ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2009 р. Справа № 11/275-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Огородника В.В. - представника за довіреністю від 23.12.2008р., що взяв участь в судовому засіданні 24.03.2009р.,
відповідачки - ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "11" листопада 2008 р. у справі № 11/275-07 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", м.Немирів Вінницької області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Вінниця
про стягнення 30035,45 грн.,
з перервою в судовому засіданні з 24.03.2009р. по 16.04.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.11.2008р. у справі №11/275-07 позов ТзОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" до СПД ОСОБА_3 про стягнення 30035,45 грн. боргу задоволено частково та стягнуто на користь позивача 29710,93 грн. боргу й судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідачка, зокрема, зазначає:
- як свідчить виставлений позивачем рахунок №58 від 18.12.2003р. про оплату будівельних матеріалів і платіжне доручення №815 від 23.12.2003р., між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу, які регулювалися ст.ст. 151, 153, 154 ЦК УРСР;
- висновок господарського суду Вінницької області про те, що позивач в межах укладеної угоди за накладними №35 від 02.07.2004р. та №35/1 від 13.07.2004р. передав відповідачу будівельні матеріали всього лиш на суму 10289,07 грн. протирічить ст.43 ГПК України;
- як первинні бухгалтерські документи, вказує відповідачка, накладні на відпущений товар мають відображати, згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, але господарський суд Вінницької області не з'ясував по всіх вказаних в накладних реквізитах які конкретно (за номенклатурою) будівельні матеріали зобов'язувався відповідач відпустити позивачу, які він відпустив, в якому обсязі, а які не відпустив, тобто заборгував.
У судовому засіданні СПД ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому просить його скасувати в частині стягнення 26600,69 грн. та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову в позові, в частині стягнення 3110,24 грн. - залишити без змін.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, зазначені у постанові від 13.08.2008р., колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рахунку СПД ОСОБА_3 від 18.12.2003р. №58 позивач згідно платіжного доручення №815 від 23.12.2003р. перерахував їй 40000,00 грн. попередньої оплати за будівельні матеріали.
Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов'язань по передачі будівельних матеріалів, 26.09.2007р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_3 40324,52 грн. боргу.
Обґрунтовуючи позов, ТзОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" зазначає, що відповідачка, отримавши попередню оплату у розмірі 40000,00 грн. за придбання будівельних матеріалів, передала позивачу за накладними №35 від 02.07.2004р., №35/1 від 13.07.2004р. будівельних матеріалів вартістю 10289,07 грн., однак в липні 2004р. сторонами було складено довідку про зняття з бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, отриманих за вказаними накладними на суму 10613,59 грн., тому загальна сума заборгованості складає 40324,52 грн.
Заявою від 30.10.2007р. (т.1, а.с.65) розмір позовних вимог зменшено на суму 10289,07 грн., тобто, до стягнення - 30035,45 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.10.2007р. у даній справі в позові відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.03.2008р. скасовано рішення суду першої інстанції й задоволено позов в сумі 29710,93 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. вказані судові рішення скасовано, справу №11/275-07 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
У своїй постанові (т.1, а.с.132-136) Вищий господарський суд України з висновком попередній судових інстанцій про своєчасність звернення позивача з майновими вимогами до підприємця, погодився, зазначивши, що відповідно до абзацу другого частини п'ятої ст.261 ЦК України перебіг позовної давності почався з дня пред'явлення товариством до підприємця вимоги про виконання зобов'язання - претензії №2.
Вищий господарський суд України, крім того, вказав, що господарські суди не з'ясували чи є наявні у матеріалах справи накладні наслідком виконання зобов'язання - господарської операції, зазначеного в рахунку №58 від 18.12.2003р., а також які конкретно (за номенклатурою) будівельні матеріали зобов'язувався підприємець відпустити товариству, які він відпустив і які він не відпустив, тобто заборгував. Також не погодився Вищий господарський суд з висновком апеляційної інстанції про правові підстави стягнення з підприємця заборгованості, яка визначена як збитки, із застосуванням ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України.
Як зазначалось вище, при новому розгляді справи рішенням господарського суду Вінницької області від 11.11.2008р. позов задоволено частково й стягнуто з відповідачки на користь позивача 29710,93 грн. боргу. В решті позову відмовлено.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
З врахуванням того, що правовідносини між сторонами у справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, а, виходячи з позовної вимоги ТзОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про стягнення з відповідачки боргу, правовідносини між сторонами продовжують існувати, до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України. Проте, на момент виникнення між сторонами правовідносин (СПД ОСОБА_3 пред'явила позивачу рахунок №58 від 18.12.2003р., а останній оплатив його згідно платіжного доручення №815 від 23.12.2003р.) діяв Цивільний кодекс УРСР від 16.07.1963р., який також підлягає застосуванню.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як передбачено ст.153 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Вимоги до форми договору встановлені статтею 154 цього Кодексу.
Зокрема, як передбачено ч.1 названої статті, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає (ч.2 ст.154 ЦК Української РСР).
Пред'явлення позивачу СПД ОСОБА_3 рахунку №58 від 18.12.2003р. для оплати вартості будівельних матеріалів в сумі 40000,00 грн., прийняття до оплати цього рахунку позивачем, про що свідчить платіжне доручення №815 від 23.12.2003р., де в графі "Призначення платежу" зазначено: "Передоплата за будівельні матеріали згід. рах. №58 від 18.12.2003р. Без ПДВ", прийом-передача будівельних матеріалів за накладними №35 від 02.07.2004р. на суму 8734,27 грн. та №35/1 від 13.07.2004р. на суму 1554,80 грн. свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а інша (покупець) - прийняти майно і оплатити за нього певну грошову суму (ст.224 ЦК УРСР).
Сторони у справі не спростовують того факту, що відповідачка, отримавши попередню оплату в сумі 40000,00 грн., за накладними №35 від 02.07.2004р., №35/1 від 13.07.2004р. передала, а позивач прийняв будівельні матеріали на суму 10289,07 грн.
Так, позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 10289,07 грн., а відповідачка наполягає на тому, що будівельні матеріали передано позивачу у зв'язку з їх попередньою оплатою.
В судовому засіданні 24.03.2009р., 16.04.2009р. (т.2, а.с.18,20) СПД ОСОБА_3 позов визнала лише в сумі 3110,24 грн., посилаючись на те, що свої зобов'язання по передачі позивачу будівельних матеріалів виконала, передавши позивачу товар за накладними №48 від 23.07.2004р., №46 від 23.07.2004р., №47 від 17.05.2004р., №35 від 12.07.2004р., від 17.05.2004р., №45 від 17.05.2004р., №50від 23.07.2004р. (т.2, а.с.11-17).
Одночасно СПД ОСОБА_3 пояснила, що у вказаних вище накладних помилково зазначено, що будівельні матеріали позивачу передав СПД ОСОБА_4
Проте, доводи відповідачки до уваги не приймаються, оскільки накладні, на які вона посилається, містять відомості про відпуск товару СПД ОСОБА_4, його печатку, отже свідчать про передачу будівельних матеріалів позивачу СПД ОСОБА_4
Крім того, на зворотній стороні заяви СПД ОСОБА_4 від 08.10.2008р. (т.2, а.с.10), про зняття з обліку зарахованих за ним накладних №46 від 17.05.2004р. на суму 7104,50 грн., №45 від 17.05.2004р. на суму 1836,70 грн., №47 від 17.05.2004р. на суму 963,50 грн., №48 від 23.07.2004р. на суму 1905,00 грн., №35 від 12.07.2004р. на суму 8268,39 грн., №50 від 23.07.2004р. на суму 5754,60 грн., №46 від 23.07.2004р. на суму 1248,00 грн., всього - на суму 28080,69 грн., адресованій керівнику та головному бухгалтеру позивача, останній дав відповідь, що ОСОБА_4 до бухгалтерії не з'явився й доручення на вчинення будь-яких дій від його імені не видавав, а оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є окремими суб'єктами господарювання, розрахунки в бухгалтерії по них ведуться окремо. Крім того, головний бухгалтер вказала, що за ОСОБА_4 також рахується заборгованість.
Всупереч правилу ст.33 Господарського кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування та подання доказів в обґрунтування вимог та заперечень, відповідачка не надала належних доказів на підтвердження факту передання позивачу будівельних матеріалів на суму попередньої оплати у розмірі 29710,93 грн. (40000,00 грн. (сума попередньої оплати) - 10289,07 грн. (вартість переданого товару) = 29710,93 грн.).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
02.03.2007р. позивач звернувся до СПД ОСОБА_3 з претензією за №2 (т.1, а.с.5) про погашення дебіторської заборгованості у місячний термін з дня отримання претензії.
Претензію відповідачка отримала 07.03.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.12).
Проте, свої зобов'язання відповідачка в місячний термін з дня отримання претензії не виконала, пояснивши в судовому засіданні свої дії тим, що передала позивачу будівельні матеріали у 2004 році.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи, що відповідачка, отримавши претензію позивача, не передала останньому будівельні матеріали на суму попередньої оплати у повному обсязі, вважаючи свої зобов'язання виконаними на суму 36889,76 грн. (оскільки позов визнає в сумі 3110,24 грн.), що свідчить про те, що й в подальшому вона не має наміру його передавати, позовні вимоги про стягнення з СПД ОСОБА_3 29710,93 грн. попередньої оплати цілком обґрунтовані.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 11.11.2008р. у справі №11/275-07 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 11 листопада 2008 року у справі №11/275-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №11/275-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 – до справи,
2,3 – сторонам,
4 – в наряд.