РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми Україна»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківська меблева фабрика»

про                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача       Загарія К.М. (довіреність № 2213 від 20.03.2009р.);

від відповідача   не з’явились;

27.03.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(надалі ТОВ «Телесистеми України», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківська меблева фабрика»(надалі ТОВ «Івано-Франківська меблева фабрика», відповідач) боргу в розмірі 9 400, 94 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги в частині суми нарахованої пені зменшені, згідно з заявою (вих. 2162 від 16.03.2009р.) на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 8 377, 27 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору про користування і розпорядження абонентською лінією № 2557 від 30.08.2004р., позивач надавав відповідачу послуги телефонного зв’язку, які підлягають оплаті. Станом на 21.06.2006р. за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 5 354, 90 грн., яку позивач, з посиланням на положення Цивільного кодексу України разом із нарахованими штрафними санкціями (пенею, інфляційними збитками та 3% річних) просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 04.02.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2004р. між ЗАТ «Телесистеми України» (правонаступником якого є позивач) та ТОВ «Івано-Франківська меблева фабрика»(споживач) укладено договір № 2557 про користування і розпорядження абонентською лінією, згідно умов якого підприємство (позивач у справі) брало на себе зобов’язання надавати послуги електрозв’язку, визначені споживачем згідно з переліком послуг (додаток № 1, 2 до договору), а споживач (відповідач у справі) зобовязувався отримати та оплатити такі послуги. В п. 1.1 договору також визначено, що для отримання споживачем обраних ним послуг електрозв’язку йому передається в користування і розпорядження 1 (одна) абонентська лінія (серійний номер 5691960) з однією без номерною лінією, яка встановлюється в приміщенні за адресою по вул. Гусовського б. 11/11, офіс 9.

Додатками № 1 та № 2 до договору є переліки послуг (додаткових послуг), які містять відмітки погоджені позивачем щодо послуг які є предметом договору.

Згідно рішень загальних зборів учасників ЗАТ «Телесистеми України»від 05.06.2006р. (протоколи зборів № 8 від 05.06.2006р., № 9 від 31.10.2006р.) товариство було реорганізовано шляхом виділення в окрему юридичну особу. Відповідно до затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Телесистеми України»протоколом № 1 від 31.10.2007р. до новоствореного підприємства, яке є правонаступником  ЗАТ «Телесистеми України»щодо напрямків пов’язаних з розвитком фіксованого (проводового) зв’язку в тому числі міського, міжміського та міжнародного, інтернет, кабельного телебачення, теле- та мультимедійних мереж, наданням послуг та пов’язаних з цим інших напрямків діяльності, передано відповідно до протоколів № 8, 9 загальних зборів акціонерів ЗАТ «Телесистеми України»за розподільчим балансом та актом частину майна, прав та обов’язків ЗАТ «Телесистеми України».

Виконання договору підтверджується наданими до матеріалів справи деталізацією телефонних дзвінків та виставленими рахунками на оплату наданих послуг, які у повному обсязі відповідачем не оплачені. Заборгованість в сумі 5 354, 90 грн. не сплачена за рахунком № 1225308 від 04.07.2006р., доказів зворотнього суду не представлено.

Оплата та порядок розрахунків за договором погоджені сторонами у розділі 4 договору, та згідно з п. 4.1, 4.2, 4.4 договору послуги, які надаються підприємством оплачуються за затвердженими тарифами; споживач вносить плату за передачу абонентських ліній на протязі 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку та оплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати; розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення  договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі     телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання   телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати  умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі  своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про телекомунікації” розрахунки за  телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання   телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем  або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання  споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Згідно з рахунками, які виставлялись відповідачу утворилась заборгованість та за рахунком № 1225308 від 04.07.2006р. заборгованість становить 5 354, 90 грн., яка станом на час вирішення спору не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

З 01.06.2006р. надання послуг за договором позивачем було припинено, абонплата з указаного періоду не нараховувалась, що підтверджується самим рахунком від 04.07.2006р..

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з неотриманням коштів в рахунок оплати боргу, на адресу відповідача було надіслано претензію № 7 за вих. 995 від 18.10.2007р. з проханням у добровільному порядку сплатити на рахунок ТОВ «Телесистеми України»суму боргу в розмірі 5 354, 90 грн., відповідь на яку не отримано, перерахування суми боргу на вказаний у претензії банківський рахунок позивача відповідачем не здійснено.

Враховуючи відсутність доказів оплати наданих послуг телефонного зв’язку згідно з рахунком від 04.07.2006р. у повному обсязі, станом на час вирішення спору, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 5 354, 90 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 229, 45 грн. пені, 393, 92 грн. –3% річних, 2 399 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є  підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.03 № 1280-IV у  разі  затримки плати за надані оператором,  провайдером телекомунікаційні   послуги   споживачі   сплачують   пеню,  яка обчислюється  від  вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в  період, за який нараховується пеня. Сплата   споживачем   пені,   правомірне   припинення   чи скорочення  оператором,  провайдером переліку  телекомунікаційних послуг  не  звільняє  споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

За умовами договору (п. 5.6) у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач на вимогу підприємства має сплатити пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем за період з 21.07.2006р. по 21.01.2007р. (період  прострочення 6 місяців) за обліковою ставкою 8, 5% встановленою Листом НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039 та складає 229, 45 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення наведений у додатку до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків в розмірі 2 399 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення та складає 393, 92 грн. підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -  

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківська меблева фабрика»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 26, р/р 260000291100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32491887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(юрид. адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська 27-А; адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом’янська 3, р/р 26005300003737 в ПКФ АКБ «Форум»МФО 300948, ідент. код 34726705) 5 354, 90 грн. (п’ять тисяч триста п’ятдесят чотири гривні 90 копійок) основного боргу, 229, 45 грн. (двісті двадцять дев’ять гривень 45 копійок) пені, 2 399 грн. (дві тисячі триста дев’яносто дев’ять гривень) інфляційних збитків, 393, 92 грн. (триста дев’яносто три гривні 92 копійки) 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківська меблева фабрика»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 26, р/р 260000291100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32491887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(юрид. адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська 27-А; адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом’янська 3, р/р 26005300003737 в ПКФ АКБ «Форум»МФО 300948, ідент. код 34726705) 102,00 грн. (сто дві гривні) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                                      Р.І. Самсін

                                                                                                       дата підписання рішення 01.04.2009