ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/138

12.05.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»

До	Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

Про	стягнення  77 079,15грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Погорілець Р.В.- представник за довіреністю № 81 від 10.04.2009 року;

Від відповідача : Глоба К.В.- представник за довіреністю № 1051-ню від 07.04.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»про стягнення 77 079,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/138, розгляд справи було призначено на 14.04.2009 року о 16-15.

Представники сторін в судове засідання 14.04.2009 року з’явились, проте позивач та відповідач вимоги ухвали  Господарського суду міста Києва № 37/138 від 23.03.2009 р. про порушення провадження у справі не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2009 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з неподанням витребуваних доказів.

Представник відповідача 12.05.2009 р. в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Солді і Ко" у частині стягнення пені та 3% річних в сумі 8 337,39 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2009 року надав уточнення до позовної заяви, в якому просить  суд стягнути з відповідача 48787,62 грн. –заборгованості за поставлений товар, 19 954,14 грн. –інфляційних збитків, 2 417,99 грн. –3% річних та 5 919,40 –пені, а також судові витрати. Судом встановлено, що подана заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2009 року  за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Солді і Ко» (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(замовник) був укладений договір поставки № 071083 НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) сторони погодили, що постачальник зобов’язується поставити гайки–далі товар, а замовник - прийняти його й оплати на умовах, які визначені у даному договорі.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві (замовникові)  товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 48787,62 грн., що підтверджується видатковими накладними № 14069 від 16.06.2007 року на суму 5709,28 грн., № 014004 від 16.06.2007 року на суму 43078,34 грн. Факт отримання відповідачем товару за накладними підтверджується належним чином оформленими накладними , які підписані повноважною особою відповідача та визнається і не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п. 7.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 14 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому –передачі товару або накладну.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 48787,62 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Закритим акціонерним товариством «Солді і Ко»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві. Проте позивачем був наданий акт звірки взаєморозрахунків, погоджений з відповідачем, в якому останній визнає, що станом на 01.02.2009 року у нього виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 48787,62 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 7.2 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 48787,62 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Закрите акціонерне товариство «Солді і Ко»  також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 19954,14 грн. за період з липня 2007  року по січень 2009 року, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2417,99грн. за період з 06.07.2007 року по 27.02.2009 року та пеню –      5919,40 грн. за період  з 27.08.2008 року по 27.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  19954,14 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі      2417,99 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5919,40 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості товару отриманого згідно накладних № 14069 від 16.06.2007 року, № 014004 від 16.06.2007 року за період  з 27.08.2008 року по 27.02.2009 року. Суд відзначає, що вимоги про стягнення пені за заявлений позивачем період не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 11.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару виникло з 02.07.2007 року (приймаючи до уваги те, що 01.07.2007 року є вихідним днем), а отже,  у відповідності до вимог чинного законодавства, пеня може бути нарахована  за період з 02.07.2007 року  по 02.01.2008 року, тобто лише за 6 місяців, проте позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 27.08.2008 року по 27.02.2009 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому судом не приймається до уваги п. 11.4 договору, яким встановлено, що пеня нараховується за останні шість місяців, оскільки зі змісту даного пункту не зрозуміло за які саме шість місяців має бути нарахована пеня, тому суд відзначає, що в даному випадку пеня може бути нарахована лише за період з 02.07.2007 року  по 02.01.2008 року.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–         

                    

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул Лисенка,6, код 04713033) на користь Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код 23162981) 48787 (сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 62 коп. –основний борг, 5919 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 40 коп. –3 % річних від простроченої суми, 19954 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 14 коп. –інфляційне збільшення суми боргу, 711 (сімсот одинадцять) грн. 60 коп. –державного мита, 108 (сто вісім) грн. 94 коп. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 14.05.2009 р.