ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"20" квітня 2010 р.Справа № 18/1636

За позовом публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ

до фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району

про стягнення 109673,03 Євро

та за зустрічним позовом фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району

до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року.

Суддя           Саврій В.А.

                    Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 26.01.2009р.

Відповідач: ОСОБА_2 –представник за довіреністю №25 від 24.09.2009р.

СУТЬ СПОРУ: позивач (ПАТ „Сведбанк” м. Київ) просить стягнути з відповідача 109673,03 євро заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання умов кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 р. із подальшими змінами і доповненнями, щодо повернення кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. Просить суд позов задоволити в повному обсязі.

У поданій заяві про уточнення суми позовних вимог позивач за первісним позовом просить суд збільшити розмір позовних вимог на 59632,94 Євро та 191632,62грн. (в тому числі 50000,00 Євро заборгованості за кредитом, 9632,97 Євро заборгованості за відсотками та 191632,62грн. пені) та стягнути з відповідача за первісним позовом прострочену заборгованість в загальній сумі 169305,97 Євро та 191632,62 грн.

Дане клопотання подане у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а тому судом приймається.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні та у поданому відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що в порушення вимог ст. 56 ГПК України позивач при поданні позову до господарського суду не надіслав відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідач стверджує, що не порушував прав і охоронюваних законом інтересів позивача, так як не здійснював із ним будь-якої діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

16.10.2009р. фермерське господарство „Баркософт Агро” с. Павликівці, Волочиського району звернулось з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ про визнання недійсним кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФГ „Баркософт Агро” вказує, що 03.04.2007р. позивач і право попередник відповідача - публічне акціонерне товариство „Сведбанк”, яке є по статуту правонаступником АКБ „ТАС- Комерцбанк”, здійснили правочин, що був оформлений як кредитний договір №02\Т30.11.06\К. На думку позивача, цей кредитний договір є недійсним, так як суперечить вимогам діючого законодавства України виходячи з наступного. У відповідності із нормою п. ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та па умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В пункті 1.1 кредитного договору №02\Т30.11.06\К зазначено, що банк не зобов'язується, а має право надати позичальнику кошти у вигляді кредиту. Таким чином, по правовим наслідкам, виходячи з договору, відповідач не пов’язаний обов’язком, а отже може після підписання кредитного договору і не надати кредитних коштів позичальнику, що суперечить вказаній нормі п.1 ст.1054 ЦК України.

В нормі п.1 ст.203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Оскільки у згаданому пункті 1.1 кредитного договору відповідача позбавив себе обов'язків щодо надання кредиту, але за позивачем залишений обов'язок повернути кредитні кошти, то зазначене у правовідносинах суперечить принципу справедливості, закріпленого у нормі підпункту 6 п.1 ст. 3 ЦК України, що також є порушенням норми п.1 ст.203 ЦК України.

Пункт 6.1 кредитного договору передбачає, що відповідач має право надати кредит позичальнику при умові відкриття ним рахунку № 20784308037501 в АКБ „ТАС-Банк” . Проте позивач (позичальник) завідомо самостійно не може виконати цю вимогу, оскільки відкрити рахунок може сам банк, але не його клієнт. Зазначене випливає з норми ст.51 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, де сказано що для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Таким чином, істотна умова кредитного договору щодо надання кредиту під умову відкриття позичальником рахунку - суперечить принципу справедливості і розумності закріпленого в нормі підпункту 6 п.1 ст. 3 ЦК України та ст.51 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

В особи (банку) який уклав спірний кредитний договір відсутня ліцензія і відповідне погодження НБ України (на провадження певного виду діяльності), щодо надання позичальникам (юридичним особам) позички в іноземній валюті. Крім цього, угода є позастатутною, так як укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документами юридичної особи, що відповідно до п.1.1 Роз`яснення ВАС України №02-5\111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угоди недійсними” є підставою для визнання такої угоди недійсною. Тому ФГ „Баркософт Агро” просить господарський суд визнати кредитний договір №02\Т30.11.06\К від 03.04.2007 р. недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечив. У письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву вказує, що позовні вимоги є безпідставними, а викладені обставини є надуманими, не відповідають вимогам діючого законодавства України і, як в наслідок чого, не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підставі ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін.

За наявності існуючих заперечень, щодо окремих умов договору, позивач мав право, відповідно до п.4 ст.181 ГК України, скласти протокол розбіжностей, про що зробити застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надіслати відповідачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним Договором.

На момент укладення договору у позивача заперечень, щодо умов цього договору, не виникло, про що свідчать відсутність протоколу розбіжностей та існуючих застережень, щодо окремих умов договору.

Позивач, у відповідності до вимог ч.3 та ч.4 ст.181 ГК України, скористався своїм правом і оформив договір, відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України, тобто позивач підписав договір та скріпив його печаткою, і один примірник договору повернув відповідачу.

В результаті між відкритим акціонерним товариством „Сведбанк” та фермерським господарством „Баркософт Агро” укладений кредитний договір, відповідно до п. 1.1-1.4 кредитного договору, банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 200000 (двісті тисяч) євро, строком користування по 02 квітня 2010 року (відповідно до графіку), що підтверджується меморіальним валютним ордером № U1415-1 від 10 квітня 2007 р. та випискою по особовому рахунку клієнта за період з 10.04.2007 р. по 10.04.2007 р., а позичальник зобов'язався повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки передбачені кредитним договором.

Однак, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав.

П. 10.8. договору встановлено, що сторони цього договору погодили, що з моменту укладання цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Тому твердження позивача щодо відсутності в кредитному договорі зобов'язання відповідача відносно видачі кредиту, що істотно порушує права позивача є хибним, оскільки позивач отримав кредитні кошти вчасно та в повному обсязі.

Також, твердження позивача, що в супереч ст. 51 Закону України „Про банки та банківську діяльність” позивач був зобов'язаний відкрити рахунок та це є умовою видачі кредиту, також є безпідставним, та не відповідає дійсності, оскільки пункт 6.1. кредитного договору регулює застосування штрафних санкцій, та не містить ніяких вимог, на які посилається Позивач.

А тому, зазначаємо, що кредитний договір, укладений банком з позивачем є правомірним у відповідності з вимогами ст. 204 (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) Цивільного кодексу України.

Укладення зазначеного кредитного договору відповідає вимогам ст. 627 (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору), ст. 628 (зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними), ст. 629 (договір є обов'язковим для виконання сторонами), ст. 651 п. 1. (зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом) Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач посилаючись на те, що окремі умови кредитного договору не відповідають діючому законодавству, просить визнати недійсним кредитний договір в цілому, що суперечить ст. 217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій передбачено положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою правління Національного банку України від 17.07.2001р. № 275 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 21.08.2001р. за № 730/2951.

Перелік операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання відповідної ліцензії, визначений ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

На виконання вищевказаних вимог законодавства АТ „Сведбанк” (публічне) (на той час - АКБ „ТАС-Комерцбанк” отримало банківську ліцензію № 38 від 11.10.2001р., яка була чинною і на момент укладення спірного кредитного договору, та згідно якої відповідач мав право на здійснення наступних банківських операцій: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, на момент укладення спірного кредитного договору АТ „Сведбанк” (публічне) користувалось дозволом Національного банку України № 38-2 від 25.07.2005р.. згідно якого банк мав право здійснювати операції, визначені пп.. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме - операції з валютними цінностями; емісію власних цінних паперів; організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та Інкасацію коштів; операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Укладення спірного кредитного договору цілком відповідало статутній діяльності банку (копія статуту надана в попередніх судових засіданням для доручення до матеріалів справи).

Вказує, що дії фермерського господарства „Баркософт Агро” свідчать про зловживання позивачем своїм процесуальним правом з метою затягування розгляду справи за №18/1636 про стягнення з нього існуючої суми заборгованості за кредитним договором.

Тому позовні вимоги фермерського господарства „Баркософт Агро” вважає необґрунтованими, безпідставними та такими що суперечать дійсності та чинному законодавству України. Просить відмовити позивачу за зустрічним позовом в задоволені зустрічного позову в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що справи в господарських судах розглядаються на засадах змагальності та рівності сторін, враховуючи подане клопотання, суд приходить до висновку про відкладення розгляду даної справи на іншу дату.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Розгляд справи відкласти на 10год.00хв. 17 травня 2010 року.

Явку повноважних представників сторін в судове засідання визнати обов’язковою.

                              Суддя                                                                      В.А. Саврій