Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„07” лютого 2012р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відкритого акціонерного товариства «М’ясомолторг» про стягнення недорахованої і невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 14 грудня 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення недорахованої і невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що він з 12.02.2004 р. по 16.07.2004 р. працював машиністом 4-го розряду аміачних установок Івано-Франківського ВАТ «М’ясомолторг». З 16.07.2004 р. йому за вказаною посадою було присвоєно 5-й розряд, а з 06.04.2010 р. він звільнився з роботи за власним бажанням. За час роботи на даному підприємстві оплата праці розраховувалась на основі тарифної ставки, розміри якої були занижені та не відповідали розмірам, передбаченим Галузевою угодою, укладеною між Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової та переробної промисловості. Відповідно розміри погодинної ставки не відповідали нормам ст. 96 КЗпП України, згідно якої тарифна ставка формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір заробітної плати та міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок. Вважає, що в порушення вимог законодавства йому не дораховано та не виплачено: за період з лютого по грудень 2004 року – 2226 грн. 17 коп. заробітної плати;

за 2005 рік – 4788 грн. 99 коп.; за 2008 рік – _____________________________________________________________________________

Справа № 2/0904/478/2011 Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І.

Провадження № 22ц/0990/282/2012 Суддя-доповідач ОСОБА_5

Категорія 53

1516 грн. 82 коп.; за 2009 рік – 3318 грн. 66 коп.; за 2010 рік – 2252 грн. 26 коп.; а всього на загальну суму 14102 грн. 90 коп. Дані розрахунки взято з індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України.

Наведені порушення щодо неправильного встановлення тарифної ставки підтверджуються висновком територіальної державної інспекції праці від 30.12.2010 р.

У зв’язку з цим, за встановлення неправильної тарифної ставки, за порушення вимог ст. 96 КЗпП України, директора ВАТ «М’ясомолторг» ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності.

За систематичне заниження заробітної плати відповідачем йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 5000 грн. Моральна шкода виразилась в тому, що він працював у шкідливих умовах праці та у нічний час, сумлінно виконував посадові обов'язки, а недоплата заробітної плати позначилась на його здоров’ї, через малий заробіток він був змушений відмовляти собі у нормальному харчуванні, що необхідне при шкідливих умовах праці.

З наведених підстав просив позов задоволити у повному обсязі.

Рішенням Галицького районного суду від 14 грудня 2011 року у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом неправильно встановлені обставини справи, які мають значення для справи та неправильно досліджено і оцінено докази по справі.

Зокрема, апелянт зазначає, що при встановленні йому тарифної ставки було порушено вимоги ст. 96 КЗпП України, дане порушення мало місце з 2004 року по 2009 рік, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Вважає, що твердження про те, що Галузева угода незареєстрована в органах Міністерства юстиції, не відповідає дійсності, оскільки, не підлягали реєстрації Галузеві угоди, укладені між Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової та переробної промисловості та Профспілкою працівників агропромислового комплексу на 2003 – 2005 роки. Зміни до вказаної Галузевої угоди були зареєстровані у Міністерстві праці та соціальної політики 24.09.2004 року, 24.01.2005 року, 01.03.2006 року, 27.04.2007 року. Зміни до даної угоди на 2006 – 2008 роки були зареєстровані у Міністерстві юстиції України 09.01.2008 року, 01.02.2009 року, 19.01.2010 року.

Також апелянт не може погодитись, що профспілковий орган на ВАТ «М’ясомолторг» ліквідований ще у 2004 році і по сьогоднішній час не створено іншого органу, уповноваженого на представлення інтересів працівників підприємства.

В апеляційній скарзі апелянт просить відшкодувати йому моральну шкоду з тих підстав, що зазначені в позовній заяві.

Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 скаргу підтримали за наведених вище мотивів та просили її задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення на підтримку скарги апелянта і його представника, заперечення проти скарги представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював машиністом 4-го розряду аміачних холодильних установок ВАТ «М’ясомолторг», з 16.07.2004 року йому присвоєно 5-й розряд, а з 06.04.2010 р. він звільнився з роботи за власним бажанням. За час роботи на підприємстві позивач жодного разу не ставив вимоги до адміністрації підприємства щодо заниженої тарифної ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Статтею 15 названого Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, – власником уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Оскільки, позивачем не доведено того, що відповідач підписував Галузеву угоду, на яку він посилається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, а також того, що ВАТ «М’ясомолторг» погоджувалось на поширення умов даної Галузевої угоди на правовідносини між товариством та його працівниками шляхом включення її в умови колективного договору, то суд першої інстанції, відмовляючи у позові, вірно встановив, що ВАТ «М’ясомолторг» відповідно до ст. 91, 92 ЦК України, як приватна юридична особа, встановивши у колективному договорі тарифні ставки, не порушило вимог ст. 96 КЗпП України, на порушення якої посилається позивач.

Також, позивач не довів того, що відповідачем була підписана дана Галузева угода та не подав суду доказів реєстрації цієї угоди в Міністерстві юстиції України, що суперечить вимогам Указу Президента України від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки, позивачем не доведена наявність вини відповідача в недоплаті йому заробітної плати, то судом першої інстанції вірно не задоволено вимогу позивача про відшкодування йому і моральної шкоди.

Стаття 10 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, ґрунтується на всебічно і об’єктивно досліджених доказах, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

ОСОБА_6 ОСОБА_5

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_7