УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Денишенко Т.О., Гуцола П.П.
При секретарі: Шевчук Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття частки спадкового майна, визнання права власності на неї на підставі спадщини за законом, встановлення порядку користування спадковим майном за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2008 року, ухвалене по даній справі,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, яке знаходиться по АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на 16, 6 % цього майна та встановлення порядку користування в зазначеному будинковолодінні відповідно до її та відповідачів часток.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що після смерті її батька ОСОБА_4, який помер у 1998 році відкрилась спадщина на 79/100 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, власниками якого являлись померлий та відповідачка ОСОБА_2. Крім того позивачка посилалась на те, що до складу спадкового майна входять заощадження, що знаходяться в Ощадбанку №80/074 та філії відділення Ощадбанку України №8672/047.
Справа №22-1338 Категорія: 37
Головуючий у І інстанції: Овсюк Є.М. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
На підтвердження того, що вона прийняла спадщину посилалась на те, що разом зі своїм чоловіком підтримували в належному стані будинковолодіння, проводили ремонтні роботи, а ощадні книжки були передані їй на протязі 6 місяців після смерті батька самою відповідачкою її матір'ю ОСОБА_2.
Вважаючи, що вона фактично прийняла спадщину і в зв'язку з цим не зверталась до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом. На той час між нею і відповідачами спору щодо спадкового майна не було. Однак після того, як відповідачка ОСОБА_2 захотіла продати будинковолодіння між ними виник спір і вона змушена звернутись до суду.
Рішенням суду першої інстанції в позові відмовлено. При цьому суд виходив із того, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, однак позивачка не довела своїх позовних вимог. На підтвердження цього в рішенні зазначається, що позивачка не вступила в управління або володіння спадковим нерухомим майном, оскільки на момент відкриття спадщини і після його відкриття вона в спірному будинку по АДРЕСА_1 не проживала і не проживає. Доказів того, що вона приймала участь у підтриманні спадкового нерухомого майна і того, що ощадні книжки на ім'я ОСОБА_4 їй були передані ОСОБА_2 в межах 6 місяців після відкриття спадщини нею не наведено, а від так не спростовані пояснення ОСОБА_2 проте, що вказані ощадні книжки вона передала позивачці у 2006 році.
Позивачка не погодилась з рішенням суду першої інстанції і просить в своїй апеляційній скарзі скасувати його, ухваливши нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вона посилалась на те, що рішення є незаконним, неправильним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема в апеляційній скарзі зазначається, що при розгляді справи суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не притягнув до участі в справі співвласників 21/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1, поясненням свідків по справі спотворенні, а докази того, що вона фактично прийняла спадщину залишені поза увагою, Окрім цього в апеляційній скарзі зазначається, що до правовідносин, які виникли між сторонами в 1998 році, суд першої інстанції не правильно застосував положення Цивільного кодексу України в редакції 2004 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників позивачки, представників відповідачів та саму відповідачку ОСОБА_2, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги, які б давали підстави для скасування рішення в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не були залучені до участі в справі співвласники 21/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1. є
Справа №22-1338 Категорія: 37
Головуючий у І інстанції: Овсюк Є.М. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
безпідставним. Власником вказаної частки являлась померла ОСОБА_5. Вона до числа спадкоємців не належала, а спірні правовідносини, що були предметом судового розгляду не стосуються її майнових прав та не впливають на порядок користування, володіння і розпорядження цією власністю.
Позивачка стверджувала, що вона прийняла після смерті ОСОБА_4 спадщину, володіючи його ощадними книжками.
Однак відповідно до ст. 549 ЦК України, дії пов'язані з прийняттям спадщини мали бути вчинення на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що вона передала ОСОБА_1 вказані ощадні книжки, але при цьому пояснила, що це було зроблено у 2006 році. Показання відповідачки в цій частині позивачкою не були спростовані.
Більш того представник позивачки підтвердив той факт, що ці ощадні книжки ОСОБА_1 отримано від відповідачки ОСОБА_2 і ця обставина свідчить про те, що вона, як спадкоємниця, яка вступила у спадщину розпорядилась спадковим майном майно на свій розсуд.
Не довела позивачка і того, що вона вступила у володіння і нерухомим спадковим майном, Наявні у справі докази навпаки свідчать про те, що вона на момент відкриття спадщини так і після відкриття у спірному будинковолодінні не проживала і його утриманням не займалась.
Висновки наявної у справі будівельно-технічної експертизи (а.с. 60-98) вказують на те, що ніякі ремонтні роботи по підтриманню спірного будинковолодіння не проводились, що спростовує твердження позивачки про те, що вона приймала участь у його ремонті.
Згідно довідки квартального комітету (а.с. 128) позивачка в спірному будинку не зареєстрована і не проживає. Даний доказ спростовує твердження позивачки про те, що нібито свідок ОСОБА_6 підтверджував факт проживання її сім'ї у спірному будинку.
Свідчення вказаного свідка за будь яких умов є недопустимими, оскільки допит цього свідка було здійснено з порушенням вимог ст. 180 ЦПК України, а саме його не було приведено до присяги.
Отже наведені об'єктивні докази вказують на відсутність підстав вважати ОСОБА_1 такою, що вона в межах встановлених законом строків прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4.
Застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року є помилковим, однак воно не впливає на правильність вирішення справи, оскільки основні вимоги позивачки вирішені на підставі норм Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.
За наведених обставин оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Справа № 22-1338 Категорія: 37
Головуючий у І інстанції: Овсюк Є.М. Суддя-доповідач: Нікушин В.П.
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2008 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття частки спадкового майна, визнання права власності на неї на підставі спадщини за законом, порядку користування спадковим майном залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Справа №22-1338 Категорія: 37
Головуючий у І інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Нікушин В.П.