Апеляційний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96

Справа № 22ц-4244/2010

Головуючий у Іінст. - ОСОБА_1

Доповідач - Бойко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

головуючого- судді Бойко О.В.

суддів: Лазоренка М.І., Редьки А.Г.

при секретарі Пільгуй Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2001 року у справі за позовом прокурора Семенівського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку та виплаті щомісячної державної та додаткової щомісячної пенсії, відповідно до розмірів, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано відповідача провести нарахування та здійснити виплату позивачу щомісячну додаткову пенсію, передбачену ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановлених абз.1 ч.і ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 липня 2001 року з урахуванням виплачених сум; зобов'язано відповідача провести нарахування та здійснити виплату позивачу щомісячної державної пенсії, передбачену ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановлених абз.1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 липня 2001 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне, необ'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і повинні використовуватись виключно за призначенням. На думку апелянта, нормативно необгрунтованими є доводи позивача про застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Апелянт також зазначає, що управління діяло в межах наданих повноважень та в межах бюджетних асигнувань.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, судове рішення залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1. Згідно ч.4 цієї ж статті в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи -50 % мінімальних пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 3 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом 1 інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний СУД,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Семенівському районі Чернігівської області відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Судді: