У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого, судді	Редьки А.І.,
суддів	Кривенди О.В., Кияшка А.Я.,
за участю: прокурора	Казнадзея В.В.,
захисників                 потерпілої                  засуджених	ОСОБА_1, ОСОБА_2,                     ОСОБА_3, ОСОБА_6,                   ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6,

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 липня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2005 року, яким засуджено:

 

                              ОСОБА_6,

                              ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2,

                              раніше судимого 25 червня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3

                              ст. 186, ст. 70 КК України на п'ять років позбавлення волі, 

                            а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування

                              покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

                             три роки,

за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

 На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 25 червня 2002 року і остаточно призначено ОСОБА_6 покарання  - чотирнадцять років позбавлення волі;

                          

                             ОСОБА_3,

                              ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2,

                              раніше судимого 17 листопада 2003 року за ч. 3 ст. 296

                              КК України на два роки позбавлення волі, 

                            а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування

                              покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

                             два роки,

за п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

 На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 17 листопада 2003 року і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання  - п'ятнадцять років позбавлення волі.

           Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно  на користь потерпілої ОСОБА_4 50 000 гривень на  відшкодування моральної шкоди.

         Згідно з вироком суду злочин засуджені вчинили за таких обставин.

           27 лютого 2005 року приблизно о 2-й годині ночі ОСОБА_6 та  ОСОБА_3, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, вживали спиртні напої разом з її господарем ОСОБА_7 Через деякий час до них приєднався ОСОБА_8, якого засуджені запідозрили в тому, що він заявив у міліцію про вчинення ними злочину.

                У зв'язку з цим ОСОБА_6 та ОСОБА_3 почали завдавати ОСОБА_8 численних ударів руками і ногами в область голови та тулуба і з хуліганських мотивів вирішили його вбити з особливою жорстокістю .   

          Реалізуючи цей злочинний намір, ОСОБА_3 надів на голову потерпілого поліетиленовий пакет та обхопив його руками за шию, а ОСОБА_6 накинув на шию ОСОБА_8 зашморг, після чого засуджені почали з силою здавлювати шию потерпілого, спричинивши йому значні страждання та перешкоджаючи диханню.

 Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перенесли ОСОБА_8 до ванної кімнати, де поклали його у ванну, наповнену водою, зануривши голову під воду, що позбавляло потерпілого можливості дихати.

 Продовжуючи свої спільні дії, направлені  на позбавлення потерпілого життя з особливою жорстокістю, засуджені витягли ОСОБА_8 з ванни,  відвели його на балкон та скинули з третього поверху.

Внаслідок злочинних дій засуджених ОСОБА_8 були заподіяні такі тілесні ушкодження: 5 саден, 3 забиті рани та 9 синців в області голови та на обличчі, крововиливи під м'яку мозкову оболонку, крововиливи у речовину головного мозку, численні переломи кісток та склепіння черепа, перелом лівої лопатки, численні переломи ребер зліва і справа, перелом щитовидного хряща та під'язикової кістки, які у своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї.        

             У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених.

             У касаційних скаргах та доповненнях:

           - засуджений ОСОБА_6 зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого п.п. 4,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  однобічність та неповноту досудового та судового слідства. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_6 просить перекваліфікувати його дії з п.п. 4,7,12 ч.2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України та пом'якшити призначене йому покарання;

          - захисник засудженого ОСОБА_6- адвокат ОСОБА_1 ставить питання про перекваліфікацію дій свого підзахисного з п.п. 4,7,12, ч.2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначення йому покарання в межах санкції цієї статті;

             - засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 посилаються на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5,  просять вирок щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування;

              - захисник ОСОБА_5-ОСОБА_3 посилається на допущену судом однобічність та неповноту судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, неправильне розв'язання цивільного позову. Просить вирок щодо її підзахисного скасувати, а справу направити на нове розслідування.

  Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги  в повному обсязі і просили змінити вирок щодо ОСОБА_6, перекваліфікувавши його дії з п.п. 4,7,12, ч.2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції цієї статті;  засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили скасувати вирок з направленням справи на нове розслідування; потерпілої ОСОБА_4, яка просила залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок щодо засуджених - без зміни;  міркування прокурора про необхідність залишення касаційних скарг та касаційного подання без задоволення, а вироку щодо засуджених - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає, а касаційні скарги підлягають частковому задоволенню  з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зі змісту показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6  в судовому засіданні вбачається, що вони підтвердили зазначені у вироку обставини вчинення злочину, а саме те, що вони обоє завдавали потерпілому численні  удари по голові та тулубу, думаючи, що ОСОБА_8 заявив про них у міліцію, надягали йому на голову поліетиленовий пакет та здавлювали зашморгом  шию, не даючи йому вільно дихати, топили потерпілого у ванній, а потім викинули його з балкону третього поверху. При цьому ОСОБА_3 зазначав про те, що саме ОСОБА_6 надягав на голову потерпілого поліетиленовий пакет, здавлював його шию зашморгом, топив ОСОБА_8 у ванні та викинув його з балкону. У той же час ОСОБА_6 вказував що всі ці дії щодо потерпілого були вчинені  ОСОБА_9

Аналогічні показання засуджені давали і на досудовому слідстві, фактично  викриваючи один одного у вчиненні злочину. Обставини вчинення злочину вони також підтвердили при відтворенні обстановки і обставин події за їх участю. 

Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві зазначав про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6, підозрюючи ОСОБА_8 в тому, що він заявив про них у міліцію, били потерпілого, надягали йому на голову поліетиленовий пакет, здавлювали зашморгом  шию, топили у ванній, а потім викинули його з балкону квартири , яка знаходиться на третьому поверсі.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що 27 лютого 2005 року близько 5-ї години ранку бачили, що на першому поверсі їх будинку лежав роздягнутий ОСОБА_8, який був у крові.

   Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: 5 саден, 3 забиті рани та 9 синців в області голови та на обличчі, крововиливи під м'яку мозкову оболонку,  крововиливи у речовину головного мозку, численні переломи кісток та склепіння черепа, перелом лівої лопатки, численні переломи ребер зліва і справа, перелом щитовидного хряща та під'язикової кістки, які у своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї.        

Таким чином, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство ОСОБА_8 і правильно кваліфікував їх дії за п.п. 4,12 ч.2 ст. 115 КК України.

Покарання, яке призначено ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, а тому доводи касаційного подання прокурора про надмірну м'якість призначеного засудженим покарання колегія суддів вважає необґрунтованими.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочину, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами скарг про відсутність у діях засуджених складу злочину, передбаченого п.п. 4,12 ч.2 ст. 115 КК України.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що вбивство ОСОБА_8 було вчинене з особливою жорстокістю, враховуючи спосіб вчинення злочину, його тривалість, характер, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, внаслідок чого він зазнав особливих страждань.

Також правильним є висновок суду про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вчинили вбивство ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, оскільки вони були об'єднані спільним умислом на позбавлення життя потерпілого, діяли узгоджено і обоє виконали той обсяг дій, який вважали необхідним для реалізації цього умислу.

Цивільний позов, який був пред'явлений потерпілою ОСОБА_4,  вирішений відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства. Стягуючи із засуджених солідарно на користь ОСОБА_4 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку з позбавленням життя її батька, а тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 про безпідставність задоволення цивільного позову колегія суддів вважає необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з вироку кваліфікації дій засуджених за п.7 ч.2 ст. 115 КК України з таких підстав.

Як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п.7 ч.2 ст. 115 КК України дії винного кваліфікуються тоді, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.    

 Проте судом було встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 запідозрили  ОСОБА_8 в тому, що він заявив у міліцію про вчинення засудженими злочину і саме це стало мотивом для з'ясування стосунків з потерпілим, а потім і його вбивства.

За таких обставин, оскільки засуджені вчинили вбивство ОСОБА_8 з помсти за начебто написану ним заяву до міліції, їх дії не можуть бути кваліфіковані як вбивство з хуліганських мотивів і ця кваліфікуюча ознака має бути виключена з вироку.

 Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

                                                                                                                                 

                                                 у х в а л и л а:

 

     касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, залишити без задоволення, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та  захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

  Вирок апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2005 року щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_3 змінити, виключивши з нього кваліфікацію дій засуджених за п.7 ч.2 ст. 115 КК України.

У решті зазначений вирок залишити без зміни.  

 

 

                                                                 Судді:

                

     Редька А.І.                          Кривенда О.В.                            Кияшко А.Я.