ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" лютого 2007 р. | Справа № 9/500/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.,
При секретарі Федорові В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача – Маналакової А.О.,
від відповідача – Вардзєлової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2006р.
по справі № 9/500/06
за позовом ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”
до ТОВ „ТС ЛТД”
про стягнення 4 820,18 грн.,
встановив:
У серпні 2006р. ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „ТС ЛТД” 4 820,18 грн. вартості недопоставленого товару.
У відзиві на позовну заяву від 19.09.2006р. відповідач не погодився з позовними вимогами та вважає їх безпідставними.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.11.2006р. у позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” оскаржило його, просить скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог послалось на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення і не правильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи, та що встановлено місцевим судом, 21.10.2004р. сторони уклали договір поставки № 015/2248. За умовами даного договору відповідач зобов’язався поставляти залізорудний концентрат виробництва ВАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, а позивач приймати та оплачувати його.
Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки і на його підставі у сторін виникають майново-господарські зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 197 ГК України господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання.
Як правомірно було зазначено місцевим судом, в силу норм ст. ст. 712, 664 ЦК України зобов'язання по поставці вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом, є квитанція, в якій зазначаються дані про вантаж, у т. ч. маса вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. N 457, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644).
Як вбачається з матеріалів справи, фактично спір виник у зв'язку з фактом недостачі, який виявлений під час приймання позивачем вантажу - залізорудного концентрату, що надійшов 08.08.2005р. та 11.08.2005р. на його адресу за залізничними накладними № 47850532, № 45023527, № 45023456, № 45023457. Вантажовідправником даного концентрату в них та у п.3.2 договору був визначений - ВАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.
Саме його засобами було здійснено навантаження, з зазначенням відповідної маси в накладних.
Крім того, відповідно до п. 3.1 договору постачальник - ТОВ „ТС ЛТД” зобов’язувався поставити товар на адресу покупця залізничним транспортом, приблизно однаковими партіями, на умовах поставки –FСА ст. Інгулець (у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів „Інкотермс”-2000), тобто, поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці - станція відправника.
Як свідчать залізничні накладні № 47850532, № 45023527, № 45023456, № 45023457 зі станції відправника –„Інгулець”, на адресу позивача, а саме, на станцію „Комунарськ”, надійшли вагони з залізорудним концентратом загальною масою вантажу 7 714 000 кг. В даних накладних зазначено, що вантаж прибув на станцію непошкодженим, без слідів розкрадання чи втрати та виданий на підставі ст. 52 Статуту залізниць України.
Однак, позивач прийняв продукцію на станції призначення без перевірки ваги, перевіривши її тільки на внутрішній станції „Рудна”.
Вищезазначені залізничні накладні підтверджують укладення договору перевезення вантажів (п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони, погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України, відповідно до ст. 105 якого залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки вантаж прибув на визначену накладними станцію непошкодженим, без слідів розкрадання чи втрати та виданий на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, прийнятий позивачем, а позивач не довів вини відповідача у нестачі товару, суд, виходячи з зазначеного і вимог чинного законодавства, обґрунтовано відмовив у позові.
Крім того, встановлюючи розмір недостачі, позивач виходив з того, що в залізничних накладних загальна кількість концентрату зазначена 7714 т, однак, як свідчать акти, при переважуванні його на ст. „Рудна” було встановлено тільки 7667,15 т. Різниця між кількістю склала 46,85 т, як і зазначено в позовній заяві.
З врахуванням пункту 6.3 договору, яким сторони узгодили погрішність при встановлені маси (гранична розбіжність при зважуванні) в вагоні, яка становить +/- 1,75 % від ваги та її необхідно вважати погрішністю зважування, а не як „недовантаження” або „перевантаження”, позивач заявив позов щодо недостачі 22,34 т, вартість якого складає 4820,18 грн.
Однак з такими підрахунками не погоджується колегія суддів, оскільки, враховуючи вищезазначений п. 6.3 договору, погрішність в 1,75 % від 7714 т становить 134,995 т, що в даному спорі є граничною розбіжністю при зважуванні. А тому вважати заявлені 22,34 т недостачею у позивача не було підстав.
Крім того, як свідчить практика судів, зокрема, Вищого господарського суду України, по ряду справ за позовами ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” про стягнення вартості недостачі залізорудного концентрату, то касаційна інстанція по всім справам також дійшла висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відсутність порушень з боку відповідачів, а навпаки, зазначила про наявність порушень самим позивачем умов договорів та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за кількістю П-6.
У апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування місцевим судом ст.ст. 664, 668 ЦК України, які, на його думку, не торкаються договірних зобов’язань сторін у даному випадку, а також кількості та якості товару.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. А кількість товару, як зазначалось в постанові вище, заявлена позивачем як недостача, ним самим визначена не вірно.
На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами як процесуального так і матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2006р. у справі № 9/500/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.
Головуючий суддя Е.І.Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська