ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/14

07.04.09

За позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До	Комунального підприємства «Вітряні гори»Подільської районної у м. Києві ради

Про	стягнення 223 702,77 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача Цурка Н.О.- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008 року;

Від відповідача Мавлянов Д.Б.- представник за довіреністю № 45 від 16.02.2009 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Вітряні гори»Подільської районної у м. Києві ради  про стягнення 223 702,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену електричну енергію за період прострочення з 01.08.2008 року по 01.01.2009 року згідно договору від 20.08.2008 року № 51204.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

17.03.2009 року представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи 8/131. Судом подане клопотання відхилено, оскільки розпорядження КМДА № 640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 року, які є предметом розгляду по справі № 8/131, не стосуються даної справи. Позивач при визначенні вартості поставленої електричної енергії не застосовував вищевказані розпорядження,  а тому в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав лише в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  за згодою представників позивача та відповідача судом було оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник) та Комунальним підприємством  «Вітряні Гори»Подільської районної у м. Києві ради (далі - споживач) було укладено договір № 51204 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розділом 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема : постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 1,2 додаткової угоди до договору сторони погодили, що відносини сторін за договором від 20.08.2008 року № 51204 про постачання електричної енергії розпочалися з 01.03.2008 року. Споживач зобов’язується протягом розрахункового періоду (серпень 2008 року) зафіксувати заборгованість перед постачальником станом на 01.08.2008 року шляхом підписання акту звіряння.

На виконання умов договору сторони підписали акт звірки за серпень 2008 року, згідно якого зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2008 року в розмірі 180169,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.08.2008 р. по 01.01.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 351526,15 грн., що  підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період.

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 140612,05 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 210914,10 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В договорі сторони погодили порядок розрахунків та встановили строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленої електричної енергії (п. 13, 18, додатку № 2.1 до  договору), зокрема : протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця почтового розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку. Споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13 цього додатку, оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.

Судом встановлено, що за період з 01.08.2008 р. по 01.01.2009 р. (з урахуванням заборгованості, яка зафіксована в акті за серпень 2008 року) позивачем відповідачу поставлено електричну енергію на суму 351526,15 грн., що підтверджується звітами про використану електроенергію, копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, за поставлену електричну енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 210914,10 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 210914,10 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 11063,04 грн. та 3 % річних в розмірі 1725,63 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1725,63 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11063,04 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства  «Вітряні гори»Подільської районної у м. Києві ради (04123, м. Київ, вул. Межова, 25, код ЄДРПОУ 35669376) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 210914 (двісті десять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. 10 коп. –основного боргу за спожиту електричну енергію, 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п’ять) грн. 63 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 11063 (одинадцять тисяч шістдесят три) грн. 04 коп. –інфляційних витрат, 2237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 03 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 13.04.2009 року