Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 22 січня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачі посилалися на те, що при вирішенні спору, місцевий суд не застосував закони, які підлягали застосуванню. Зокрема, Закони України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до яких сходові клітини, позаквартирні коридори, горища, про усунення перешкод якими з боку відповідачки вони просили суд, є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку і становлять спільну власність усіх громадян - співвласників багатоквартирного будинку. Своєї згоди на використання цих приміщень виключно лише відповідачкою у справі вони, позивачі, не давали. Встановлення у першому під*їзді на сходових клітинах декількох дверей, ключі від яких знаходяться тільки у відповідачки, усупереч вимогам ст. 369 ЦК України обмежує їх, позивачів, права як співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, суперечить Правилам пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом МНС України № 126 від 19.10.2004 р., та перешкоджає вільній евакуації людей. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував також того, що відповідачка частиною сходів і горищем багатоквартирного будинку користується одноосібно, незважаючи на те, що витрати з їх утримання несуть усі мешканці будинку.
Самочинне спорудження відповідачкою у своїй квартирі каміна, призвело до виникнення зворотної тяги в їх квартирі, про що свідчить розгортка вентиляційних каналів.
Посилаючись на ці обставини, позивачі просили апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи позивачам у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені двері і грубка, які позивачі просили розібрати, були збудовані не відповідачкою, а попереднім власником квартири. Вхід на горище відповідно до вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, дозволений лише працівникам виконавця послуг та експлуатаційних організацій. Помимо цього, позивачі мають вільний доступ до горища через 5 під*їзд будинку, і такий порядок користування горищем склався з 1996 року.
Крім того, рішенням Рівненського міського суду від 6 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили, встановлено, що спірні двері на сходових клітинах та при вході на горище не створюють мешканцям перешкод для користування сходовими клітинами і горищем.
Проте погодитися повністю з такими висновками місцевого суду не можна.
Судом з*ясовано, що позивачі є власниками квартири НОМЕР_2, а відповідачка у справі - квартири НОМЕР_1. Їхні помешкання знаходяться на третьому поверсі відповідно у другому і першому під*їздах багатоквартирного триповерхового житлового будинку БОС НОМЕР_2 на вул. Дубенській у м. Рівному. На кожному поверсі цього будинку у першому під*їзді розташовано по одній квартирі, у другому під*їзді на кожному поверсі - по 2 квартири. У першому під*зді, де на третьому (останньому) поверсі у квартирі НОМЕР_1 проживає відповідачка, помимо вхідних дверей № 1, які ведуть у під*їзд, встановлено ще декілька дверей: двері № 2 - на першому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на другий і третій поверхи; двері НОМЕР_1 - на другому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на третій поверх; двері № 4 - на міжповерховій площадці між другим і третім поверхами на початку другого сходового маршу; двері № 5 і № 6 - на третьому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на горище.
Як встановлено судом вхід у перший під*їзд через двері № 1 є вільним. Ключі від дверей № 2, які встановлені на першому поверсі І під*їзду на початку сходової клітини, яка веде на другий і третій поверхи, мають відповідачка та мешканці квартири № 2. Ключі від дверей НОМЕР_1, які встановлені на другому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на третій поверх, з мешканців будинку має лише відповідачка, яка таким чином сходову клітину та позаквартирні коридори вище другого поверху фактично приєднала до свого помешкання, яке розташоване вище. Двері № 4 встановлені на міжповерховій площадці між другим і третім поверхами на початку другого сходового маршу, мають замок, ключі від якого знаходяться у відповідачки. За визнанням ОСОБА_3 в апеляційному суді (і це підтверджено протоколом огляду доказів за їх місцезнаходженням), сходова клітина та міжповерхова площадка між другим і третім поверхами використовуються нею для зберігання своїх речей: по боках там розміщені невеликі шафи та комоди з речами відповідачки. Металеві двері № 5 на третьому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на горище, раніше були встановлені працівниками ЖЕК. Як пояснила ОСОБА_3 апеляційному суду, та це вбачається з протоколу огляду доказів за їх місцезнаходженням, зазначені металеві двері № 5 вона замінила на дерев*яні, а позаду них, трохи вище, з метою утеплення своєї квартири (мається на увазі помешкання відповідачки з урахуванням фактично приєднаних нею позаквартирного коридору третього поверху та сходів, які ведуть на другий поверх) встановила ще одні дерев*яні двері № 6. Ключами від дверей № 5 і № 6, які знаходяться в позаквартирному коридорі, тобто за межами житлового приміщення відповідачки, з мешканців будинку володіє також лише ОСОБА_3 При огляді горища було встановлено, що шиферний дах має пошкодження. Ці пошкодження знаходяться над квартирами обох сторін у справі.
Таким чином, інші мешканці будинку, незважаючи на те, що вони є його (будинку) співвласниками, та несуть витрати з його утримання, позбавлені можливості користуватися всіма сходовими клітинами, позаквартирними коридорами 1 під*їзду та не мають доступу до горища.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) становлять спільну власність громадян. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, належать на праві спільної сумісної власності.
Аналогічне було встановлено і законодавством до набрання чинності новим ЦК України.
Зважаючи на те, що горище, сходові клітини 1 під*їзду, які ведуть на другий і третій поверх, де проживає відповідачка, а також позаквартирні коридори загального користування, що знаходяться на трьох поверхах багатоквартирного триповерхового житлового будинку БОС НОМЕР_2 на вул. Дубенській у м. Рівному, де проживають сторони, повинні обслуговувати декілька квартир, забезпечувати потреби багатьох власників і користувачів житлових приміщень, забезпечувати належне функціонування всього будинку в цілому, їх слід вважати неподільним майном, яке відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України перебуває у спільній сумісній власності співвласників усього багатоквартирного будинку.
Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Позбавивши інших співвласників багатоквартирного житлового будинку, в т.ч. позивачів, можливості користуватися частиною сходових клітин і позаквартирних коридорів, позбавивши співвласників будинку одного з двох виходів на горище та фактично самочинно приєднавши частину позаквартирного коридору загального користування і сходової клітини до своєї квартири, відповідачка тим самим не лише позбавила позивачів частини належного їм разом з іншими співвласниками будинку майна, яке знаходиться в їх спільній сумісній власності, але й без згоди позивачів та інших співвласників в односторонньому порядку розпорядилася цією частиною майна на свою користь, що суперечить правилам ст. 369 ЦК України.
Цим відповідачі створили позивачам, а також іншим співвласникам будинку, перешкоди у користуванні частиною майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Крім того, як вбачається з листа Рівненського МУ ГУ МНС України в Рівненській області № 1707 від 9 серпня 2006 року на а. с. 5 самовільне встановлення дверей на сходових клітинах, загромадження їх речами суперечить Правилам пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом МНС України № 126 від 19.10.2004 р., та перешкоджає вільній евакуації людей.
Тому зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що в суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для відмови позивачам у повному обсязі в задоволенні їх позовних вимог.
Зокрема вимоги позивачів про демонтаж дверей №, НОМЕР_1, 4 і 6 є обгрунтованими і підлягають задоволенню з підстав, які були наведені вище.
Та обставина, що окремі двері самовільно були встановлені не відповідачкою, а попереднім власником квартири НОМЕР_1, не є підставою для відмови позивачам у задоволенні заявленого ними позову. Правила ж утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, на які послався місцевий суд, не можуть суперечити Законам України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 369, 382 ЦК України, рішенню Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).
Як з*ясовано апеляційним судом, позивачі погодилися залишити у І під*їзді двері №, № 1, 2 і 5 (місце встановлення останніх визначено за рішенням ЖЕК).
Виходячи з правил диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів враховує уточнені позивачами межі їх позовних вимог.
Що ж стосується вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про демонтаж грубки (каміну), що знаходиться у квартирі відповідачки, то ці позовні вимоги через їх недоведеність задоволенню не підлягають, оскільки позивачами не надано суду достовірних і переконливих доказів, які б свідчили про виникнення зворотної тяги в їх квартирі через спорудження каміна у помешканні відповідачки.
Позовних же вимог про звільнення сходів та позаквартирних коридорів від речей відповідачки, про надання ключів від дверей № 2 на першому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на другий і третій поверхи, та дверей, які ведуть на горище, позивачами не заявлялося.
На підставі викладеного та керуючись Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 369, 382 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку задовольнити частково.
Зобов*язати ОСОБА_3 демонтувати у 1 під*їзді житлового будинку БОС НОМЕР_2 на вул. Дубенській у м. Рівному двері НОМЕР_1, які знаходяться на другому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на третій поверх; двері № 4, які знаходяться на міжповерховій площадці між другим і третім поверхами на початку другого сходового маршу; та самовільно встановлені нею двері № 6, що розташовані на третьому поверсі на початку сходової клітини, яка веде на горище.
Зобов*язати ОСОБА_3 забезпечити доступ позивачам до горища через 1 під*їзд.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 37,75 (тридцять сім) грн. понесених ними судових витрат у справі.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: