ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р. < Текст >Справа № 32310/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                         Святецького В.В.,

суддів                                                             Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому Тернопільської області про зобов’язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-

встановив:

23 листопада 2010 року позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому Тернопільської області про зобов’язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивач свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути допомогу за період з січня 2007 року по даний час включно, із врахуванням проведених виплат за вказаний період без обмеження будь-яким строком.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Кременецькому районі Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 23.05.2010 року з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «»Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та продовжувати надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення до виплачуваної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов’язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди починаючи з 23.05.2010 року

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, –

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.11.2010 року у справі №2а-1003/10/1909– без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.В. Святецький

Судді: В.В. Гуляк

ОСОБА_2