ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" лютого 2007 р. | Справа № 1/559/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Жукової А. М.
суддів : Величко Т.А.
Бойко Л.І.
при секретарі : Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –Чаричанський П.О.
від відповідача –не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 13.12.2006р.
по справі: № 1/559/06
за позовом : ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
до відповідача: Приватного підприємства „Желе”
про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 2 140 грн.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.12.06 р., яка підписана 21.12.06 р. ( суддя Васильєва Л.І.) у позові відмовлено з підставі порушення позивачем вимог ст.250 ГКУ.
ДПІ у Центральному районі не погодилась із висновками місцевого суду, звернулась 27.12.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 12.01.07 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, зазначивши, що контролюючим органом застосовано штрафні санкції до суб'єкта підприємницької діяльності у відповідності до ст.250 ГКУ, а за стягненням ДПІ звернулась на підставі ст.223 ГКУ в межах строків визначених цивільним законодавством.
Представник відповідача не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.
Перевіркою господарської одиниці літнього майданчику виносної торгівлі, що розташована по пр. Героїв Сталінграда, парк „Перемога”, що належить ПП „Желе” і зареєстровано в ДПІ Центрального р-ні м. Миколаєва встановлено, що при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 6,50 грн. розрахунковий документ не роздруковано та не видано; розрахункова квитанція не виписана та не надана. На місці проведення розрахунків виявлено невідповідність готівкових коштів із денним звітом РРО на суму 64,50 грн.; невикористано режим попереднього програмування по кількості та по найменуванню товарів. На право роздрібної торгівлі алкогольними напоями відсутня ліцензія. Зазначене є порушенням п.1.2; 11,13 ст.3 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; ст.15 ЗУ „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, про що складено акт №14031108/2302 від 29.06.2004 року (а.с.13) та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 2140 грн. (а.с.15) яке одержано представником ПП „Желе” 9.07.2004 р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.
У зв'язку із несплатою грошових коштів у строки, встановлені законодавством, ДПІ 9.11.2006 року звернулась із позовною заявою про примусове стягнення боргу.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідачем у письмовій формі надано пояснення, із яких вбачається, що застосування штрафних санкцій врегульовано Господарським Кодексом України (ст.238,250), а позивач звернувся поза межами строків для стягнення штрафних санкцій. Крім того, також позивачем порушеност.99 КАСУ, що є підставою для застосування ст.100 КАСУ –відмова у позові.
Місцевий суд, відмовляючи у позові вмотивував постанову посиланням на матеріали справи, положення ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( п.1.5 ст.1), ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( ст.3 п.1,2,11,13),ЗУ „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (ст.15) та зазначив, що звертаючись із позовом позивач не врахував положень ст.238,250 ГКУ, а саме позивач зобов'язаний був сплатити штрафні санкції до 20 липня 2004 р., відповідач, до якого позивач, мав право звернутися до суду не пізніше 20 липня 2005 року, тоді як позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленими ст.250 ГКУ.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.
При вирішенні справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував щодо виявлених порушень та розміру застосованих штрафних санкцій. Підставами господарсько-правової відповідальності, згідно ст.218 ГКУ, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, які встановлюються виключно законами.
Штраф, як адміністративно-господарська санкція, це грошова сума, що сплачується суб'єктом підприємницької діяльності до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст.241 ГКУ). Статтею 250 ГКУ визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які позивачем дотримано, а саме, порушення господарської діяльності виявлено 29.06.04 р., а штрафні санкції застосовано 2.07.2004 року рішенням №0001332303/0/1827. Відповідно до ст.25 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/ВР від 6.07.95 р. суми фінансових санкцій, які визначені ст.17-24 цього закону підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету в 10-денний термін з дня прийняття органами ДПС рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Згідно з порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 ЗУ „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” затв. Постановою КМУ №790 від 2.06.03 р. –штрафні санкції сплачуються до державного бюджету протягом 30 денного строку з дня одержання рішення про застосування фінансових санкцій.
Із корінця рішення форми „р” №0001332303/0/1827 від 2.07.04 р. підставою застосування штрафних санкцій зазначено акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу №14031108/2302 від 29.06.04 р. Проте, застосовані штрафні санкції за порушення РРО складають 440 грн. (5х650+5х17+5х64,50) та 1700 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії.
Відповідно до ЗУ „Про державну податкову службу в Україні” (ст.11,14) органи державної податкової служби в установленому порядку мають право стягувати до бюджетів суми штрафів, передбачених законами України, якщо ці платежі не сплачені добровільно в 10-денний строк з дня прийняття органом ДПС відповідного рішення. У разі незгоди з рішенням контролюючого органу, таке рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку. Відповідно зі ст.223 ГКУ –строки реалізації господарсько-правової відповідальності визначаються Цивільним Кодексом України.
Станом на 1.11.2006 року узгоджена сума штрафних санкцій не сплачена.
Позивач, відповідно з підсудністю цієї справи, звернувся до суду за стягненням заборгованості в межах загального строку позовної давності.
Відповідно до ст.99 КАСУ –адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Саме, іншим законом (ЦКУ) встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом прав та інтересів щодо стягнення коштів до державного бюджету.
На підставі викладеного, постанова місцевого суду не відповідає нормам матеріального права і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст.160,198,202,205,207,212,254 КАСУ, суд
постановив:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006р. у справі №1/559/06 –скасувати, позов задоволити.
Стягнути з р/р ПП „Желе” ( код ЄДРПОУ –20908931) в доход державного бюджету 2140 грн. заборгованості.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Суддя Т.А. Величко
Суддя Л.І. Бойко