ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" травня 2011 р. Справа № 2-а-373/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області на постанову Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від "15" березня 2011 р. у справі № 2-а-373/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 22.02.2011 р. звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в м.Новоград-Волинському Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., а також проводити такі нарахування в подальшому на майбутнє.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2011 року у зв"язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважних причин, адміністративний позов в частині зобов"язання відповідача виплатити позивачу соціальну допомогу за період з .2008 р. по 22.08.2010 р. залишено без розгляду.

Постановою цього ж суду від 15 березня 2011 року позов задоволено частково, зобов"язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену соціальну допомогу як дитині війни за період з 22.08.2010 р. по день припинення права на таку допомогу.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни. Таким чином він є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Доводи скаржника про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема не визначення поняття "мінімальна пенсія за віком", не приймається колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У розумінні статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Доводи апелянта, що при застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судова колегія вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дитини війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

В зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, судом першої інстанції вказано про перерахунок підвищення до пенсії з 22.08.2010 року по день припинення права на таку допомогу, тобто, не зазначаючи кінцевого періоду здійснення такого перерахунку, суд першої інстанції тим самим задовольнив вимоги позивача на майбутнє.

На думку колегії суддів, вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію у вказаних розмірах не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам законодавства.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє. Крім того, можливе внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Тому період, по який необхідно зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, повинен обмежитись моментом винесення рішення судом першої інстанції.

Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні з врахуванням періоду, за який має бути здійснено перерахунок та виплата пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському Житомирської області задовольнити частково.

Змінити постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №2-а-373/11 від 15 березня 2011 р., виклавши третій абзац її резолютивної частини наступним чином:

"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.08.2010 р. по 15.03.2011 р. з врахування раніше проведених виплат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов"язання управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинському Житомирської області проводити йому виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в подальшому на майбутнє - відмовити."

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 Соборності,13, кв.48,Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області вул.Пушкіна,5,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11707