ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-232/10

провадження № б/н 70

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2010 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого судді Коляденко П.Л., при секретарі Прокопюк Т.В., Мілінчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним державного акту права власності на землю, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та звільнити земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». В ході судового розгляду позовні вимоги уточнювались, змінювались, зменшувались. Остаточно позивач просила визнати недійсним Державний акт на право власності на землю від 14.07.2000 р. зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_1 виданий ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2); зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 погребом зазначеним літерою «г» на технічному паспорті будинку по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою між точками 2,3,4,5,6,7,8 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, зобов'язати ОСОБА_3 звільнити дану земельну ділянку, визначену між точками 2.5.4.5.6.7.8 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 від всіх своїх речей, парканів, огорож, стовпів, інших споруд.

Вимоги мотивовані тим, що у відповідача ОСОБА_3 відсутні права та підстави на користування земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_2 між : точками 2.3.4.5.6,7,8, зазначені в Державному акті на право власності на землю від 14. ".2000 p., зареєстрованому в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_4, виданому ОСОБА_3 розміром 0.03 га.

ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що з 1970-х років на дворищі земельної ділянки нині кадастровий № НОМЕР_2) по АДРЕСА_2 знаходилось домоволодіння, яке належало ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (брат та сестра), та за яким знаходився город ( нині кадастровий № НОМЕР_5), що був виділений ОСОБА_8 ВАТ «Племінний завод Бортничі» (радгосп «Бортничі»), В подальшому, на вказаному дворищі по АДРЕСА_2 було побудовано ще один будинок, який належав ОСОБА_7 і його дружині ОСОБА_9 У зв'язку з тим, що прибутна вода знесла старий будинок ОСОБА_8., на території дворища нині кадастровий № НОМЕР_2) по АДРЕСА_2, але в іншому місці було

побудовано для неї будинок та якому присвоєно номер - АДРЕСА_1. Таким чином, город (нині кадастровий № НОМЕР_5), який належав ОСОБА_8, залишився бути розташованим проти будинку по АДРЕСА_2. За результатом загального переобміру земельних ділянок, який проводився в селищі Бортничі в 1971 p., було видано по радгоспу «Бортничі» Наказ від

1) р. № 126, згідно з яким за ОСОБА_7 встановлено фактичне землекористування земельною ділянкою площею 0,25 га, без врахування дворища 0, 06 га; за ОСОБА_8 встановлено фактичне користування земельною ділянкою площею 0,14 га, без врахування дворища 0, 06 га.

Згідно Довідки ВАТ «Племенний завод Бортничі» № 106 від 27.04. 2001 р, зазначено, що при виданні вищевказаного Наказу було допущено помилку щодо розміру земельних ділянок, в числі якого не було враховано розмір спадкоємного від батьків дворища та встановлено фактичний загальний розмір ділянок, а саме ОСОБА_7 - 0.30 га, ОСОБА_8 - 0.20 га.

На підставі Розпорядження Представника Президента України, рішенням Харківської районної адміністрації м. Києва від 28.12.1993 р. № 623 було виділено земельні ділянки ОСОБА_2, як багатодітній сім'ї, та ОСОБА_10 по 0,08 га кожній.

Починаючи з 1994 р. ОСОБА_2 сплачує земельні податки за 0,08 га, а в

1) р. за її замовленням виготовлений відповідний технічній звіт по встановленню зовнішніх меж між землекористувачами.

Також, у 1993 р частиною земельної ділянки ОСОБА_9 почала користуватись її онука ОСОБА_11 На початку 1998 р. ОСОБА_11, як вчитель, що перебуває на квартирному обліку, звернулась до Бортницької ради громадського територіального самоврядування з проханням виділити їй у користування земельну ділянку з числа земель, що перебували у користуванні ОСОБА_9

Враховуючи те, що на початку 1998 р у користуванні ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 знаходилось 0,141 га, з них 0,083 га город , то ОСОБА_11 виготовився Технічний звіт (1998 р.) на 0,083 га, після чого ОСОБА_11 з

1) р. постійно сплачує земельний податок за 0,083 га. У користуванні ОСОБА_9 залишилось близько 0,07 га - фактичний розмір земельної ділянки (спадкоємного дворища) на якому розташований житловий будинок, що був предметом Договору купівлі-продажу по АДРЕСА_2, укладеного 26.11.1998 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_3

Відповідно, набуваючи право власності на будинок по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 набув право користування земельною ділянкою розміром 0.07 га.

Рішенням Київської міської ради та відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 14.07.2000 p., ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд розміром 0,1 га.

Згоди на вилучення частини земельної ділянки ОСОБА_8 не надавала.

Таким рішенням Київської міської ради були порушені права позивачів як землекористувачів, оскільки частина земельної ділянки, що належала ОСОБА_8 (спадкоємицею домоволодіння якої є ОСОБА_2.) на праві землекористування, була приватизована ОСОБА_3 із порушенням норм

чинного законодавства України, в тому числі без узгодження меж земельної ділянки. На частині даної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5, яку було всупереч закону приватизовано відповідачем ОСОБА_3 та, відповідно в 2001 році огороджено парканом, залишились господарські будівлі які належать до домоволодіння ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечила. Пояснила, що 26 листопада 1998 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_9 житловий будинок, погріб, сарай, вбиральню та інші споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_9 надала довідку-характеристику, видану Київським міським бюро технічної інвентаризації 24 листопада 1998 року, в якій вказано, що площа земельної ділянки, на якій знаходиться придбана нерухомість, становить 3267 м . Таким чином, ОСОБА_3 вважав, що йому перейшла в користування земельна ділянка розміром 3267 м. Також, пояснила, що на момент купівлі нерухомого майна технічний паспорт ОСОБА_12 (АДРЕСА_1) був інший, ніж його надали у 2000 році, а саме в останньому техпаспорті безпідставно додано спірну земельну ділянку. Таким чином вважала, що підстав для задоволення позову немає.

Від представника відповідача Київської міської державної адміністрації гад 2 надійшла заява з проханням розглядати справи за відсутності представника. Також в запереченнях проти позову просили врахувати те, що і о в до КМДА подано безпідставно, оскільки Київська міська державна адміністрація не має повноважень щодо розпорядження землями в межах міста - Києва оскільки це відноситься до повноважень Київської міської ради.

Від представника відповідача Головного управління земельних ресурсів

виконавчого органу Київради (КМДА) надійшла заява з проханням розглядати справи за відсутності представника. В запереченнях проти позову вказано про що відповідачем права позивача не порушені. Так відповідач не має ліцензії на виконання робіт із землеустрою, а отже і не має права їх виконувати. Крім того, згідно чинного законодавства до компетенції судів не відносяться важення щодо розпорядження землями, а отже і вирішення питань про визнання права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно зі ст.ст. 19, 20, 78, 92, 93, 118, 123, 124 Земельного кодексу України користування земельними ділянками можливо лише на титулах права власності, права постійного користування та права оренди земельних ділянок, а користування землею здійснюється у відповідності : до цільового призначення, яке встановлюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень при вирішенні питання про передачу у власність або користування земельних ділянок. Рішення Київради прийнято на підставі поданих ОСОБА_3 Просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Від представника відповідача Київської міської ради надійшла заява з проханням розглядати справи у відсутності представника. Також просив врахувати пояснення, долучені до матеріалів справи, згідно яких рішення від 02.12.1999 року №127-4/629 про приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 прийнято у відповідності до вимог Земельного кодексу України. Також, згідно норм чинного законодавства громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, повинні переоформити своє право на земельну ділянку на умовах приватної власності або оренди.

Представник відповідача ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В 1971 р. в селищі Бортничі проводився загальний переобмір присадибних ділянок, за результатами якого по радгоспу «Бортничі» було видано наказ від

1) р. № 126 (Т. 1 а.с. 22), згідно якого за ОСОБА_14 по шнуровій книзі рахувалась земельна ділянка площею 0,24 га., а фактично при обмірі було встановлено 0,30 га., а за ОСОБА_8 по шнуровій книзі рахувалась земельна ділянка площею 0,20 га., а фактично при обмірі було встановлено 0,14 га.

При цьому з довідки ВАТ «Племінний завод Бортничі» (т.1 а.с. 23), наданої ОСОБА_8, вбачається, що при видачі наказу була допущена помилка (не було враховане спадкоємне дворище від батьків), а при обмірі фактичний розмір земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8, становив 0,20 га.

Згідно витягу з погосподарської книги № 4 в користуванні господарства по АДРЕСА_2 станом на 1 червня 1988 року знаходилося 0, 25 га землі, в тому числі під забудовою- 0,01 га (т.1 а.с. 21).

Розпорядженням Представника Президента від 28.12.1993 р (т.2 а.с. 83), ОСОБА_2 дозволено користуватись земельною ділянкою під городи в мікрорайоні «Бортничі» (землекористувач Держплемзавод «Бортничі») для вирощування сільськогосподарської продукції без права забудови по 0, 08 га.

ОСОБА_8, спадкоємицею якої є ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності від 11 листопада 1990 року, виданого на підставі рішення виконкому Харківської районної Ради народних депутатів № 477, є власником будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5).

Згідно технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 від 28.07.2000 р., який не посвідчує права землекористування, в користу ванні ОСОБА_8 перебувала земельна ділянка площею 0, 1525 га., з якої під будівлями знаходилось 0,066 га., під подвір'ям - 0,0137 га., під садом

· 0.0874 га., під городом - 0,0448 га. (Т. 1 а.с. 25-26).

Згідно даних технічного паспорту на жилий будинок АДРЕСА_2 станом на 20 листопада 1998 року, який не посвідчує права землекористування, загальна площа земельної ділянки по фактичному користуванню ОСОБА_9 складає 3267 кв.м, в тому числі під будівлями - 160 кв.м. під двором- 601 кв.м, під городом 2506 кв.м (т.1 а.с. 12-17).

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9 в суді пояснили, що при продажі будинку ОСОБА_9 ОСОБА_3 землі було не більше семи соток. Також свідки вказували, що з земель ОСОБА_17 було виділено ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11 приблизно по 0,08 га кожній.

Відповідно до ст. 30 ЗК України, введеного в дію Постановою Верховної ради УРСР від 18 грудня 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими

об'єктами переходить в розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодекс, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Згідно положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. 22 Земельного кодеку (1990 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Такі ж положення щодо користування земельною ділянкою та оформлення такого права були закріплені в статтях 20-22 ЗК УРСР (1970 р.)

При цьому позивачкою не подано будь-яких документів про надання у користування спірної земельної ділянки.

Доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_2.) була виділена в натурі в користування спірна земельна ділянка до суду не подано.

За наведених обставин суд вважає встановленим, що ОСОБА_8, спадкоємицею якої є позивачка ОСОБА_2, та сама позивачка, з клопотанням про надання у користування спірної земельної ділянки до відповідних компетентних органів - Київської міської ради чи до відповідного органу згідно ст.9 ЗК УРСР (1970 р.) не зверталась. Відповідні документи, які б відповідно до вимог ст. 20 ЗК УРСР (1970 p.), ст. 23 ЗК України (1990 p.), ст.125 ЗК України (2001 р.) підтвердили право користування спірними земельними ділянками позивачкою до суду не надано. Дані щодо реєстрації вказаних документів відсутні (т.1 а.с. 287).

Разом з тим як видно з матеріалів справи, а саме копії кадастрової справи про передачу ОСОБА_3 у приватну власність відповідних земельних ділянок, саме відповідач ОСОБА_18 звернувся у встановленому законом порядку до Київського міського голови з приводу передачі йому земельної ділянки.

Так. на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-3165, ОСОБА_3 купив у ОСОБА_9 будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с.6-7).

1) вересня 1999 року ОСОБА_3 звернувся до Київської міської Ради із заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 (а.с. 18 т.1).

На підставі рішення Київської міської ради від 02 грудня 1999 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га по АДРЕСА_2 ( а.с. 38 т.1).

Переданій у власність ОСОБА_3 земельній ділянці у базі даних Державного земельного кадастру було присвоєно номер № НОМЕР_2. Вказана земельна ділянка межує з сусідньою земельною ділянкою АДРЕСА_1, якою користується позивач ОСОБА_2 (спадкоємиця ОСОБА_8.) (кадастровий номер НОМЕР_5). Межа між вказаними суміжними земельними ділянками, згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2, (Т. 2 а.с. 60), являє собою ламану лінію, визначену від літери А до літери Б та включає в себе точки межі 3, 4, 5, 6, 7, 8, що також підтверджено даними протоколу огляду земельної ділянки.

Крім того, на момент вирішення питання про передання у власність ОСОБА_3 в тому числі спірної земельної ділянки, у будь-кого, зокрема ОСОБА_19, спадкоємицею якої є ОСОБА_2, не було належним чином оформлених документів, що підтверджували її право користування спірною земельною ділянкою.

Порушень при прийнятті рішення щодо передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та видачі Державного акту на право власності на землю судом не встановлено.

Не погодження меж з суміжними землекористувачами само по собі не є підставою для визнання недійсним Державного акту про право власності на землю.

Як вбачається з інформації 16 Державної нотаріальної контори (т.З а.с.95) при оформленні договору купівлі-продажу домоволодіння відомості відносно розміру земельної ділянки не надаються. Таким чином, оскільки предметом купівлі-продажу був саме будинок по АДРЕСА_2, продавець будинку - ОСОБА_9, подала свідоцтво про право власності на вказаний будинок, а довідка щодо розміру земельної ділянки - 0,761 при оформленні угоди до уваги не бралась. Крім того, територіальна громада не є уповноваженим органом, який посвідчує право землекористування земельними ділянками (т.1 а.с. 39).

З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_2 не доведено порушення її прав ОСОБА_3, і тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 9, 20-22 Земельного кодексу Української PCP (в ред. 1970 p.), ст.ст. 17, 22-24, 67 Земельного кодексу України (в ред. 1992 p.), ст.ст. 121, 125. 126 Земельного кодексу України ( в ред. 2001 p.), ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61. 88. 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації. ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ДП «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним державного акту права власності на землю, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та звільнити земельну ділянку, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.