П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18.10.2007 р.                                                                                                     № 5/118 

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Кочана В.М.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусових виконань рішень Управління юстиції м. Києва з вимогами про скасування постанови державного виконавця НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії по виконанню рішення суду.

Позивач позовні вимоги підтримав в судовому засіданні і пояснив, що він звернувся до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби міста Києва з виконавчим листом № 2а-475 від 01.03.2007р. Голосіївського районного суду міста Києва про зобов'язання Управління пенсійного фонду в Голосіївському районі міста Києва перерахувати раніше призначену пенсію за період з 01.02.2005р. відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", по якому було відкрите виконавче провадження.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень головного Управління юстиції м. Києва НОМЕР_1 від 16.07.2007р. про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження по згаданому виконавчому листу закінчено. Підставами для закінчення виконавчого провадження зазначено повне фактичне виконання рішення суд, що підтверджувалося листом Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва № 6014/07 від 17.05.2007р. Однак, відповідач необгрунтовано зробив висновок про повне фактичне виконання рішення суду, оскільки рішення суду виконаним не було і перерахунку пенсії також не було проведено. Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Позовні вимоги вважає необгрунтованими, оскільки державним виконавцем при закритті виконавчого провадження взято до уваги лист Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, де зазначено, що ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду. 

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби міста Києва з виконавчим листом № 2а-475 від 01.03.2007р. Голосіївського районного суду міста Києва про зобов'язання Управління пенсійного фонду в Голосіївському районі міста Києва перерахувати раніше призначену пенсію за період з 01.02.2005р. відповідно до вимог                      п. 2 ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", по якому було відкрите виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень головного Управління юстиції м. Києва НОМЕР_1 від 16.07.2007р. про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження по згаданому виконавчому листу закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено повне фактичне виконання рішення суд, що підтверджувалося листом Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва № 6014/07 від 17.05.2007р.

В зазначеному листі начальником управління було підтверджено, що рішення суду виконано, розмір пенсії позивачу перераховано з врахуванням вимог ст. 50, п. 2 ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В судовому засіданні встановлено, що інших документів, крім зазначеного листа Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з додатками перерахунку в матеріалах виконавчого провадження немає та при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не використовувалося.

Суд вважає, що на момент винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця не було достатніх підстав для закінчення виконавчого провадження, він належним чином не пересвідчився у виконанні рішення суду, а лист № 2а-475 від 01.03.2007р. Голосіївського районного суду міста Києва не був належним доказом виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням вимог ст.ст. 5, 30, 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця забезпечити виконання рішення Голосіївського суду м. Києва від 13.09.2006р. слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду та підлягає виконанню.

На підставі ст. ст.5, 30, 37, 38, 40, 41 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві НОМЕР_1 від 16.07.2007р. про закінчення виконавчого провадження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                          Кочан В.М.