РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом    Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю

 «Виробничо-будівельної компанії «Максімус»

про                  стягнення 43 103,82 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача:      Брагіна Н.О., довіреність № 8 від 16.01.2008р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»(далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельної компанії «Максімус»(далі відповідач) про стягнення з останнього 43 103,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання відповідно до умов договору № КІ 209000477 від 15.11.2005р.

Ухвалою суду від 12.02.2009 р. справу прийнято до свого провадежння суддею Мельник В.І. та призначено розгляд на 03.04.2009.

03.04.2009 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та надав документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсьуності суд не повідомив.

Оглянувши поштові відправлення, суд прийшов до висновку про те, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі, та знав про свою участь у даній справі, тому суд вирішив розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № КІ 209000477, відповідно до якого відповідач зобов’язався перердавати у власність позивача нафтопродукти (товар), а позивач зобов’язався приймати та сплачувати вартість нафтопродуктів на умовах 100% передполати.

Проте умовами договору також було передбачено можливість отримання нафтопродуктів на умовах відстрочки, оскільки доадтком до договору №2 установлена гранична сума –25000 грн.

Отримання нафтопродуктів здійснювалось на автозаправних станціх з використанням паливних карток. Факт отримання нафтопродуктів підтверджується актами вибірки нафтопродуктів –інформаційними звітами за серпень, вересень 2008 року, які підписані позивачем та відповідачем.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що сума оплати та їх періодичність визначається покупцем (відповідачем) самостійно, за винятком випалків виникнення заборгованості клієнта, яка повинна бути сплачена протягом 2 (двох) банківських днів з моменту усного або письмового попередження.

22.10.2008 року позивач виставив відповідачу для сплати рахунки –фактури, проте відповідачем здійснено лише часткове погашення заборгованості в розмірі 27 000 грн.

Станом на 22.01.2009 рокцу відповідач не здійснив повну оплату нафтопродуктів, заборгованість складає 43 103,82 грн.

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 43 103,82 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В судовому засіданні 03.04.2009 року представником позивача було подано уточення позовних вимоги, яким суму боргу було зменшено, внаслідок часткової проплати боргу у розмірір 3000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 40 103,82 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі   432 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 118, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»»(01030, м.Київ, вул. Пирогова 10В, код ЄДРПОУ 33194914) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл –Україна»(01032, м.Київ, вул. Комінтерну 14-А, код ЄДРПОУ 30603572) 40 103 (сорок тисяч сто три) грн. 82 коп. –основного боргу, 432 (чотириста тридцять дві) грн. –держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118(сто вісімнадцять) грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                         В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 13.04.2009р.)