у розмірі 1940 грн. витрат від інфляції в сумі 3917 грн., 3% річних  в сумі 534 грн. 95 коп., провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей  525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, статей 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України мотивоване обґрунтованістю та доведеністю вимог в частині стягнення боргу. В частині стягнення  штрафу, витрат від інфляції та 3% річних припинено провадження у справі, у зв’язку з відмовою позивача в цій частині позову.

Відповідач у справі не погодився з прийнятим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що  прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.  

Висновки місцевого господарського суду не відповідають матеріалам справи.

Умовами договору №08/10 від 24.10.2007 додатковою угодою №1 до нього передбачено, що сума договору складає  485000 грн., яку позивач мав перерахувати у якості передоплати. Позивач сплатив всупереч умовам договору тільки 97000 грн., тобто поза межами цього договору, а тому задоволення вимог про стягнення боргу саме за договором №08/10 від 24.10.07 є безпідставним та незаконним.

Крім того, суд не врахував умови п. 1.1 договору, відповідно до якого строк договору встановлений до кінця 2007 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що відповідач визнав заборгованість за договором поставки від 24.10.07 №08/10 та вважає рішення господарського суду обґрунтованим та законним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 23.03.2009 –без змін.

Відповідач у справі, заявник апеляційної скарги, не скористався правом участі у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між позивачем („покупцем”) та відповідачем („продавцем”) був укладений договір  від 24.10.07 №08/10,  за умовами якого “Продавець” зобов’язується провести відвантаження у власність “Покупця”, а “Покупець” зобов’язаний оплатити і прийняти товар відповідно до умов договору та додаткових угод до нього (п.1. 1 договору).

Згідно п.5.2 договору, на протязі трьох банківських днів з моменту надання рахунку “Продавцем” “Покупець” зобов’язаний провести оплату 100% вартості відвантаженої партії товару.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.10.07 до вказаного договору, загальна вартість товару складає 485000 грн. 00 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач 25.10.07 перерахував відповідачеві у якості передоплати 97000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 25.10.07 (а.с. 71).

Відповідач не виконав зобов’язань по поставці товару та частково повернув грошові кошти всього в сумі 87000 грн. (а.с. 35).

04.12.08 (дата поштового штемпелю на конверті) позивач звернувся з позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача:

- 10000 грн. –заборгованості;

- 1940 грн. –штрафу на підставі п. 7.3 договору;

- 2996 грн. –витрат від інфляції;

- 420 грн. –3% річних.

23.03.09 позивач у судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги складаються:

- заборгованість –7500 грн.;

- штраф –1940 грн.;

- витрати від інфляції –3917 грн.;

- 3% річних –534 грн. 95 коп. (а.с. 46).

В цьому ж судовому засіданні позивач керуючись ст. 22 Господасрького процесуального кодексу України відмовився від вимог щодо стягнення штрафу, витрат від інфляції, 3% річних (а.с. 49).

Відповідач відзивом на позов визнав вимоги позивача в сумі 7500 грн. (а.с. 50-51).

Рішенням господарського суду від 23.03.09 позов задоволено частково з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору №08/10 від 24.10.07, за умовами якого відповідач у справі «продавець»зобов’язався відвантажити у власність «покупця»позивач у справі, продукцію металургійних підприємств (далі товар), а «покупець», позивач у справі зобов’язався оплатити та прийняти її відповідно до умов договору.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, що регулюються главою 54 Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання.

Умовами п. 5.2  вищезазначеного договору сторони визначили, що «покупець»позивач у справі,  зобов’язаний протягом 3-х банківських днів  з моменту виставлення  рахунку «продавцем», відповідачем у справі, оплатити 100% вартості відвантаженої партії товару (а.с. 11).

Пунктом 3.1 додаткової угоди до вказаного договору сторони передбачили, що відвантаження першої партії товару здійснюється протягом 10-12 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок „продавця” (а.с. 13).

Фактичні обставини свідчать, що позивач у справі 25.10.07 перерахував відповідачеві згідно його рахунку №9/10 від 25.10.07 97000 грн. за шлак гранульований, що підтверджується випискою із особового рахунку відповідача (а.с. 71).

Відповідач не виконав  зобов’язань по відвантаженню товару та з 12.11.2007 розпочав повернення грошових коштів позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями залученими до матеріалів справи (а.с. 66-70), на дату звернення позивача до господарського суду відповідачем було повернуто 87000 грн.

Не повернення відповідачем решти грошових коштів в сумі 10000 грн. і стало підставою звернення  позивача з даним позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач частково перерахував кошти в сумі 2500 грн., позивач керуючись статтею 17, 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову просить стягнути грошові кошти в сумі 7500 грн. та відмовився від заявлених вимог щодо стягнення штрафу, витрат від інфляції та 3% річних.

Місцевий господарський суд керуючись статтею 78 Господарського процесуального кодексу України правомірно прийняв відмову позивача від заявлених вимог щодо стягнення штрафу, витрат від інфляції та відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в цій частині позову.

Отже, предметом судового розгляду є стягнення з відповідача 7500 грн. грошових коштів перерахованих відповідачу у якості  передоплати за товар відповідно до умов договору №8/10 від 24.10.2007.

Відповідач відзивом на позов визнав вимоги позивач в сумі 7500 грн. (а.с. 50), які підтверджуються матеріалами справи.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що платіж  в сумі 97000 грн. був здійснений позивачем всупереч умов договору №08/10 від 24.10.07 спростовуються матеріалами справи, у тому числі платіжними документами відповідача, відповідно до яких він здійснював повернення грошових коштів позивачу та в яких зазначено підставою їх перерахування договір №08/10 від 24.10.07, зокрема: платіжні доручення № 167 від 21.10.08 на суму 4000 грн. (а.с. 67), № 160 від 25.09.08 на суму 2000 грн. (а.с. 66), № 38 від 12.11.07 на суму 40000 грн. (а.с. 70), 205 від 26.12.08 (а.с. 58), № 12 від 27.01.09 (а.с. 59).

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що позивач повинен був здійснити передплату в сумі 485000 грн. за товар у кількості 5000 тон, як передбачено додатковою угодою №1 до договору №08/10 від 24.10.07, не узгоджуються з умовами п. 5.2 цього договору щодо порядку оплати товару.

Також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо закінчення строку дії договору з огляду на положення статей 599 та 693 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення господарського суду відповідає фактичним обставин справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на її заявника –відповідача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Капітал” на рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 у справі №4/217 залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 у справі №4/217 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева