___________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ___________
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2006 р. місто Луцьк
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Подолюка В.А., Осіпука В.В.
при секретарі ОСОБА_2
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Плюс» про стягнення боргу та моральної* шкоди і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки, як правочину про боргове зобов'язання недійсною, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
21 травня 2003 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Покликалась на ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 згідно з усною домовленістю між ними у 1996 році виготовив віконні рами, які вона встановила у власному будинку, що в АДРЕСА_1. За проведену роботу вона сплатила відповідачу 3000 доларів США. Однак у 2002 році всі вікна її будинку прийшли у непридатний для подальшого використання стан і вона була змушена проводити їх заміну.
Крім того зазначала, що 4 липня 2002 року ОСОБА_2, визнавши допущений брак у роботі під час виготовлення вікон, видав їй письмову розписку у якій зобов'язувався повернути 3000 доларів США. Однак гроші їй добровільно сплатити не бажає.
Просила суд стягнути з відповідача в її користь суму боргу - 15990 грн. та 159 грн. 90 коп. сплаченого нею державного мита. З метою забезпечення позову накласти арешт на його квартиру АДРЕСА_2.
Під час розгляду справи в суді позивач збільшила позовні вимоги, просила крім того стягнути з ОСОБА_2 в її користь 16000 грн. за завдану моральну шкоду.
Справа № 22с-574/06 Головуючий у 1 інстанції Івасюта Л.В.
Категорія - 42 Доповідач Осіпук В.В.
Справа розглядалась судами неодноразово. В ході повторного розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі як співвідповідача було залучено ТзОВ «Фортуна-Плюс» та постановлено 1.03.2006 року ухвалу про прийняття й об'єднання в єдине провадження з даним позовом зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки, як правочину про боргове зобов'язання недійсною.
10 березня 2006 року рішенням Луцького міськрайонного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати, в частині щодо відмови їй у позові, із-за неповного і неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильної оцінки доказів, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так під час розгляду справи з досліджених судом письмових доказів, показів свідків встановлено, що у 1996 році між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ «Фортуна-Плюс» ЛТД був укладений договір підряду на виготовлення столярних виробів, а саме дерев'яних вікон. Прийняття замовлення та виготовлення вікон проводилось в цеху товариства де працював столяром та одночасно виконував обов'язки бригадира відповідач ОСОБА_2 В цьому ж році за участю інших працівників цеху, вікна були виготовлені і без жодних претензій прийняті позивачкою ОСОБА_1 яка провела з виробником повний грошовий розрахунок. Після чого дані віконні рами за допомогою інших осіб позивач встановила у власному житловому будинку в АДРЕСА_1 будівельні роботи, у якому на той час завершені не були.
У 2002 році після тривалого часу їх експлуатації, із-за погіршення якості вікон і їх технічного стану ОСОБА_1 провела їх демонтаж і заміну, а 20 травня 2003 року звернулась з позовом до суду.
Крім того встановлено, що під час укладення даного договору підряду гарантійний строк на виготовлення столярних виробів сторонами передбачений не був.
Оскільки позивач ОСОБА_1 з позовом про виявлені недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, звернулась в суд з порушенням строку на його пред'явлення передбаченого ст..343 ЦК України, в редакції 1963 року і жодних поважних причин його пропуску не навела, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком підставно відмовив їй у позові саме з цих підстав.
Також з матеріалів справи встановлено, що позивач просила стягнути в її користь 16000 грн. за заподіяну їй моральну шкоду відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язань, зіславшись на ст.440-1 ЦК України, в редакції від 1963 року.
Однак оскільки на час її заподіяння чинним законодавством, що регулювало дані правовідносини, така відповідальність передбачена не була, а доказів про вчинення інших винних дій відповідачем, на які поширюються правила ст..440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, позивач в судовому засіданні не навела, то на думку колегії суддів, суд правомірно відмовив їй у стягненні моральної шкоди.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 10 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий /-/ Сівчук Є.І.
Судді /-//-/ Подолюк В.А., Осіпук В.В.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду В.В.Осіпук