ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-195/11

Рядок статзвіту № 65

20 вересня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.

секретар - Яцук О.П., .

з участю прокурора - Богельської О.Б.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку м. Костопіль, вул. Рівненська,75, зареєстровану ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, українку, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючу робітником в ПП "Дизайн", не одружену, раніше судиму вироком Костопільського районного суду від 16.03.2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи засудженою вироком Костопільського районного суду від 16 березня 2010 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт під час виконання покарання на шлях виправлення не стала та знову вчинила новий злочин.

Так, 26 квітня 2010 року, у відповідності до ч. 1 ст. 37 КВК України, ОСОБА_1, будучи ознайомлена інспектором кримінально-виконавчої інспекції з умовами, порядком та обов'язками під час відбування покарання, а також у відповідності до вимог ч. 3 ст. 13 КВК України, будучи зобов'язана з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції Костопільського району один раз в місяць, а саме в другий понеділок кожного місяця та направлена для відбування покарання в КП "Костопільське будинкоуправління" в порушення вимог ч. 3 ст. 40 КВК України, без поважних причин 5 та 6 травня  2010 року, а також з 19.05.2010 року по 07.06.2010 року до виконання покарання у вигляді громадських робіт не приступала за що була двічі офіційно попереджена.

Крім того, 23.06.2010 року, за клопотанням ОСОБА_1, будучи переведена інспектором кримінально-виконавчої інспекції до КП "Костопількомунсервіс", з 1 липня 2010 року в порушення ч. 3 ст. 40 КВК України, без поважних причин, до відбуття покарання у вигляді громадських робіт не приступила за що була офіційно попереджена. Однак, вказані попередження ОСОБА_1 проігнорувала і відбувши в загальному лише 92 години громадських робіт, без поважних причин, від подальшого відбування покарання ухилилась.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, і пояснила, що в березні 2010 року була засуджена вироком Костопільського районного суду за вчинення крадіжки до 240 годин громадських робіт. Після того її викликали в кримінально-виконавчу інспекцію, де інспектор письмово роз'яснив їй обов'язки, попередив про можливу відповідальність і направив на роботу в КП "Костопільське будинкоуправління". Вона деякий час ходила на роботу, а потім знайшла роботу у приватно підприємця та перестала виконувати громадські роботи. На її прохання вона була переведена в КП "Костопількомунсервіс", але в даному підприємстві деякий час виконувала громадські роботи, а потім припинила. Виконати громадські роботи не змогла повністю, тому що поставилась до цього безвідповідально.

У вчиненому щиро розкаюється.

Крім визнання вини підсудною, її вина стверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_1 повністю визнала себе винною у вчиненні вказаного злочину, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо доцільності дослідження інших обставин справи, його скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України дослідження доказів у більшому об’ємі по даній справі є недоцільним.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_1, яка виразилась в ухиленні від відбуття громадських робіт особою, засудженою до цього покарання повністю доведена.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 389 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винну та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання є щире каяття підсудної.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної судом не встановлено.

По місцю проживання підсудна характеризується посередньо.

При цьому суд, враховуючи судимість ОСОБА_1 за вироком Костопільського районного суду від 16.03.2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт, на підставі ст. 71 КК України призначивши покарання за кожен злочин окремо, суд призначає покарання за сукупністю вироків шляхом часткового складання.

У відповідності до ст. 75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винної, її щире каяття та інші обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, прийнявши рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, ст.ст. 71, 72, 75, 76 КК України,  суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити їй покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України суд, враховуючи вирок Костопільського районного суду від 16.03.2010 року за яким ОСОБА_1 засуджена за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання вироків приєднує невідбуту частину покарання 120 годин громадських робіт, що відповідно до ст. 72 КК України відповідає 15 дням обмеження волі, за попереднім вироком до 1 року обмеження волі за новим вироком - призначає остаточне покарання 1 рік 15 днів обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 „підписка про невиїзд” залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .

Суддя: Піскунов В.М.