ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" квітня 2011 р. Справа № 2а-4715/10

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду від "01" грудня 2010 р. у справі № 2а-4715/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни ,

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернувсь до Рівненського міського суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про поновлення пропущеного строку та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період 2009 року в сумі 1837,80 грн.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить - скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі Пенсійний фонд посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується відповідними документами (а.с.3,4).

Таким чином, ОСОБА_3 є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищещезазначеним Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

В той же час колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги з 01.01.2009 року, не врахувавши шестимісячний строк звернення до суду в адміністративних справах.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі. Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Спірні виплати є регулярними, тобто про своє порушене право позивач мав знав при отриманні щомісячного підвищення до пенсії передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Позовну заяву ОСОБА_3 подано до суду 11 листопада 2010 року, а тому визначений законом шестимісячний строк протягом якого можуть бути задоволені позовні вимоги закінчується 11 травня 2010 року.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, так як порушення прав позивача носить продовжуваний характер і порушення цього права не припинялось відповідачем, є помилковими.

Строки звернення до суду за захистом порушеного права визначені Законом і обмежені у часі, а тому в разі пропуску шестимісячного строку з поважних причин і доведення цієї обставини він може бути поновлений судом. За таких обставин коли позивачем визначено період стягнення з 01.01.2009 року, він є значно більшим ніж встановлений законом шестимісячний строк, то суд 1-ї інстанції повинен був вирішити питання про поважність причин пропуску строку та можливості його поновлення.

Посилання позивача на неповідомлення його про існування законодавчих актів щодо соціального захисту "дітей війни" не можуть бути визнані поважною причиною пропуску звернення до суду, так як усі закони , що визначають права і обов"язки громадян доводяться до населення у визначеному діючим законодавством порядку і їх офіційне оприлюднення є необхідною умовою набрання ними чинності.

В даному випадку підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду колегія суддів не вбачає, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 10.05.2010 року включно необхідно залишити без розгляду.

Крім цього, суд першої інстанції не зазначив дату, до якої необхідно проводити вищезазначене нарахування.

Зважаючи на ту обставину, що позов поданий 11.11.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання нарахувати та виплатити відповідні пенсії підлягають задоволенню в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а саме починаючи з 11.05.2010 року до 11.11.2010 року, тобто до моменту подачі адмінпозову до суду. Адже згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорені права. А на момент звернення позивача до суду факт порушення його оспорюваного права в майбутньому відсутній.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в цій частині скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду в м Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.

" Адміністративний позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11.05.2010 року по 11.11.2010 року з врахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Рівне провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 10.05.2010 року включно залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.Л. Філіпова

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:прост.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 вул.Грушевського 40а/78,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області вул. Відінська, 41,м. Рівне,33018