ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "29" квітня 2009 р.                                                          Справа №  11/165-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Будішевської Л.О.

суддів:                                                                        Горшкової Н.Ф.

                                                                                    Майора Г.І.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Кудельський А.А., довіреність від 01.08.2008р.,

 

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці", с.Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області   

на рішення господарського суду Вінницької області

від "10" грудня 2008 р. у справі № 11/165-08 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці", с.Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області    

про стягнення 23728,50грн.

              

 ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у справі №11/165-08 позов Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці", с.Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області про стягнення 23728,50грн. задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці" на користь Приватного підприємства "Дар Він" - 23728,50грн. збитків у вигляді недотриманого прибутку, 237,28грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СТОВ "Малі Крушлинці" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

Судом не врахований п.1.3 роз'яснення президії ВГСУ від 30.03.1995 року за № 02-5/218 із змінами внесеними та доповненнями, в якому зазначено, зокрема, що кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. У випадках, коли позивачу заподіяні збитки з вини декількох постачальників, кожний з них несе відповідальність, виходячи з того, у якій мірі невиконання ним свого зобов'язання спричинилося до збитків кредитора. У зв'язку з цим господарському суду слід з'ясувати обсяг порушеного зобов'язання кожним з відповідачів та оцінити значення і питому вагу цих порушень у заподіянні збитків. Якщо невиконання зобов'язання вплинуло на виникнення збитків у рівній мірі, то заподіяні збитки слід віднести на кожного з несправних контрагентів у рівних частках, а не пропорційно обсягу або сумі невиконаного зобов'язання.

Господарським судом Вінницької області розглянуті справи за позовом ПП "Дар Він" до СФГ "Рубін" (№8/317-07), до ВАТ "Хмільник Райагрохім" (№11/300-07), до ТОВ "Богатир" (№12/334-07) про стягнення недоотриманого прибутку у зв'язку з невиконанням умов договору.

Як на доказ в даних справах ПП «Дар Він» посилався на договір №3, укладений між ПП «Дар Він» та ПП Агрофірмою «Польовик» від 22.06.2007 року, згідно якого ПП «Дар Він» зобов'язувалось поставити ріпак останньому у кількості 900тон., тобто ідентичними доказами, а саме таким самим договором №3 від 22.06.2007 року між ПП «Дарін» та ПП Агрофірмою «Польовик» обґрунтовує свої вимоги до відповідача СТОВ "Малі Крушлинці" щодо недоотриманого прибутку.

Ці справи є взаємопов'язані, так як позивач у всіх справах виступає ПП «Дар Він», а відповідачами сільгосппідприємства, та враховуючи, той факт, що позивач посилається у всіх цих справах на однакові ідентичні докази, як вже зазначалось вище, на договір з ПП Агрофірма "Польовик" та зазначає у всіх справах щодо невиконання договору на поставку ріпаку у кількості 900 тон перед ПП Агрофірмою «Польовик», після чого ПП "Дар Він" поніс збитки та не отримав прибуток.

Однак на дату 12.07.2007 року ПП «Дар Він» було відвантажено ПП Агрофірмі «Польовик» 663,75 тон ріпаку та ПП «Дар Він» не виконало зобов'язання по поставці товару в кількості 236,25 тон, по договору №3 від 22.06.2007 року.

Таким чином, як вважає скаржник, ПП «Дар Він» може розраховувати на отримання з відповідачів недоотриманого прибутку у розмірі, який не перевищує суму недопоставки ПП Агрофірмі "Польовик",  а саме в кількості 236,25 тон.

Позивач не довів в розумінні ст.33 Господарсько-процесуального кодексу України наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань відповідачем, також не доведено період, протягом якого права позивача порушувались і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками.

Апелянт наголошує, що ПП «Дар Він» вже відшкодував недоотриманий прибуток на кількість недопоставки ріпаку ПП Агрофірмі "Польовик", тому вимоги до СТОВ "Малі Крушлинці" про стягнення з нього недоотриманого прибутку у зв'язку з недопоставкою позивачем ріпаку підприємству "Агрофірма "Польовик" є безпідставними та перевищують кількість товару, за який позивач повинен був отримати прибуток.

Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не встановлено, на скільки було виконано зобов'язання позивачем перед ПП Агрофірма «Польовик» по договору №3, скільки була недопоставка ріпаку, так як відповідно до вищезгаданого роз'яснення ВГСУ суд повинен був встановити обсяг порушеного зобов'язання, кількість постачальників.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Вінницької області від  10 грудня 2008 року  незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти  новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання 29.04.2009р. не з'явився.

В судовому засіданні представник відповідача надав клопотання ПП "Дар Він" про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибути в засідання суду його представника через хворобу.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. 

Приватне підприємство "Дар Він" звернулось до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці" заборгованості за договором купівлі-продажу №1 від 15.06.2007р. в розмірі  23728,50грн. недоотриманого прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2007р. між ПП "Дар Він" та СТОВ "Малі Крушлинці" укладено договір №1 купівлі-продажу ріпаку продовольчого у кількості 300 тон по фіксованій ціні 1500грн. за тону на загальну суму 450000грн.

Відповідно до п.4.1 договору, позивач зобов'язаний сплатити на рахунок відповідача аванс в розмірі 135000грн.

На виконання умов договору позивачем було сплачено авансовий платіж в сумі 135000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№229,230 від 18.06.2007р. та 19.06.2007р.

Відповідачем, в свою чергу, передано позивачу 105,819 тон ріпаку продовольчого по накладній №2 від 05.07.2007р. на суму 158728,50грн.

Позивачем, платіжним дорученням №263 від 16.07.2007р. було перераховано СТОВ "Малі Крушлинці" 23728,50грн. за фактично поставлену кількість ріпаку, що підтверджується банківською випискою.

Як свідчать матеріали справи, господарським судом Вінницької області у справі №11/110-08 встановлено факт нанесення збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 29127,15грн., однак, враховуючи, що сума поставки товару СТОВ "Малі Крушлинці" на адресу ПП "Дар Він" перевищує суму авансового платежу на 23728,50грн., судом прийнято рішення від 11.09.2008р., яким позов ПП "Дар Він" задоволено та стягнуто з відповідача 24355,09грн. пені та суму збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 5398,65грн.

Вважаючи, що позивачем безпідставно було зменшено розмір збитків у вигляді недоотриманого прибутку до суми 5398,65грн. без врахування факту оплати продукції в сумі 23728,50грн. згідно платіжного доручення №263 від 16.07.2007р., ПП "Дар Він" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці"  про стягнення 23728,50грн. недоотриманого прибутку.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у справі №11/165-08 позов Приватного підприємства "Дар Він" задоволено та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці" 23728,50грн. збитків у вигляді недотриманого прибутку.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З зазначеними нормами кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які  управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала   збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 232 ГК України встановлено: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Окрім того, слід зазначити, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка) (така правова позиція міститься також в постанові ВГСУ №14/66-08 від 23.10.2008р.).

Як зазначалось вище, судом першої інстанції у справі №11/110-08 встановлено факт нанесення збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 29127,15грн. та стягнуто 24355,09грн. пені, нарахованої у відповідності до вимог законодавства, та 5398,65грн. недоотриманого прибутку.

З врахуванням ст.232 ГК України, розмір збитків, не покритих пенею становить 4772,06грн. (29127,15грн. - 24355,09грн.).    

Однак, рішенням від 11.09.2008р. судом стягнуто 5398,65грн. збитків, що перевищує розмір збитків, які фактично підлягали відшкодуванню у вигляді недоотриманого прибутку.

Тобто, збитки у вигляді недоотриманого прибутку стягнуто з відповідача в повному обсязі рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2008р. у справі №11/110-08

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2008 року у справі №11/165-08 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженоювідповідальністю "Малі Крушлинці", с.Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2008 року у справі №11/165-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Дар Він" (м.Вінниця, 1-провулок Хмельницького шосе,21, код 31041656) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Крушлинці" (с.Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області, код 03734323) 118,65грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.  

5. Справу №11/165-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий суддя:                                                              Будішевська Л.О.

                

 судді:

                                                                                           Горшкова Н.Ф.  

                                                                                           Майор Г.І.  

 Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд