АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 року.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого судді Зварича С.Б.,
суддів Кузьми Р.М., Демковича Ю.Й.,
при секретарі Стець І.В.,
з участю адвоката ОСОБА_1, апелянта й представника
відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради /надалі "рада"/ про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.06 відмовлено позивачу в задоволенні позову за безпідставністю заявлених вимог.
Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його, оскільки воно постановлено із порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішенням, яким задовольнити позов.
Порушення норм права вбачає в тому, що суд безпідставно взяв до уваги згоду профспілкового комітету на його звільнення, остільки він не був повідомлений про час та день засідання комітету й не був на ньому присутнім, що є порушенням його трудових прав.
Крім цього вказує, що висновки профспілки щодо переважного права на залишення на роботі не відповідають дійсності, так як дане право слід було визначати серед двох працівників відділу, ним та ОСОБА_3, а не трьох - ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Зазначає, що він мав переважне право на залишення на роботі перед працівником відділу ОСОБА_3, яка на момент звільнення ще не була вагітною і працювала за строковим трудовим договором.
У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.
Представник відповідача просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення є законним і обґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників спору, колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін, виходячи із наступних мотивів.
У силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно визначені правовідносини, які виникли між сторонами спору та вірно оцінено докази, язі подані ними та досліджені в судовому засіданні.
Справа № 22ас- 187 Головуючий у 1-й інстанції - Підлісна І.М.
Категорія Доповідач - Демкович Ю.Й.
Так, приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був звільнений із дотриманням процедури вивільнення працівників у зв'язку із скороченням їх чисельності й з ним проведено повний розрахунок.
Із таким висновком слід погодитися.
Встановлено, що позивач працював у відповідача економістом першої категорії бюджетного відділу фінансового управління.
Розпорядженням Тернопільського міського голови № 125-к від 30.06.05 скорочено посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 бюджетного відділу фінансового управління (п. 1.5).
14.09.05 позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, розпорядження міського голови № 180-к.
Із зібраних доказів вбачається, що процедура вивільнення позивача відповідачем дотримана.
Згідно із штатним розписом фінансового управління станом на момент прийняття радою рішення про скорочення чисельності працівників у бюджетному відділі було 2 посади економістів 1 категорії.
У штатному розписі того ж управління, який почав діяти з 01.07.05, передбачено 1 посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 бюджетного відділу.
На момент скорочення чисельності працівників у бюджетному відділі працювало 2 осіб на посаді економістів 1 категорії, а саме: позивач та ОСОБА_3.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у позивача не виникло переважного права на залишення на роботі перед працівниками вищевказаного відділу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 на момент скорочення чисельності працівників обіймала посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 (переведена на цю посаду на підставі наказу №НОМЕР_1), яка за кваліфікацією є вищою від посади ІНФОРМАЦІЯ_31 категорії, ОСОБА_3 на момент скорочення посади ІНФОРМАЦІЯ_1 бюджетного відділу фінансового управління була вагітною, й згідно із ч. З ст. 184 КЗпП України її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Підтвердженням вагітності ОСОБА_3 є посилання у протоколі № НОМЕР_2 засідання профспілкового комітету фінансового управління Тернопільської міської ради.
Тобто, на момент скорочення посади ІНФОРМАЦІЯ_1 бюджетного відділу позивач був єдиною особою, яка могла бути звільнена й в даному випадку переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками у нього не виникло.
Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта щодо порушення його трудових прав у зв'язку із його відсутністю на засіданні профспілкового комітету, оскільки рішення профкому (згода на звільнення) та сама процедура прийняття цього рішення ним не оспорювалося і дані обставини не є предметом спору.
Тому колегія судів вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позову й підстав для скасування рішення з мотивів, наведених в скарзі, апеляційна інстанція не має.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий - підпис Судді - два підписи З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області
Ю.Демкович