ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
29.01.07 Справа № 5/61-25/26
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Дубник О.П.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Львівський
хлібозавод №1», м.Львів (далі –ВАТ) від 10.10.2006 р. № 1538
на постанову господарського суду Львівської області від 03.05.2006 року
у справі № 5/61-25/26
за позовом ВАТ «Львівський хлібозавод №1», м.Львів
до відповідача 1: державної податкової інспекції у м.Львові (далі –ДПІ)
до відповідача 2: державної податкової адміністрації у Львівській області,
м.Львів (далі –ДПА)
про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові
№ 522320/3/20892 від 15.12.2005 р. та рішення ДПА у Львівській області
№ 15035/10/7/25-5 від 21.09.2005 р.
з участю представників:
від скаржника –Теслюк І.І. –юр.
від відповідача 1 - Максимович Г.С. –СДПІ юр. від.
від відповідача 2 –Демчук І.Д. –СДПІ юр. упр.
Права і обов”язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України, представникам сторін роз”яснені.
Постановою господарського суду Львівської області від 03.10.2006 р. у справі №5/61-25/26 (суддя Пазичев В.М.) відмовлено в позові відкритому акціонерному товариству «Львівський хлібозавод №1», м.Львів (далі –ВАТ) до відповідачів – ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 522320/3/20892 від 15.12.2005 р. та рішення ДПА у Львівській області № 15035/10/7/25-5 від 21.09.2005 р. Дана постанова мотивована судом тим, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за період з 01.04.2003 р. по 30.09.2004 р. на 57127,78 грн. –ПДВ з вартості борошна, витрати на придбання якого компенсовано дотаціями, тобто, підприємством не понесено витрат на придбання даної продукції.
Позивач у справі –ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», оскаржив згадану постанову господарського суду, оскільки вважає, що вона не ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, на думку скаржника, судом не взято до уваги, що позивач, провівши оплату за борошно постачальникам, у відповідності з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості борошна постачальникам. Крім цього, скаржник зазначає, що положеннями п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обмежень щодо включення до валових витрат коштів, отриманих на здешевлення виготовленої продукції, а згідно п.5.10 ст.5 вищезазначеного Закону не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника, крім тих, що передбачені цим Законом. Тому, на думку скаржника, розмежування витрат підприємства на власні чи не власні неправомірне, як і розмежування податкового кредиту на окремі частини.
Відповідачі з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.191-194,195-196) та в усних поясненнях в судових засіданнях.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:
За результатами проведеної ДПІ у м.Львові планової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»за період з 01.04.2003 р. по 30.09.2004 р., 22 квітня 2005 року складено акт за № 50/23-2/05492054, яким зафіксовано порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого: - занижено податок на прибуток за 2003 р. в розмірі 21420 грн.; - завищено податок на прибуток за 2003 р. в розмірі 5490 грн.; - занижено податок на прибуток підприємств за 2004 р. в розмірі 3475 грн., - завищено податок на прибуток за 2004 р. в розмірі 3100 грн.; а також порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2003 р. на загальну суму 68553 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення –рішення:
від 27.04.2005 р. № 512320/0/7340 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 25351,5 грн., де 16305 грн. –основний платіж та 9046,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції;
та № 522320/0/7341 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 117834,2 грн., де 68553 грн. –основний платіж та 49281,2 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
На підставі рішення ДПА у Львівській області від 21.09.2005 р. № 15035/10/7/25-005, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 27.04.2005 р. №№512320/0/7340, 522320/0/7341, ДПІ у м.Львові 15.12.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №522320/3/20892 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 85691,67 грн., де 57127,78 грн. –основний платіж та 28563,89 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:
Відповідно до угод на одержання дотацій на борошно від 15.09.2003 р., від 06.11.2003 р. та від 28.11.2003 р., укладених між Головним управлінням сільського господарства та продовольства Львівської обласної державної адміністрації та ВАТ “Львівський хлібозавод № 1”, з метою здешевлення борошна для виробництва соціально значимих сортів хліба, управлінням перераховано на рахунок позивача грошові кошти, які позивач зобов’язався використати на виготовлення соціально значимих сортів хліба за цінами, що склалися станом на 01.06.2003 р., згідно із затвердженими нормами виходу готової продукції з однієї тонни борошна.
Згідно із п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. № 1150 Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям надано право тимчасово регулювати ціни на визначений перелік продуктів, до числа яких включено зерно, борошно, хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, тощо.
В зв”язку з чим, а також враховуючи те, що згідно з нормативно-правовими актами ціна хліба та хлібобулочних виробів регулюється відповідно до урядових рішень, база оподаткування операцій з продажу хліба та хлібобулочних виробів повинна визначатися виходячи з їх регульованої ціни.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Перевіркою встановлено, що підприємство протягом ревізованого періоду зайво включало до складу податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку із придбанням борошна за рахунок коштів, частина з яких була отримана як дотація на здешевлення продукції.
До складу податкового кредиту платника податку можна включати суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, тобто, якщо платником понесено витрати. У цьому випадку, частину фактичної вартості витрат –вартості борошна на виготовлення хліба та хлібобулочних виробів компенсовано не за рахунок власних витрат платника, а за рахунок бюджетних коштів, тому, суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням борошна, в частині отриманої дотації, не повинні включатись до складу податкового кредиту.
Тобто, ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», в порушення п.п.7.4.1 ,7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за період з 01.04.2003 р. по 30.09.2004 р. на 57127,78 грн. –ПДВ з вартості борошна, витрати на придбання якого компенсовано дотаціями, тобто підприємством не понесено витрат на його придбання.
Отже, скаржником у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 57127,78 грн.
Враховуючи викладене, доводи скаржника законодавчо не обґрунтовані, правомірність формування податкового кредиту не доведено.
Однак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки, у відповідності із п.1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. В даному випадку, незважаючи на поставлену в позовній заяві та в уточненні до позовної заяви (а.с.12, т.2) вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.12.2005 р. за № 522320/3/20892, судом відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.09.2005 р. за № 0000522320/2/16101, тобто суд вийшов за межі заявлених вимог.
З врахуванням викладеного, постанову господарського суду слід скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №522320/3/20892 від 15.12.2005 р.
Отже, керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.п.6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 03.05.2006 р. у справі
№ 5/61-25/26 скасувати.
В задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №522320/3/20892 від 15.12.2005 р. відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст. 211, 212 КАС України.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.П. Дубник
Г.Г. Якімець