ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"20" лютого 2007 р. | Справа № 32/51-06-1788 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
позивача – не з’явився,
відповідача – Лабунець О.В. та Сімоненко І.О.,
3-ї особи - Управління обласної ради з майнових відносин –Поповська І.П.,
3-ї особи - Одеської обласної ради –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Мета - Консалтинг”, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р.
у справі №32/51-06-1788
за позовом Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
до ТОВ „Мета - Консалтинг”, м. Одеса
3-і особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Управління обласної ради з майнових відносин, м. Одеса та Одеська обласна рада, м. Одеса
про розірвання договору та виселення,
ВСТАНОВИЛА:
28.02.2006 р. (вх. №2394) Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у господарському суді Одеської області пред’явлено позов до ТОВ „Мета - Консалтинг” про розірвання охоронного договору на орендне користування пам'яткою культурної спадщини - будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької,19) від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1 зі змінами до нього від 01.03.2005 р., укладеного між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтінг", та виселення ТОВ "Мета-Консалтинг" з приміщень у будівлі - пам'ятці по вул. Рішельєвській, 9-а у м. Одесі (а.с. 2-8, т.1). Свої вимоги воно мотивувало наступним.
Відповідно до Закону України „Про інвестиційну діяльність”, ст.ст. 6,18,25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Указу Президента України від 23.10.1999 р. № 1375/99 „Про збереження історичної забудови у центральній частині міста Одеси”, Постанови КМУ від 20.06.200 р. № 996 "Про Комплексну програму збереження історичної забудови у центральній частині м. Одеси", розглянувши інвестиційний договір про реконструкцію та модернізацію пам'яток архітектури на вулицях Рішельєвській,9-а - Грецькій,19 та Польській, 20 у м. Одесі, Одеська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження від 02.06.03 р. № 456/А-2003 "Про передачу в користування пам'ятки архітектури", п.1 якого управлінню охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації доручалось заключити інвестиційний договір із ТОВ "Мета- Консалтинг" про реконструкцію та модернізацію пам'яток архітектури на вулицях Рішельєвській,9-а - Грецькій, 19 та Польській, 20 у м. Одесі. Пунктом 2 розпорядження управлінню охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації доручалось передати в користування ТОВ "Мета-Консалтинг" нежитлові приміщення в будівлі пам'ятці архітектури на вул. Рішельєвській,9-а - Грецькій,19 та передати будівлю по вул. Польській, 20 на період проведення ремонтних робіт. 2 червня 2003 року з метою збереження, реконструкції та модернізації пам'яток архітектури, розташованих у м. Одесі за адресами: вул. Польська, 20 і вул. Рішельєвська, 9а (ріг вул. Грецької, 19), на виконання розпорядження облдержадміністрації від 2 червня 2003 року № 456/А-2003 "Про передачу в користування пам'ятки архітектури", управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтинг" (інвестор), Одеським училищем мистецтв і культури ім. К.Ф. Данкевича, КП „Одеський обласний центр української культури” та Головним управлінням статистики в Одеській області було укладено Інвестиційний договір. Згідно п.п.1.1.-1.3. договору, інвестор за власні та залучені кошти фінансує перед проектні, проектні, будівельно-монтажні роботи по реконструкції і модернізації зазначених пам'яток на загальну суму 17000000 грн.. Початок виконання договору - 2 червня 2003 року, а закінчення - 25 листопада 2004 року (п.п.1.5. договору). Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 22 серпня 1996 року № 539/а-96 "Про затвердження Положення про Управління охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації" регіональним спеціально уповноваженим державним органом охорони нерухомих пам'ятників історії і культури визначено Управління охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації. Положення про Управління погоджено і схвалено державним комітетом України по справах містобудування й архітектури (лист № 12/3-34 від 15.11.95 р.) і Міністерством культури України (лист № 9-3/155-39 від 4.11.95 р.). Здійснення оперативного керування нерухомими пам'ятниками (п.8), а також організація використання на умовах оренди нерухомих пам'ятників історії і культури в наукових, культосвітніх і господарських цілях і укладання відповідної охоронної документації з користувачами і власниками нерухомих пам'ятників (п.11), покладені на Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. На виконання розпорядження від 02.06.03 р. № 456/А-2003 та умов інвестиційного договору між управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтинг" було укладено охоронний договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької, 19) від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1 (Акт прийому-передачі від 03 червня 2003 р.). Під час дії зазначеного договору (п.3.7.) ТОВ „Мета-Консалтинг” понад орендної платні зобов'язаний своїми коштами сплачувати експлуатаційні витрати та комунальні послуги по використанню "ПАМ'ЯТКИ", її інженерних мереж і території, а також своєчасно сплачувати податки, збори й платежі, згідно з чинним законодавством України. Своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт «ПАМ'ЯТКИ»(її частини) і роботи з упорядження території «ПАМ'ЯТКИ». Виконувати реставраційні, роботи по пристосуванню, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п.4.2.4 цього договору. У встановленому законодавством порядку оформити право користування земельною ділянкою. 01.03.05 р. управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтинг" були внесені зміни до охоронного договору на орендне користування пам'яткою культурної спадщини від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1. Договором, зокрема, було передбачено страхування «ПАМ'ЯТКИ» протягом 30 днів після укладення цього договору (п.5.6.) та виконання робіт, згідно додатку № 10 (п.5.9.). ТОВ "Мета-Консалтинг", в порушення вимог ст.ст. 10,24 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ці умови охоронного договору на орендне користування пам'яткою культурної спадщини від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1 та від 01.03.05 р. не виконало. Термін дії інвестиційного договору закінчився 25 листопада 2004 року (п.п.1.5.), але роботи на будівлі по вул. Рішельєвська, 9а (ріг вул. Грецької, 19) інвестор також не виконав. 14.12.05р. Одеська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження № 691/А - 2005 "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 02.06.03 р. № 456/А-2003". Цим Розпорядженням було признано таким, що втратив чинність пункт 2 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 02.06.03 р. № 456/А-2003 "Про передачу в користування пам'ятки архітектури" та доручено управлінню охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації здійснити заходи щодо розірвання охоронного договору з ТОВ "Мета-Консалтинг" на користування нежитловими приміщеннями будівлі-пам'ятки на вул. Рішельєвська, 9а - вул. Грецька, 19 у м. Одеса. На підставі викладеного, керуючись п.10.2 договору на орендне користування пам'яткою культурної спадщини від 02.06.2003 р. № 02-06/Н-1 та змінами від 01.03.05 р., ч.1 ст. 651 ЦК України, Управління охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації листом № 6441 від 27.12.05 р. запропонувало ТОВ "Мета-Консалтинг" достроково розірвати договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини від 02.06.2003 р. № 02-06/Н-1 зі змінами від 01.03.05 р. та в строк до 30.12.05 р. повернути управлінню будівлю-пам'ятку на вул. Рішельєвська, 9а - вул. Грецька, 19 у м. Одеса. 10.01.2006 р. ТОВ "Мета-Консалтинг" від запропонованого дострокового розірвання договору від 02.06.2003 р. № 02-06/Н-1 відмовилось. В обґрунтування свого позову позивач послався на ч.1 ст. 651 ГК України, ст.ст. 10,24,26,27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".
29.03.2006 р. (вх. №6572) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 45-48, т.1), в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки ані у позовній заяві, ані у додатках до неї позивач не навів жодного доказу чи належного обґрунтування конкретних порушень відповідачем умов охоронного договору. Необхідною умовою задоволення позову про дострокове розірвання договору є наявність: істотних порушень договору відповідачем, шкоди, яка завдана позивачу істотними порушеннями охоронного договору відповідачем, позбавлення у значній мірі того, на що позивач розраховував при укладенні договору і чого він не отримав внаслідок завданої шкоди. Водночас, позивач у своїй позовній заяві навіть не згадує про наявність можливої шкоди, яка завдана істотним порушенням відповідачем умов охоронного договору, внаслідок якої він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору. Посилання у позовній заяві на умови охоронного договору у початковій редакції є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач: з одного боку, нехтуючи вимогами ст. 33 ГПК України, не довів конкретних фактів порушення цих умов відповідачем, а з іншого, виключивши деякі з них (наприклад п.п.3.7,4.2.4,4.2.13) у новій редакції договору, погодився з їх неістотністю та малозначністю у регулюванні відносин сторін щодо користування будівлею по вул. Рішельєвській, 9а - Грецькій, 19, що, згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, на думку відповідача, позбавляє його можливості розірвати договір у судовому порядку у випадку їх порушення. Безпідставними є і посилання позивача на розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 14.12.05р. № 691/А-2005 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 02.06.03р. № 456/А-2003». Скасування зазначеним розпорядженням п.2 розпорядження від 02.06.03р. № 456/А-2003, яким керувалось Управління охорони культурної спадщини при укладанні охоронного договору, не має і не може мати ніякого значення для розгляду справи, оскільки на момент прийняття зазначеного розпорядження позивач вже уклав (у межах своїх повноважень) з відповідачем охоронний договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини від 02.06.03р. № 02-06/Н-1, а умови останнього не передбачають можливості одностороннього розірвання договору у випадку скасування будь-яких правових актів, якими керувались сторони при укладанні договору. Правовідносини сторін щодо користування будівлею по вул. Рішельєвській, 9а - вул. Грецькій, 19 регулюються не п.2 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 02.06.03р. (який був лише приводом для укладення охоронного договору), а саме охоронним договором. З огляду на це, розпорядження облдержадміністрації від 14.12.05р. не є підставою ані для розірвання охоронного договору (який був укладений у повній відповідності до діючого на той час законодавства), ані для виселення відповідача з будівлі по вул. Рішельєвській, 9а - Грецькій, 19. Також, охоронний договір взагалі не містить жодних посилань на інвестиційний договір від 02.06.03р..
27.04.2006 р. (вх. №9006) позивач надав уточнення позовних вимог (а.с. 66-71, т.1), в якому просив суд розірвати охоронний договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини - будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької, 19) від 02.06.2003 р. № 02-06/Н-1 зі змінами до нього від 01.03.2005 р., укладений між управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтинг", та виселити ТОВ "Мета-Консалтинг" з приміщень у будівлі - пам'ятці по вул. Рішельєвській, 9-а у м. Одесі, з тих же підстав, що були вказані ним у позові, а також, враховуючи те, що ТОВ "Мета-Консалтинг" неодноразово припускалося істотних порушень умов охоронного договору на орендне користування пам'яткою культурної спадщини - будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької, 19) від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1, а саме: у встановленому законодавством порядку не оформило право користування земельною ділянкою по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької, 19) та самостійно не здійснює оплату за користування землею, не застрахувало пам'ятку протягом 30 днів після укладення договору та не виконало ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам'ятці по вул. Рішельєвській,9-а - Грецькій, 19. Власнику будівлі - Одеській обласній раді, уповноваженому органу - управлінню охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації заподіяна шкода у вигляді: не виконання ремонтно-реставраційних робіт на будівлі-пам'ятці по вул. Рішельєвській,9-а - Грецькій, 19, з метою збереження історичної забудови у центральній частині м. Одеси; не отримання значної суми коштів від орендної платні, так як на період дії інвестиційного договору розмір орендної плати був значно зменшений (п.3.2. договору від 02.06.2003 р. № 02-06/Н-1 та п.3.4. від 01.03.05 р.).
26.05.2006 р. (вх. №11213) відповідач надав суду пояснення щодо уточнень позовної заяви (а.с. 77-80, т.1), в якому також просив відмовити у її задоволенні, з тих підстав, що інвестиційний договір є окремою угодою, що регулює правовідносини між позивачем, відповідачем та іншими особами. Будь-якої взаємної пов'язаності між інвестиційним договором та договором, розірвання якого є предметом позову, немає. У разі, якщо позивач вважає, що відповідачем порушуються умови інвестиційного договору, він має право встановленим чинним законодавством способом захистити (відновити) свої права (охоронювані законом інтереси); будь-які посилання на інвестиційний договір мають місце лише у первісній редакції охоронного договору, текст якого було змінено (договір викладено у новій редакції). Тому посилання на нібито порушення з боку відповідача умов інвестиційного договору можуть бути підставою для пред'явлення претензій та застосування інших способів захисту своїх прав щодо охоронного договору лише у тому разі, якби редакція договору, розірвання якого є предметом спору, не була змінена. Пункт 5.6. договору визначає, що користувач приймає на себе обов'язок застрахувати орендовану пам'ятку в порядку, визначеному законодавством. При цьому, на увагу заслуговує той факт, що порядок страхування пам'яток чинним законодавством не визначений; жодного чинного нормативно-правового акту, що регулював би правовідносини, які регламентують порядок страхування подібних об'єктів, не існує. Таким чином, можливості застрахувати об'єкт у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідач не мав. У будь-якому разі, факт страхування (не страхування) об'єкту не може мати істотного значення, оскільки виконання цього пункту неможливе взагалі - немає передбаченого законодавством
порядку страхування таких об'єктів. Правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, у зв'язку з користуванням пам'яткою, врегульовані нормами цивільного законодавства, а не Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки в останньому зазначений вичерпний перелік суб'єктів таких правовідносин. Серед орендодавців не передбачений орган, яким є орендодавець за договором, розірвання якого є предметом спору з цієї справи. Окрім того, позивач сам підтверджує це припущення наступним. В уточненнях до позовної заяві він визначає, що пропозиція про дострокове розірвання договору була зроблена відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України. При цьому, тотожною цій є норма Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(ч.3 ст. 26). Однак, позивач обґрунтовує можливість дострокового розірвання договору саме нормою цивільного законодавства, підтверджуючи той факт, що ці правовідносини мають регламентуватись саме Цивільним кодексом України. Таким чином, посилання на зазначений Закон з боку позивача є неприпустимим. З боку відповідача немає заперечень щодо права позивача вжити заходів щодо розірвання договору. Саме це й було зроблено ним (лист №6441 від 27.12.05). Відповідач відмовився від пропозиції розірвати договір, оскільки вважає, що істотних порушень договору він не припустив. Оскільки взаємної згоди щодо дострокового розірвання договору досягнуто не було, а чинне законодавство прямо не передбачає можливостей дострокового розірвання договору у випадку, визначеному позивачем, відповідач вважає, що достатніх підстав для розірвання такого договору немає. Строків оформлення права користування земельною ділянкою договором не визначено. Таким чином, стверджувати, що це є істотним порушенням умов договору, не можна. Оскільки до моменту оформлення права користування на ділянку відповідач не має статусу ані власника, ані користувача земельної ділянки, виконання умови щодо здійснення плати за землю, визначеної позивачем, неможливо. Позивач будь-яким чином не підтвердив факт невиконання ремонтно-реставраційних робіт. Відповідач вважає, що застосування фінансової санкції є не правом позивача, а обов'язком. Таким чином, факт невиконання умов договору може бути підтверджений належним письмовим доказом - таким, що набрало законної сили Рішенням про застосування фінансових санкцій (згідно ч.2 ст. 44, ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Виходячи з наведеного, враховуючи те, що відповідне рішення позивача про накладання на відповідача фінансових санкцій не додано до матеріалів справи, відповідач зазначає: або з боку посадових осіб позивача мали місце посадові правопорушення, що виявились у неналежному виконанні своїх службових обов'язків (у такому разі у суду є підстави для винесення окремої ухвали), або порушень, про які йдеться у позові, фактично немає. Факт невиконання ремонтно-реставраційних робіт позивачем не доведений. Не отримання значної суми коштів від орендної плати не може вважатись шкодою, що дає право на її відшкодування (при цьому на окрему увагу заслуговує той факт, що предметом позову є не відшкодування шкоди, а розірвання договору), оскільки факт вчинення діяння (бездіяльності) (на думку позивача) відповідача, не доведені. Окрім того, п.3.4. договору визначає, що знижений розмір орендної плати застосовується «на період ремонтно - реставраційних робіт». Відповідно до Додатку до договору, цей період встановлюється щонайменше до вересня 2006 року. Тому у позивача немає правових підстав стверджувати про заподіяння йому шкоди з боку відповідача до: встановлення факту порушення умов договору щодо ремонтно-реставраційних робіт; закінчення терміну проведення таких робіт.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2006 р. (а.с. 53, т.2) до участі у справі залучено Управління обласної ради з майнових відносин в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
03.10.2006 р. (вх. №21503) Управління обласної ради з майнових відносин надало суду пояснення до позовної заяви (а.с. 72-73, т.2), в якому зазначило, що вважає позовні вимоги управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2006 р. (а.с. 128, т.2) до участі у справі залучено Одеську обласну раду в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Надалі судом до справи залучені письмові пояснення Одеської обласної ради по суті позовної заяви (а.с. 132-133, т.2), в яких вона просила позов задовольнити, оскільки в порушення умов договору та положень законодавства відповідач не виконує свої договірні зобов'язання: не здійснює капітальний, поточний ремонт орендованої будівлі, не застрахував орендоване майно, не оформив право користування земельною ділянкою, чим ухиляється від плати за землю.
08.11.2006 р. (вх. №24878) Управління обласної ради з майнових відносин надало суду додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 140-141, т.2), в яких вказало, що, відповідно до умов договору, в тому числі зі змінами, відповідач прийняв не себе зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, запобігання її пошкодженню і псуванню, утримання в належному технічному стані, здійснення капітального, поточного і інших видів ремонту. Листом від 11.2004 р. № 4346 управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини повідомило відповідача, що, відповідно до протоколу засідання робочої групи по реконструкції будівлі-пам'ятки, йому необхідно до 2 грудня 2004 р. надати управлінню відкориговану проекту документацію на проведення реконструкції. Однак, доказів щодо надання управлінню у встановлений строк зазначеної документації відповідачем не надано. Листом від 30.05.2005 р. відповідач звернувся до заступника міського голови з проханням надати дозвіл на розробку проекту реставрації та пристосування будівлі під розміщення торгівельно-розважального комплексу. У відповіді виконкому міської ради від 06.07.2005 р. № 03-10/1485 зазначено, що ТОВ "Мета-Консалтинг" надається дозвіл на замовлення в ліцензованій проектній організації робочого проекту реставрації та пристосування будівлі, однак, не передбачати розширення об'єкта та зміну конструктивної схеми будівлі. Між тим, листом від 07.08.2005 р. відповідач повторно звернувся до міської ради з проханням надати дозвіл на замовлення робочого проекту з можливістю двоповерхової мансардної надбудови. Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини Одеської області на засіданні від 15.06.2006 року було вирішено, що пристосування будівлі можливе за умови збереження предмету охорони, архітектурного рішення та габаритних розмірів. Однак, відповідач, вважаючи за необхідне проведення реконструкції та пристосування будівлі лише за умови розширення габаритів (проведення двоповерхової надбудови), з 2002 р. зовсім не виконує будь-яких дій, що забезпечують збереження пам'ятки, запобігання її пошкодженню і псуванню, утримання в належному технічному стані, що підтверджується актом огляду будівлі-пам'ятки від 14.06.2006 р., проведеного представниками управління охорони об'єктів культурної спадщини, яким встановлено, що ніяких ремонтно-реставраційних робіт відповідачем не проведено, технічний стан будівлі незадовільний, що призводить до збільшення суми матеріальних затрат, потрібних для проведення необхідних ремонтно-реставраційних робіт.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. (суддя Грабован Л.І.) позов задоволено, а саме розірвано охоронний договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини - будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької,19) від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1 зі змінами до нього від 01.03.2005 р., укладений між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації та ТОВ "Мета-Консалтінг", та виселено ТОВ "Мета-Консалтинг" з приміщень у будівлі - пам'ятці по вул. Рішельєвській, 9-а у м. Одесі; стягнено з відповідача на користь позивача держмито у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. (а.с. 66-73, т.3). Таке рішення суд мотивував тим, що доказів, підтверджуючих узгодження та затвердження проектної документації у встановленому чинним законодавством порядку суду не надано. Доказів узгодження сторонами питання про відкладення термінів робіт, проведення яких передбачено договором №02-06/Н0-1 від 2.06.2003 р., та доказів подання позивачу проектів для погодження та затвердження відповідачем також не надано. Доказів, підтверджуючих виконання обов’язку, покладеного на відповідача положеннями п.4.2.13 охоронного договору у редакції 2.06.2003р. щодо оформлення права користування земельною ділянкою та самостійної оплати за користування землею суду не надано. Відсутні також у матеріалах справи докази виконання відповідачем положень п.4.2.15 договору від 2.06.2003р. та п.5.6 договору в редакції 1.03.2005р., в частині обов’язку застрахувати пам’ятку у встановленому чинним законодавством України порядку. Доводи відповідача про те, що порядок страхування пам’яток законодавством не визначений, не прийняті судом до уваги з врахуванням дії з 7.03.1996р. Закону України „Про страхування”, який регулює відносини в сфері страхування та спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, та яким визначено, що об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані серед іншого з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування). Доказів здійснення відповідачем дій, направлених на укладення договору страхування у визначеному законом порядку та неможливості його укладення, не надано. Позивачем надано суду акт огляду приміщення-пам’ятки архітектури від 14.06.2006р. (а.с. 109, т.2), підписаний начальником відділу управління охорони об’єктів культурної спадщини Поронік І.Б. та ведучим спеціалістом управління Шепеленко М.В., з якого вбачається, що приміщення знаходиться у незадовільному технічному стані, на момент огляду користувачем в порушення умов договору ніякі проти аварійні та ремонтно-реставраційні роботи не проводяться. Стан несучих конструкцій погіршується, що викликає загрозу їх обрушення. Необхідно проведення протиаварійних заходів та комплексу ремонтно-реставраційних робіт та заходів по реабілітації пам’ятки. Затягування початку робіт та забезпечення нормальної експлуатації приміщення потягне збільшення матеріальних затрат на проведення комплексу ремонтно-реставраційних робіт та моральної шкоди у випадку втрати якісних характеристик об’єкту як пам’ятки архітектури. Фактів, викладених в акті від 14.06.2006р., відповідач не спростував. Доказів в підтвердження, викладених у відзиві обставин, не надано, доказів виконання обов’язків по охоронному договору в частині забезпечення збереження орендованої пам’ятки; проведення капітального, поточного ремонту; сплати всіх податків і зборів, комунальних платежів, пов’язаних з орендою; страхування об’єкту; оформлення права землекористування ділянкою та здійснення оплати за землю не надано. При цьому, суд врахував, що правомірних доводів в обґрунтування заперечень щодо неможливості виконання цих обов’язків в установленому законом порядку стосовно доведених у судовому засіданні фактів, відповідач також не надав. В обґрунтування такого рішення суд послався на ст.ст. 11,526, ч.1 ст. 530, ст. 611, ч.2 ст. 773 ЦК України та ст. 18, ч.3 ст. 26, ч.1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові, з тих же підстав, що були викладені відповідачем у відзиві на позов та поясненнях щодо уточнень позовної заяви, а також враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні не згадується про наявність можливої шкоди, яка завдана істотним порушенням з боку відповідача умов охоронного договору, внаслідок якої позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Оскільки взаємної згоди щодо дострокового розірвання договору досягнуто не було, а чинне законодавство прямо не передбачає можливостей дострокового розірвання договору у випадку, визначеному позивачем, відповідач вважає, що достатніх підстав для розірвання такого договору немає. Відповідачем укладені договори на постачання теплової енергії і гарячої води з ВАТ „Одеська ТЕЦ” від 1.08.2003р., договір на постачання електричної енергії з ВАТ „Одесаобленерго” від 25.07.2003р., договір на послуги водопостачання та водовідведення з ТОВ „Інфокс” від 30.11.2004р., оплата послуг за цими договорами здійснюється своєчасно. Посилання суду на невиконання ремонтно-реставраційних робіт теж не заслуговує на увагу. На виконання охоронного договору розроблено ескізний проект реконструкції та планове завдання на реставрацію, а саме: ескізний проект реконструкції приміщення під торговельно-розважальний комплекс, розроблений ХІЦ „Експрес-проект” - 2005р., проект реконструкції та проект організації будівництва, розроблені ТОВ „Главстрой” - 2006р., проект теплопостачання, опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, водопостачання та каналізації, розроблений ПКП „Івік-Юг” - 2006 р., проекти зв'язку автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожар, автоматичної установки охоронної сигналізації, відео спостереження та санкціонованого доступу, автоматичної установки водяного пожежегасіння, розроблені ТОВ „Зв'язкосервіс” - 2006р., проект електрообладнання, розроблений ПП „Техноконтракт” - 2006р.. За вказаними проектами отримано позитивний експертний висновок про відповідність об'єкта нормативним актам з питань енергозбереження, висновок експертизи про відповідність проектної документації нормативним актам з охорони праці. Строків оформлення права користування земельною ділянкою договором не визначено. Але відповідач надав до суду копію листа, спрямованого до Одеської міської ради з проханням дозволити оформлення земельної ділянки, згідно чинного законодавства, за результатами розгляду вказаного листа розроблено проект відведення земельної ділянки (копію договору з підрядною організацією на виготовлення проекту відведення також надано до суду). Господарським судом Одеської області також не враховано, що правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, у зв'язку з користуванням пам'яткою, врегульовані нормами цивільного законодавства і Законом України „Про охорону культурної спадщини”, а не Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки в останньому зазначений вичерпний перелік суб'єктів таких правовідносин.
Розгляд справи було призначено на 23.01.2007 р., про що сторони та 3-і особи, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників 3-іх осіб та, враховуючи клопотання сторін, строк апеляційного провадження було продовжено на два місяця, а розгляд справи було відкладено на 20.02.2007 р. о 14:00, про що сторони та 3-і особи, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
02.02.2007 р. до суду надійшло письмове заперечення 3-ї особи –Управління обласної ради з майнових відносин, в якому вона зазначила, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
20.02.2007 р. до суду надійшов письмовий відзив 3-ї особи –Одеської обласної ради, в якому вона зазначила, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки представники сторін та 3-х осіб не заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.
Представники позивача та 3-ї особи –Одеської обласної ради у судове засідання 20.02.2007 р. не з’явились, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник 3-ї особи - Управління обласної ради з майнових відносин в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
За згодою представників відповідача та 3-ї особи, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників відповідача та 3-ї особи - Управління обласної ради з майнових відносин, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, між управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації (далі –позивач) та ТОВ "Мета-Консалтинг" (далі –відповідач) було укладено охоронний договір на орендне користування пам'яткою культурної спадщини будівлею по вул. Рішельєвській, 9а (ріг вул. Грецької, 19) від 2.06.2003 р. № 02-06/Н-1 (далі - спірний договір). Наявний у матеріалах справи акт прийому-передачі від 03 червня 2003 р. підтверджує, що зазначену будівлю було передано відповідачу. 01.03.2005 р. сторони внесли зміни до спірного договору, виклавши його в новій редакції.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з такого.
Доказів, підтверджуючих узгодження та затвердження проектної документації у встановленому чинним законодавством порядку, відповідачем суду не надано; доказів узгодження сторонами питання про відкладення термінів робіт, проведення яких передбачено договором №02-06/Н0-1 від 2.06.2003 р., та доказів подання позивачу проектів для погодження та затвердження відповідачем також не надано; доказів, підтверджуючих виконання обов’язку, покладеного на відповідача положеннями п.4.2.13 охоронного договору у редакції 2.06.2003р. щодо оформлення права користування земельною ділянкою та самостійної оплати за користування землею суду не надано; відсутні також докази виконання відповідачем положень п.4.2.15 договору від 2.06.2003р. та п.5.6 договору в редакції 1.03.2005р., в частині обов’язку застрахувати пам’ятку у встановленому чинним законодавством України порядку; позивачем надано суду акт огляду приміщення-пам’ятки архітектури від 14.06.2006р. (а.с. 109, т.2), підписаний начальником відділу управління охорони об’єктів культурної спадщини Поронік І.Б. та ведучим спеціалістом управління Шепеленко М.В., з якого вбачається, що приміщення знаходиться у незадовільному технічному стані, на момент огляду користувачем, в порушення умов договору, ніякі проти аварійні та ремонтно-реставраційні роботи не проводяться; оформлення права землекористування ділянкою та здійснення оплати за землю не надано.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з такого.
Як вірно зазначив відповідач у відзиві, згідно чинного законодавства, яке регулює відносини за спірним договором, його дострокове розірвання можливо при наявності наступних умов: істотні порушення відповідачем умов договору; шкоди, яка завдана позивачу істотними порушеннями охоронного договору відповідачем; позбавлення позивача у значній мірі того, на що він розраховував при укладенні договору і чого він не отримав внаслідок завданої шкоди.
Позивач, на думку судової колегії, не довів, а в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що діями відповідача при виконанні умов спірного договору йому (позивачу) було завдано шкоди. Позивач також не довів і не підтвердив належними доказами, що в наслідок дій відповідача він (позивач) значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.
Слід зазначити, що, задовольняючі позов, місцевий суд, незважаючи на те, що посилається і на нову редакцію спірного договору, помилково наводить, як підставу розірвання договору, доводи невиконання відповідачем умов договору, які були в попередній редакції договору. Проте, уклавши нову редакцію договору, сторони, в тому числі позивач, погодились на зміну його умов та обов’язків відповідача, в тому числі в частині строків виконання робіт. Таким чином, позивач погодився, що відповідач не виконав у встановлені строки деякі умови договору (у першій редакції) і, незважаючи на це, переуклав його в новій редакції, з якої було виключено частину умов, яких не виконав відповідач, та змінено строки виконання відповідачем окремих обов’язків, і, відповідно, тепер відповідач не повинен виконувати ті „старі” умови, а тому невиконання ним зазначених умов не може бути підставою для розірвання договору.
Факт неукладення відповідачем договору оренди земельної ділянки також не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки умовами договору не встановлено строків укладання оренди землі. Більш того, матеріали справи свідчать, що відповідач звертався з листом до Одеської міської ради, в якому просив дозволити оформлення земельної ділянки, згідно чинного законодавства, і що за результатами розгляду вказаного листа розроблено проект відведення земельної ділянки.
Прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження від 14.12.05р. № 691/А-2005 „Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 02.06.03р. № 456/А-2003” також не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки на момент прийняття зазначеного розпорядження позивач у межах наданих йому на той час повноважень вже уклав з відповідачем спірний договір, умови якого не передбачають можливості одностороннього розірвання договору, у випадку скасування будь-яких правових актів, якими керувались сторони при укладанні договору.
Слід зазначити, що місцевий суд у рішенні з цієї справи приділив увагу та дав аналіз зобов’язань сторін цього спору по інвестиційному договору від 02.06.03р. та пов’язав його зі спірним договором. Проте, предметом цього спору є спірний договір, який не містить будь-яких посилань на інвестиційний договір від 02.06.03р. і не встановлює можливість розірвання спірного договору, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов інвестиційного договору від 02.06.03р., а тому виконання або неналежне виконання відповідачем умов інвестиційного договору не можуть бути підставою для розірвання спірного договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем укладені договори на постачання теплової енергії і гарячої води з ВАТ „Одеська ТЕЦ” від 1.08.2003р., договір на постачання електричної енергії з ВАТ „Одесаобленерго” від 25.07.2003р., договір на послуги водопостачання та водовідведення з ТОВ „Інфокс” від 30.11.2004р. і що оплата послуг за цими договорами здійснюється своєчасно, тобто відповідач належним чином займається забезпеченням наданої йому в оренду будівлі.
На думку судової колегії, посилання місцевого суду на невиконання відповідачем ремонтно-реставраційних робіт теж не може прийматись до уваги, виходячи з такого.
Так, на виконання спірного договору розроблено ескізний проект реконструкції та планове завдання на реставрацію, в тому числі: ескізний проект реконструкції приміщення під торговельно-розважальний комплекс, розроблений ХІЦ „Експрес-проект” - 2005р., проект реконструкції та проект організації будівництва, розроблені ТОВ „Главстрой” - 2006р., проект теплопостачання, опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, водопостачання та каналізації, розроблений ПКП „Івік-Юг” - 2006 р., проекти зв'язку автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожар, автоматичної установки охоронної сигналізації, відео спостереження та санкціонованого доступу, автоматичної установки водяного пожежегасіння, розроблені ТОВ „Зв'язкосервіс” - 2006р., проект електрообладнання, розроблений ПП „Техноконтракт” - 2006р.. За цими проектами отримано позитивний експертний висновок про відповідність об'єкта нормативним актам з питань енергозбереження, висновок експертизи про відповідність проектної документації нормативним актам з охорони праці.
Слід зазначити, що строки виконання умов спірного договору щодо ремонтних робіт, згідно додатку №10, згідно графи додатку „примітка”, пов’язані з затвердженням проектної документації і коригуються з цією документацією. Оскільки проектну документацію ще не затверджено, хоча відповідач здійснює для цього всі необхідні дії, не можна вважати, що відповідач порушив строки виконання робіт.
Та обставина, що актом, підписаним начальником відділу управління охорони об’єктів культурної спадщини Поронік І.Б. та ведучим спеціалістом управління Шепеленко М.В., встановлено, що приміщення, які були передані в оренду, знаходиться у незадовільному технічному стані і на момент огляду ніякі ремонтно-реставраційні роботи відповідачем не проводяться, також не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки проектну документацію, як зазначалось вище, ще не затверджено і, відповідно, відповідач не міг та не мав право приступати до ремонтно-реставраційних робіт.
Місцевий суд дав невірну оцінку вищезазначеним фактичним обставинам та наявним у справі доказам і дійшов помилкового, тобто такого, що не відповідає зазначеним обставинам, висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про розірвання договору.
Враховуючи, що вимоги про виселення відповідача є похідними від вимог про розірвання договору, вони також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду, відповідно до ст. 103 та ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Мета - Консалтинг” (м. Одеса) –задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. у справі №32/51-06-1788 - скасувати.
3. Управлінню охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в позові до ТОВ „Мета - Консалтинг” (м. Одеса) про розірвання договору та виселення –відмовити.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.