ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-196/10

провадження № б/н 106

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого судді Коляденко П.Л , при секретарі Мілінчук С.В., Прокопюк Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Національного банку України про поділ майна подружжя, внесення змін до договорів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що під час перебування з відповідачкою у шлюбі, укладеного 10 листопада 2001 року та розірваного згідно рішення суду від 3 грудня 2008 року, було придбано майно, проте після розірвання шлюбу угоди про поділ майна не досягнуто. При цьому згідно уточнених в судовому засіданні позовних вимог претендував на наступне майно: кухня «Скарлетт-1» вартістю 4400 грн., холодильник «LG» вартістю 1600 грн.. пральна машина «LG» вартістю 2200 грн., чайник «BOSCH» вартістю 150 грн., стіл «Денлі-Т» та 4 стільці вартістю 4600 грн., куток для сидіння «Вікторія» вартістю 750 грн., ліжко «Тетяна» вартістю 1800 грн., телефон «General Electric» вартістю 40 грн., мікрохвильова піч «LG» вартістю 300 грн., дошка для прасування вартістю 140 грн., диван «Ніка» вартістю 3200 грн., DVD плеєр «XORO» вартістю 350 грн., стіл для комп'ютера вартістю 350 грн., диван дитячий вартістю 2800 грн.. диван «Кубус-Н» вартістю 700 грн., телевізор «LG» 32 вартістю 4000 грн., стереопідсилювач «YAMAHA» вартістю 1900 грн., DVD плеєр «YAMAHA» вартістю 1800 грн., акустичні колонки «MISSION» вартістю 2000 грн., пилосос «SAMSUNG» вартістю 1000 грн., шафа кутова вартістю 2400 грн., шафа-кпе вартістю 4200 грн., телевізор «LG» 42 вартістю 7500 грн. на загальну суму 48 180 грн.

Відповідачці просив виділити наступне майно: легковий автомобіль марки «DACIA LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . вартістю 40000 грн., набір меблів «Борис» вартістю 2900 грн.. шафа-купе «DOMINAT» вартістю 2200 грн., диван «Прогрес» вартістю 1700 грн., кухня «Джулія» з мийкою вартістю 4400 грн., стіл «Прогрес» вартістю 240 грн., пральна машина «LG» вартістю 2000 грн.. холодильник «LG» вартістю 1800 грн.. праска «Philips» вартістю 80 грн., соковижималка «Moulinex» вартістю 400 грн.. пароварка «Braun» вартістю 300 грн.. радіотелефон «Panasonic» вартістю 400 грн., DVD плеєр «Samsung» вартістю 450 грн., телевізор «Samsung» вартістю 600 грн., комп'ютер вартістю 700 грн., телефон «Panasonic» вартістю 40 грн., супутникова антена та плеєр вартістю 900 грн., зволожувач повітря «Вопсо» вартістю 250 грн., електрообігрівач «Delongi» вартістю 600 грн., пилосос «LG» вартістю 250 грн., фотоапарат «Sony» вартістю 1200 грн., відеокамера «Panasonik» вартістю 1500 грн., на загальну суму 62 910 грн.. стягнувши з ОСОБА_3 грошову компенсацію у сумі перевищення вартості майна.

Також просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 90 170 гривні 42 коп, яка внесена на депозитний рахунок суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 поданий позов підтримав в повному обсязі. Пояснив, що під час шлюбу було придбано перелічене у позовній заяві рухоме майно. Крім того, було придбано квартиру АДРЕСА_1. яка перебуває в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 18.04.2007 р. для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №162 від 25.05.2006 p.. у зв'язку з чим на квартиру накладена заборона відчуження. Під час шлюбу за квартиру було внесено перший внесок в розмірі 138 370 грн. 30 коп. а також сплачувались платежі за зобов'язаннями по кредитним договорам №162 від 25.05.2006 року та №891 від 15.08.2006 року, кошти яких були використані на придбання вказаної квартири. Після фактичного припинення шлюбних відносин кредитні зобов'язання сплачуються ним, ОСОБА_2, одноособово.

В травні 2008 року ОСОБА_3 разом з їх неповнолітнім сином, забравши особисті речі, речі сина та частину майна набутого у шлюбі виїхала з квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, в квартиру АДРЕСА_2, де вона на даний час фактично проживає. Також позивачці на праві спільної часткової власності належить квартира в приватному будинку за адресою АДРЕСА_3

Також вказав про те, що проживання в одній квартирі з колишньою дружиною є неможливим через вкрай неприязні стосунки, що склались.

Зазначив, що він ніколи не перешкоджав сину користуватись спірною квартирою.

Представник позивача ОСОБА_2 поданий позов підтримала, надавши пояснення, аналогічні за змістом поясненням позивача.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала частково, в ході судового розгляду не заперечувала щодо запропонованого поділу рухомого майна. Звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, Національного банку України, третя особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, уточненою в ході судового розгляду, в якій запропонувала аналогічний порядок поділу рухомого майна, вказаний у первісному позові, а також просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 передати їй утримувані ним речі, що входять до обов'язкової комплектації автомобіля «DACIA LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та додаткове обладнання до нього: ключ від запалення цього автомобіля, гарантійну книжку до цього автомобіля та інструкцію з його експлуатації, ключ для розблокування коробки передач автомобіля, код до цього ключа на фірмовій картці.

Крім того, просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, визнати її разом з ОСОБА_2 співпозичальником за кредитними договорами № 162 від 25 травня 2006 року та №891 від 15 серпня 2006 року, зобов'язати відповідачів внести до вказаних договорів відповідні зміни, що передбачатимуть солідарні зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за погашення взятих кредитів, зобов'язання укласти відповідний договір страхування нерухомого майна, солідарну відповідальність у разі несвоєчасного виконання співпозичальниками зобов'язань з повернення кредитів, солідарні зобов'язання оплати за користування кредитом тощо, а також поділити платежі між співпозичальниками пропорційно володінню ними частками у квартирі, визнати ОСОБА_3 іпотекодавцем разом з ОСОБА_2 за договором іпотеки від 18 квітня 2007 року, укладеним між відповідачем ОСОБА_2 та Національним банком України та зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та Національний банк України внести до даного договору відповідні зміни, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16 768 грн. 76 коп., в якості компенсації 1/2 частини спільного боргу за договором №891 від 15.08.2006 року та за договором № 162 від 25.05.2006 року, сплаченої ОСОБА_2 самостійно на користь НБУ за період їхнього роздільного проживання з 01.05.2008 року по 01.09.2009 року, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути вчиняємі ним перешкоди ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, а також надати їй ключі до усіх замків вхідних дверей квартири і ключі до замку поштової скриньки.

Пояснила, що вона не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу нерухомого майна однак здійснені ним підрахунки розміру часток і перевищення їх вартості при поділу майна в натурі, вважає неправомірними, оскільки сума перевищення вартості часток рухомого майна, яке вона має отримати, складає 7 365 грн.

Також, позивач пояснила, що спірна квартира є її з відповідачем спільною сумісною власністю і відповідно їй належить 1/2 частка квартири. Всі угоди відповідач уклав в інтересах сім'ї, за її наполяганням, внаслідок чого отримані в кредит гроші є також об'єктом права спільної сумісної власності як подружжя. Зобов'язання за кредитним договором №162 на суму 330 750 грн. та кредитним договором № 891 на суму 37 700 грн. виникли не тільки у відповідача ОСОБА_2, а також і у неї, оскільки вона як його дружина надала нотаріально посвідчену письмову згоду на їх укладення, тому вона з відповідачем мають можливість розділити борги за цими кредитними зобов'язаннями.

Крім того, при забезпеченні іпотекою придбаної квартири, вона, як дружина «Іпотекодавця» - ОСОБА_2 надала відповідну письмову згоду на укладення цього договору. Оскільки її частка у праві на спірну квартиру належала їй ще на час укладання іпотечного договору, але є прихованою, тому вона як повноправний співвласник предмету іпотеки, просить визначити її частку. Вважає, що внесення змін в договори ніяким чином не порушує права НБУ, оскільки вона має тривалий стаж роботи, має стабільний дохід, крім того передбачено можливість страхування квартири декількома співвласниками.

Також зазначила, що в разі визнання права власності за ОСОБА_2 будуть порушені її права, та права їх малолітнього сина, оскільки, на її думку, в разі задоволення первісного позову вона та дитина будуть негайно виписані із спірної квартири, оскільки місце проживання дитини згідно рішення суду встановлено з матір'ю, тобто з нею, у квартирі АДРЕСА_2 На даний час ОСОБА_2 вже зареєстрував у спільній квартирі свою матір. Крім того, вона немає іншого житла у м.Києві. Вказала, що спірна квартира складається з трьох кімнат, має два санвузли і тому вона зможе користуватись спірною квартирою з колишнім чоловіком.

Представник ОСОБА_3 надала аналогічні за змістом пояснення.

Представник відповідача НБУ заперечував проти задоволення зустрічного позову. Пояснив, що законодавством не врегульовано порядок внесення змін до іпотечного договору у разі поділу майна подружжя та боргових зобов'язань за кредитом. Не врегульовано також порядок вчинення нотаріальних дій. пов'язаних зі зміною сторін за договором іпотеки, у тому числі внесення змін до єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна, також ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено наслідки переходу права власності на весь предмет іпотеки, а не на його частку.

Таким чином, у разі поділу квартири і боргових зобов'язань за кредитним договором, Національний банк України несе ризики, пов'язані з неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру в цілому, у разі неповернення кредиту одним з подружжя.

Оскільки ОСОБА_3 не є стороною в укладеному кредитному договорі, вона не має права вимагати внесення змін до договору, який нею не укладався.

Крім того, поділ кредитних зобов'язань і предмету іпотеки ускладнює обслуговування цього боргу і контроль за виконанням зобов'язань, а також не гарантує підписання позивачем та відповідачем - ОСОБА_2 договору переведення боргу, змін до договору іпотеки і договору страхування квартири.

Національний банк України, як кредитор за кредитним договором № 162 від 25.05.2006 року на суму 330 750 грн., що був укладений з ОСОБА_2 не надає згоду на переведення частини боргу на позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

За наведених обставин, Національний банк України не згоден на заміну боржника за кредитним договором № 162 від 25.05.2006 року та на поділ предмету іпотеки (АДРЕСА_1) який є забезпеченням кредиту.

Також пояснив, що ОСОБА_3 має можливість звернутись до НБУ та отримати кредит на житло.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України Органу опіки та піклування Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації була направлена копія зустрічної позовної заяви, де ставилось питання про залучення вказаного органу до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог та роз'яснено право заявити про свою участь у справі. Проте від вказаного органу не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно даних свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 10 листопада 2001 року, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_3. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 03 грудня 2008 року вказаний шлюб розірвано.

Під час шлюбу було придбано наступне майно: кухня «Скарлетт-1» вартістю 4400 грн., холодильник «LG» вартістю 1600 грн., пральна машина «LG» вартістю 2200 грн.. чайник «BOSCH» вартістю 150 грн., стіл «Денлі-Т» та 4 стільці вартістю 4600 грн., куток для сидіння «Вікторія» вартістю 750 грн., ліжко «Тетяна» вартістю 1800 грн., телефон «General Electric» вартістю 40 грн., мікрохвильова ніч «TG» вартістю 300 грн., дошка для прасування вартістю 140 грн., диван «Ніка» вартістю 3200 грн., DVD плеєр «XORO» вартістю 350 грн., стіл для комп'ютера вартістю 350 грн., диван дитячий вартістю 2800 грн.. диван «Кубус-Н» вартістю 700 грн., телевізор «LG» 32 вартістю 4000 грн., стереопідсилювач «YAMAHA» вартістю 1900 грн., DVD плеєр «YAMAHA» вартістю 1800 грн., акустичні колонки «MISSION» вартістю 2000 грн., пилосос «SAMSUNG» вартістю 1000 грн.. шафа кутова вартістю 2400 грн., шафа-купе вартістю 4200 грн., телевізор «LG» 42 вартістю 7500 грн.. легковий автомобіль марки «DACIA LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 40000 грн., набір меблів «Борис» вартістю 2900 грн., шафа- купе «DOMINAT» вартістю 2200 грн., диван «Прогрес» вартістю 1700 грн., кухня «Джулія» з мийкою вартістю 4400 грн., стіл «Прогрес» вартістю 240 грн.. пральна машина «LG» вартістю 2000 грн., холодильник «LG» вартістю 1800 грн., праска «Philips» вартістю 80 грн., соковижималка «Moulinex» вартістю 400 грн., пароварка «Braun» вартістю 300 грн., радіотелефон «Panasonic» вартістю 400 грн., DVD плеєр «Samsung» вартістю 450 грн., телевізор «Samsung» вартістю 600 грн.. комп'ютер вартістю 700 грн., телефон «Panasonic» вартістю 40 грн., супутникова антена та плеєр вартістю 900 грн., зволожувач повітря «Вопсо» вартістю 250 грн.. електрообігрівач «Delongi» вартістю 600 грн., пилосос «LG» вартістю 250 грн., фотоапарат «Sony» вартістю 1200 грн., відеокамера «Panasonik» вартістю 1500 грн., квартира АДРЕСА_1 Факт придбання вказаного майна під час шлюбу, його вартість, а також сума першого внеску за квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 у розмірі 138370 грн. 30 коп. визнані сторонами і тому в силу вимог ст. 61 ч.І ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно договору №162 від 25 травня 2006 року, укладеного між НБУ та ОСОБА_2, останнім отримано кредит на житло в розмірі 330750 грн. (а.с. 17- 18).

Згідно іпотечного договору, укладеного 18 квітня 2007 року між НБУ та ОСОБА_2, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №162 від 25 травня 2006 року ОСОБА_2, як іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю - НБУ, належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, діючи за письмовою згодою ОСОБА_3 як дружини іпотекодавця. Також, згідно п. 4.11 сторонам договору роз'яснено зобов'язання батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Крім того, відповідно до договору №891 від 15 серпня 2006 року укладеного між НБУ та ОСОБА_2, останнім отримано кредит на споживчі цілі у сумі 37700 грн. При цьому сторони у справі визнали ту обставину, що кошти за вказаним кредитом були витрачені на придбання спірної квартири.

Рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено, що спільне господарство подружжя не веде з травня 2008 року і тому вказана обставина в силу вимог ст. 61 ч. З ЦПК України також не підлягає доказуванню.

Положеннями ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вказані положення також були закріплені у ст. ст. 22, 29 КпШС України.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільній сумісній власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 365 ч. 1 п.З ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду, зокрема в тому випадку, коли спільне володіння і користування майном є неможливим. Згідно положень частини другої вказаної статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він знав подружжя ОСОБА_2 і зі слів ОСОБА_2 чув про сварки, які виникали у нього з дружиною. Крім того, він особисто був свідком сварки, що передувала їх розлученню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона працює конс'єржем в будинку АДРЕСА_1 і в березні 2008 року бачила конфліктну ситуацію між подружжям ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_3 поводила себе неадекватно, чим дуже здивувала свідка.Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він є батьком позивача. Вказав, що відносини в сім'ї його сина стали погіршуватись з 2006 року і остаточно стали конфліктними після придбання квартири по АДРЕСА_1

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яка ніким не оскаржена, вбачається, що між подружжям ОСОБА_2 04 липня 2008 року стався конфлікт на грунті особистих неприязних стосунків, при цьому ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження і останньому роз'яснено його право звернутись до суду зі скаргою приватного звинувачення щодо його дружини (а.с.189).

Враховуючи наведені докази суд вважає встановленим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склались неприязні стосунки, через які проживання в одній квартирі є неможливим.

Також, згідно рішення Дарницького районного суду м.Києва від 27 листопада 2008 року, яке набрало законної сили, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 визначено разом з матір'ю ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_2

При цьому, вказана квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям ОСОБА_2 під час шлюбу та подарована матері ОСОБА_3

· ОСОБА_9, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18 лютого 2009 року, яке набрало законної сили.

Згідно даних довідки Мар'янівської сільської ради Лисянського району Черкаської області №154 від 11 вересня 2009 року ОСОБА_3 є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_3 (а.с.141).

При цьому ОСОБА_2 іншого житла, крім квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, не має.

Згідно квитанцій, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок Дарницького районного суду м.Києва 90170 гривень.

Як вбачається з довідки НБУ станом на 01 травня 2008 року ОСОБА_2 було повернуто 14946 грн. 54 коп. за договором №891 від 15 серпня 2006 року та 29190 грн. за договором № 162 від 25 травня 2006 року (а.с. 126).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Таким чином внесення змін до укладених договорів, вказаних вище, призвело б до порушення законних прав та інтересів Національного банку України.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що спільне проживання у спірній квартирі є неможливим, при цьому ОСОБА_3 має місце проживання у м.Києві, має у власності нерухомість поза межами м.Києва, не позбавлена можливості отримати в НБУ кредит на придбання квартири, що підтверджується Положенням про кредитування працівників Національного банку України, та матиме кошти, отримані як компенсацію за витрати по придбанню спірної квартири, що знаходяться на депозитному рахунку суду, крім того Національний банк України категорично заперечує щодо внесення змін до договорів. За наведених обставин, суд, враховуючи конкретні обставини справи, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову про поділ спільного майна подружжя в натурі підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири та внесення змін до договорів задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що кредит за спірну квартиру виплачено не в повному обсязі, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 половина суми внесених коштів на придбання спірної квартири до 01 травня 2008 року, що складає 91253 грн. 42 коп.

При цьому суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_3 та її представника про те, що в разі задоволення первісного позову син сторін ОСОБА_4 буде виписаний зі спірної квартири і тому приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_3 її частки у спільному майні - квартири - будь-яким чином не призведе до порушення прав дитини, крім того у вказаній квартирі дитина не має частки у власності.

Суд критично оцінює дані, викладені в листі Органу опіки та піклування Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про те, що в разі визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру будуть порушені права малолітньої дитини, оскільки її місце проживання визначено з матір'ю, виходячи з тієї обставини, що місце проживання дитини визначено за адресою АДРЕСА_2

Також, доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 перешкоджає сину ОСОБА_4 користуватись спірною квартирою, суду не подано.

Оскільки сума компенсації вартості рухомого майна що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, складає 7365 грн.. суд вважає за можливе зарахувати вимоги по поданих позовах і таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 83888 грн. 42 коп. вказану суму

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 65, 70, 71 СК України, 22, 29 КпШС України, ст. 365, 520, 651 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Національного банку України про поділ майна подружжя, внесення змін до договору задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне майно:

Кухня «Скарлетт-1» вартістю 4400 грн.

Холодильник «LG» вартістю 1600 грн.

Пральна машина «LG» вартістю 2200 грн.

Чайник «BOSCH» вартістю 150 грн.

Стіл «Денлі-Т» та 4 стільці вартістю 4600 грн.

Куток для сидіння «Вікторія» вартістю 750 грн.

Ліжко «Тетяна» вартістю 1800 грн.

Телефон «General Electric» вартістю 40 грн.

Мікрохвильова піч «LG» вартістю 300 грн.

Дошка для прасування вартістю 140 грн.

Диван «Ніка» вартістю 3200 грн.

DVD плеєр «XORO» вартістю 350 грн.

Стіл для комп'ютера вартістю 350 грн.

Диван дитячий вартістю 2800 грн.

Диван «Кубус-Н» вартістю 700 грн.

Телевізор «LG» 32 вартістю 4000 грн.

Стереопідсилювач «YAMAHA» вартістю 1900 грн.

DVD плеєр «YAMAHA» вартістю 1800 грн.

Акустичні колонки «MISSION» вартістю 2000 грн.

Пилосос «SAMSUNG» вартістю 1000 грн.

Шафа кутова вартістю 2400 грн.

Шафа-купе вартістю 4200 грн.

Телевізор «TG» 42 вартістю 7500 грн. на загальну суму 48 180 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно: легковий автомобіль марки DACIA LOG AN, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 40000 грн.

набір меблів «Борис» вартістю 2900 грн.

Шафа купе «DOMINAT» вартістю 2200 грн.

Диван «Прогрес» вартістю 1700 грн.

Кухня «Джулія» з мийкою вартістю 4400 грн.

Стіл «Прогрес» вартістю 240 грн.

Пральна машина «LG» вартістю 2000 грн.

Холодильник «LG» вартістю 1800 грн.

Праска «Philips» вартістю 80 грн.

Соковижималка «Moulinex» вартістю 400 грн.

Пароварка «Braun» вартістю 300 грн.

Радіотелефон «Panasonic» вартістю 400 грн.

DVD плеєр «Samsung» вартістю 450 грн.

Телевізор «Samsung» вартістю 600 грн.

Комп'ютер вартістю 700 грн.

Телефон «Panasonic» вартістю 40 грн.

Супутникова антена та плеєр вартістю 900 грн.

Зволожувач повітря «Вопсо» вартістю 250 грн.

Електрообігрівач «Delongi» вартістю 600 грн.

Пилосос «TG» вартістю 250 грн.

Фотоапарат «Sony» вартістю 1200 грн.

Відеокамера «Panasonik» вартістю 1500 на загальну суму 62 910 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 83 888 гривні 42 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прогошення рішення, чи подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя