ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" квітня 2009 р.                                                          Справа №  11/109-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Будішевської Л.О.

суддів:                                                                        Горшкової Н.Ф.

                                                                                    Майора Г.І.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Кудельський А.А., довіреність 27.12.2007р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області   

на рішення господарського суду Вінницької області

від "10" грудня 2008 р. у справі № 11/109-08 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області   

про стягнення 59607,78грн.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2008р. у справі №11/109-08 позов Приватного підприємства "Дар Він", м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області про стягнення 59607,78грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +" на користь Приватного підприємства "Дар Він" - 24604,12грн. пені, 29156,85грн. збитків у вигляді недотриманого прибутку, 537,97грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Аграрій +" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

Судом не врахований п.1.3 роз'яснення президії ВГСУ від 30.03.1995 року за № 02-5/218 із змінами внесеними та доповненнями, в якому зазначено, зокрема, що кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. У випадках, коли позивачу заподіяні збитки з вини декількох постачальників, кожний з них несе відповідальність, виходячи з того, у якій мірі невиконання ним свого зобов'язання спричинилося до збитків кредитора. У зв'язку з цим господарському суду слід з'ясувати обсяг порушеного зобов'язання кожним з відповідачів та оцінити значення і питому вагу цих порушень у заподіянні збитків. Якщо невиконання зобов'язання вплинуло на виникнення збитків у рівній мірі, то заподіяні збитки слід віднести на кожного з несправних контрагентів у рівних частках, а не пропорційно обсягу або сумі невиконаного зобов'язання.

Господарським судом Вінницької області розглянуті справи за позовом ПП "Дар Він" до СФГ "Рубін" (№8/317-07), до ВАТ "Хмільник Райагрохім" (№11/300-07), до ТОВ "Богатир" (№12/334-07) про стягнення недоотриманого прибутку у зв'язку з невиконанням умов договору.

Як на доказ в даних справах ПП «Дар Він» посилався на договір №3, укладений між ПП «Дар Він» та ПП Агрофірмою «Польовик» від 22.06.2007 року, згідно якого ПП «Дар Він» зобов'язувалось поставити ріпак останньому у кількості 900тон., тобто ідентичними доказами, а саме таким самим договором №3 від 22.06.2007 року між ПП «Дарін» та ПП Агрофірмою «Польовик» обґрунтовує свої вимоги до відповідача ТОВ «Аграрій+» щодо недоотриманого прибутку.

Ці справи є взаємопов'язані, так як позивач у всіх справах виступає ПП «Дар Він», а відповідачами сільгосппідприємства, та враховуючи, той факт, що позивач посилається у всіх цих справах на однакові ідентичні докази, як вже зазначалось вище, на договір з ПП Агрофірма "Польовик" та зазначає у всіх справах щодо невиконання договору на поставку ріпаку у кількості 900 тон перед ПП Агрофірмою «Польовик», після чого ПП "Дар Він" поніс збитки та не отримав прибуток.

Однак на дату 12.07.2007 року ПП «Дар Він» було відвантажено ПП Агрофірмі «Польовик» 663,75 тон ріпаку та ПП «Дар Він» не виконало зобов'язання по поставці товару в кількості 236,25 тон, по договору №3 від 22.06.2007 року.

Таким чином, як вважає скаржник, ПП «Дар Він» може розраховувати на отримання з відповідачів недоотриманого прибутку у розмірі, який не перевищує суму недопоставки ПП Агрофірмі "Польовик",  а саме в кількості 236,25 тон.

Позивач не довів в розумінні ст.33 Господарсько-процесуального кодексу України наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань відповідачем, також не доведено період, протягом якого права позивача порушувались і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками.

Апелянт наголошує, що ПП «Дар Він» вже відшкодував недоотриманий прибуток на кількість недопоставки ріпаку ПП Агрофірмі "Польовик", тому вимоги до ТОВ "Аграрій +" про стягнення з нього недоотриманого прибутку у зв'язку з недопоставкою позивачем ріпаку підприємству «Агрофірма "Польовик" є безпідставними та перевищують кількість товару, за який позивач повинен був отримати прибуток.

Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не встановлено, на скільки було виконано зобов'язання позивачем перед ПП Агрофірма «Польовик» по договору №3, скільки була недопоставка ріпаку, так як відповідно до вищезгаданого роз'яснення ВГСУ суд повинен був встановити обсяг порушеного зобов'язання, кількість постачальників.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Вінницької області від  10 грудня 2008 року  незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти  новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання 29.04.2009р. не з'явився.

В судовому засіданні представник відповідача надав клопотання ПП "Дар Він" про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибути в засідання суду його представника через хворобу.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 

Приватне підприємство "Дар Він" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +" 30450,93грн. пені, 29156,85грн. суму недоотриманого прибутку, а також витрати, пов’язані з сплатою державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 червня 2007 року між Приватним підприємством "Дар Він" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрій +" було укладено договір №2 купівлі-продажу ріпаку продовольчого в кількості 200 тон по ціні 1500,00грн. за 1 тон на  загальну суму 300000,00грн.

Позивач, на виконання п.4.1 договору перерахував на банківський рахунок відповідача авансовий платіж в розмір 90000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №228 від 18.06.2007р. та платіжним дорученням №231 від 19.06.2007р.

Відповідно п.3.1 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити поставку ріпаку в кількості 200 тон не пізніше 01.08.2007р., але виконав їх частково, поставивши лише 5,621 тон на загальну суму 8431,50грн., що підтверджується накладною  № 45-1  від 29.08.2007р.   

Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по поставці позивачу  194,379 тон ріпаку продовольчого по ціні 1500,00грн. за 1 тон  на загальну суму 291568,50грн.

Відповідачем було здійснено повернення авансового платежу в розмірі 81568,50грн., що підтверджується наявними в справі доказами.

22.06.2007р. між Приватним підприємством "Дар Він" та Приватним підприємством "Агрофірма "Польовик" було укладено договір №3 купівлі-продажу ріпаку, у відповідності до умов якого ПП "Дар Він" взяв на себе зобов'язання строком до 15.07.2007р. поставити на адресу ПП Агрофірми "Польовик" 900 тон ріпаку по ціні 1650,00грн. за тону на загальну суму 1485000,00грн.

Згідно додаткової угоди від 02.07.2007р. до договору №3 від 22.06.2007р., здійснення поставки сторонами було продовжено до 15.08.2007р.

У відповідності до п.3.3 договору №3, покупець по даному договору оплачує протягом 2 банківських днів 30% від вартості товару, решта суми оплати за товар має бути здійснена після поставки товару по завантаженню вагона та пред'явленню з/д накладних.

На виконання умов договору ПП Агрофірмою "Польовик" було перераховано 445500,00грн. авансового платежу, що фактично складає 30% від суми договору №3, укладеного між ПП Агрофірма "Польовик" та ПП "Дар Він".

Крім того, ПП Агрофірмою "Польовик" в рахунок погашення боргу перераховано 782000,00грн., а з врахуванням авансового платежу ПП Агрофірмою "Польовик" було перераховано 1227300,00грн.

Згідно розрахунку позивача, сума недоотриманого прибутку складає 29156,85грн. за 194,379т недопоставки товару, а також 30450,93грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Отже, порушення виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару призвело до понесення збитків у вигляді недоотримання прибутку підприємством позивача в розмірі 29156,85грн.

Позивач також просить стягнути, згідно заяви про уточнення позовних вимог, 24604,12грн пені за прострочення зобов'язань за період з 01.08.2007р. по 28.01.2008р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1 договору, за несвоєчасну поставку зерна відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості недопоставленого зерна за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позивач підставно застосував зазначений вид відповідальності до відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, з урахуванням вимог законодавства, прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Аграрій +" пені в розмірі 24604,12грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 29156,85грн. збитків у вигляді недоотриманого прибутку та зазначає наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З зазначеними нормами кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які  управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала   збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 232 ГК України встановлено: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Окрім того, слід зазначити, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка) (така правова позиція міститься також в постанові ВГСУ №14/66-08 від 23.10.2008р.).

Позивачем фактично нараховано 29156,85грн. збитків у вигляді недоотриманого прибутку та 24604,12грн. пені, яку правомірно стягнуто судом першої інстанції, отже, з врахуванням ст.232 ГК України, розмір збитків, не покритих пенею становитиме 4552,73грн. (29156,85грн. - 24604,12грн.).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді недоотриманого прибутку в розмірі 4552,73грн.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2008 року у справі №11/109-08 необхідно змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 24604,12грн. пені, 4552,73грн. збитків у вигляді недотриманого прибутку та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2008 року у справі №11/109-08 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", (смт.Стрижавка, вул.Присадибна,7 Вінницького району Вінницької області, код 32624086) на користь Приватного підприємства "Дар Він" (м.Вінниця, 1-провулок Хмельницького шосе, 21, код 31041656) - 24604,12грн. пені, 4552,73грн. збитків у вигляді недотриманого прибутку, 291,56грн. витрат по сплаті державного мита та 57,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Дар Він" (м.Вінниця, 1-провулок Хмельницького шосе, 21, код 31041656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій +", (смт.Стрижавка, вул.Присадибна,7 Вінницького району Вінницької області, код 32624086) 123,02грн. державного мита за подання апеляційної скарги."

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №11/109-08  повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий суддя:                                                              Будішевська Л.О.

 судді:

                                                                                           Горшкова Н.Ф.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 -в наряд