Справа №11-503/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Білера
Номер провадження 11/1890/4467/11 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого судді - Моїсеєнко Т.М.
суддів - Демченка М.О., Матуса В.В.
з участю прокурора - Ворфоломеєвої Н.П.
потерпілої - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 червня 2011 року, яким, -
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м. Охтирка, вул.Чапаєва, 18, Сумської області, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням в доход держави 20% з заробітної плати, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 1790 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Охтирського міського фінансового управління 2217 грн. 21 коп. витрат на лікування потерпілої.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин:
22 травня 2010 року засуджений ОСОБА_3 близько 21 години 30 хвилин, керуючи за довіреністю автомобілем марки «ВАЗ - 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Карла Маркса в напрямку пров. Глінки м. Охтирка, Сумської області. В цей час, в зустрічному до нього напрямку, по пров. Глінки м. Охтирка рухалась велосипедистка - потерпіла ОСОБА_2
Засуджений ОСОБА_3, не дотримавшись безпечного інтервалу руху, порушивши при цьому п.п. 12.2, 13.1,13.3. Правил дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами № 16 від 6.01.2005 року; № 538 від 30.06.2005 року, № 263 від 21.02.2007 року, № 879 від 27.06.2007 року, № 634 від 9.07. 2008 року, № 876 від 1.10.2008 року, № 76 від 11.02.2009 року, № 124 від 11.02.2009 року, № 395 від 22.04.2009 року, допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_2, вчинивши дорожньо – транспортну пригоду, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У поданій апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Апелянт вказує на те, що судові транспортно –трасологічна та автотехнічна експертизи проведенні з порушенням нормативно – правових актів, то потягло за собою неправильне судове рішення і тому необхідно провести нові експертизи. Вважає, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, безпідставно виключив обтяжуючу обставину, що злочин був скоєний засудженим у стані алкогольного сп'яніння. Звертає увагу, що її цивільний позов був вирішений не вірно, як з підстав відшкодування матеріальної шкоди, так і заниженого розміру відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої на підтримку своєї апеляції, засудженого ОСОБА_3, який вважає вирок суду законним, думку прокурора про зміну вироку в частині стягнення 8 000 грн. моральної шкоди, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 про неправильність досудового та судового слідства, а тому необхідності направлення справи на додаткове розслідування, на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Так, засуджений ОСОБА_3 показав, що 22 травня 2010 року біля 21 години, на автомобілі ВАЗ - 2104 реєстраційний номер 068 - 26 СА рухався по вул. К. Маркса в напрямку пров. Глінки м. Охтирка зі швидкістю 35-40 км. на год. В зустрічному до нього напрямку по пров. Глінки м. Охтирка рухалась на велосипеді потерпіла ОСОБА_2 Коли відстань до потерпілої була близько 2 метрів, ОСОБА_2 різко змінила напрям свого руху праворуч і відразу сталося зіткнення його автомобілю з правим боком велосипеду, від чого потерпіла впала на капот його автомобіля, а потім скотилася на дорогу. Злякавшись скоєного, він залишив місце дорожньо - транспортної пригоди, не надавши потерпілій допомоги. На слідуючий день він з'явився до правоохоронних органів з явкою з повинною.
Із показів потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 22 травня 2010 року близько 21 години 30 хвилин вона рухалась на велосипеді по провулку Глінки м. Охтирка, по правому узбіччі. При повороті на вул. ОСОБА_4, вона побачила, що на неї їде автомобіль, сталося зіткнення, в наслідок якого вона отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до протоколу огляду місця події: при огляді автомобілю ВАЗ - 2104 реєстраційний номер 068 - 26 СА мається деформація капоту в середній правій частині, пошкодження стінки радіаторної сітки в верхній правій частині, деформація реєстраційного номеру зпереду. На правій частині капоту знаходяться сліди нашарування дрібних фрагментів скла та плям речовини бурого кольору, схожі на сліди крові, й паралельно спрямовані сліди нашарування матеріали від сковзання. На автомобілі відсутнє лобове скло.
Згідно протоколу огляду велосипеду потерпілої ОСОБА_2, встановлена деформація переднього та заднього колесу, деформація крила, рами та керма.
з
Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи №97 від 26.07.2010 року дії засудженого ОСОБА_3 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху , а саме:
пункту 12.2., де вказано: « У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
пункту 13.1., де вказано: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечну дистанцію та інтервал».
Пункту 13.2., де вказано: « Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху».
Також дії засудженого не відповідали вимогам п.п. 2.10. Правил дорожнього руху.
На підставі тієї ж експертизи встановлено, що з технічної точки зору в діях потерпілої ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, а саме:
пункту 10.1., де вказано: « Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
пункту П.З., де вказано: « На дорогах з двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволенних випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».
Як вбачається із висновку судово - авто технічної експертизи №97 від 26.07.2010 року покази потерпілої ОСОБА_2 про відсутність її вини та механізму виникнення дорожньо - транспортної пригоди є технічно - неспроможними.
Транспортно - трасологічна експертиза №57 від 03.07.2010 року підтверджує покази засудженого ОСОБА_3, в частині напрямку руху велосипеду, вказуючи на те, що на автомобілі ВАЗ - 2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, концентрація ушкоджень знаходиться в його передній частині, а на велосипеді в його правій частині.
Тому, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку висновки зазначених експертиз, тому що вони повністю узгоджуються із матеріалами кримінальної справи і встановленими фактичними обставинами справи.
У колегії суддів не має підстав сумніватися у належності та допустимості цих доказів, тому доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 щодо необхідності призначення додаткових трасологічної та авто - технічної експертиз є необґрунтованими.
Доводи апеляції потерпілої щодо неповноти досудового та судового слідства в частині не визначення суми матеріальної шкоди, вартості пошкодженого велосипеду, є безпідставними, оскільки доказування розміру заподіяної шкоди в даному випадку законом покладено на потерпілого, розмір такої шкоди на кваліфікацію злочину не впливає і вирішується при розгляді цивільного позову. До того ж, як вбачається із матеріалів кримінальної справи, ще на стадії досудового слідства ОСОБА_3 відшкодував потерпілій шкоду за пошкоджений велосипед, придбав їй новий жіночий велосипед і як показала потерпіла в судовому засіданні стосовно цього вона претензій до ОСОБА_3АП. не має. Звертаючись до суду з цивільним позовом, потерпіла також не пред'являла вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування їй вартості пошкодженого майна.
Що стосується доводів апеляції щодо необґрунтованого виключення судом такої кваліфікуючої обставини, як скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, то на думку колегії суддів вони не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції повністю обґрунтував
своє рішення в цієї частині і колегія судців погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 5 цієї статті, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тому, суд першої інстанції законно відмовив потерпілої ОСОБА_2 у задоволенні її вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_5 та ЗАТ страхової компанії « Провідна», оскільки шкода їй заподіяна засудженим ОСОБА_3, який і повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду відповідно до закону.
Що стосується вимог апелянта про відшкодування їй витрат на оплату юридичної допомоги, то вони є також необґрунтованими, оскільки кримінально - процесуальним кодексом України відшкодування потерпілому таких витрат не передбачено.
Але, на думку колегії суддів, суд першої інстанції допустився помилки при вирішенні питання щодо відшкодування потерпілої ОСОБА_2 сум матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до наданих потерпілої чеків на придбання лікарських засобів нею витрачено 4095 грн. на лікування, крім того, судом визначена сума 708 грн., витрачених потерпілою на транспортні послуги, тому сума матеріальної шкоди складає 4803 грн. Враховуючи, що засуджений ОСОБА_3 відшкодував потерпілій суму 2200 грн. на стадії досудового слідства та придбав новий велосипед, сума матеріальної шкоди складає 2603 грн., яка і підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_3
Що стосується інших вимог потерпілої про відшкодування їй вартості придбаних продуктів харчування, то, як вбачається із матеріалів кримінальної справи, нею не надано доказів щодо призначеного їй лікарями дієтичного харчування та у зв'язку з чим, понесених нею додаткових витрат на харчування. На думку колегії суддів потерпіла не позбавлена можливості, за наявності відповідних доказів, вирішити таке питання в порядку цивільного судочинства.
На думку колегії суддів, суд не в повної мірі урахував і ступінь моральних страждань потерпілої, тривалості лікування, також і в послідуючому, у зв'язку із отриманою черепно - мозковою травмою, зміни режиму життя в зв'язку з цим, тому сума моральної шкоди на користь потерпілої, з урахуванням розумності і справедливості, повинна бути стягнута в розмірі 10 000 грн.
Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_3, то воно відповідає вимогам ст.65 КК України.
Суд, при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засудженого, а також враховані обставини, що пом'якшують покарання. На думку колегії судців призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 7 червня 2011 року відносно ОСОБА_3 змінити.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 суму 2603 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і суму 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
СУДДІ:
Т.М.ОСОБА_6ОСОБА_7Матус