Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі

головуючого судді Шпинти М.Д.,

суддів Коробова О.К.,

ОСОБА_1,

з участю прокурора Ковальчука С.А.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляції прокурора Костюка О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, гр.України, директор ППФ „Юніком”, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий ,-

засуджений за ч.4 ст.191 КК України, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України, на 5 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.366 КК України, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України, на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено 5 років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладені обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з”являтися до них для реєстрації.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради залишений без розгляду.

Судом прийнято рішення щодо речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ППФ „Юніком”, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в особистих інтересах, за місцем своєї роботи, що за адресою АДРЕСА_1, вчинив службове підроблення, а саме підробив акти виконаних робіт форми КБ-2в за серпень- грудень 2008 року та підписав їх, в які вніс завідомо неправдиві відомості про внесення 21 492 грн.73 коп. внесків до фондів загальнообов”язкового соціального страхування, хоча в дійсності таких внесків було внесено 1 256 грн. 41 коп. та відомості про оплату праці на суму 70 849 грн.99 коп., хоча в дійсності таких внесків було внесено 3 270 грн.00 коп.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 в період з серпня по грудень 2008 року, перебуваючи на посаді директора ППФ „Юніком”, зловживаючи своїм службовим становищем заволодів грошима управління освіти та ЖКГ Рівненського міськвиконкому на загальну суму 87 816 грн.60 коп., які зайво були перераховані на рахунок ППФ „Юніком”.

В апеляції прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, вважає, що суд, застосувавши до нього ст.75 КК України і звільнивши від відбування покарання, невірно застосував кримінальний закон. Зазначає, що суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема тяжкого, внаслідок яких до державного бюджету не надійшли кошти в сумі 87 816 грн., які не відшкодовані, а також те, що вчинені злочини підривають авторитет органів державної влади, завдають державі значних матеріальних збитків, послаблюють її економіку та соціальну сферу. Просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст.191 КК –5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати керівні посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки; за ч.2 ст.366 КК –3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки. Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначити у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.

В день апеляційного розгляду справи від прокурора, який подав апеляцію, до апеляційного суду надійшли зміни до апеляції. Однак, із змісту вказаних змін вбачається, що прокурор в дійсності не змінює апеляційне прохання, а формулює додатково нове, а саме –просить вирок скасувати в частині залишення цивільного позову без розгляду і повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В засіданні апеляційного суду прокурор заявив, що апеляцію в частині прохання про скасування вироку і ухвалення нового з більш суворим покаранням він не підтримує, а підтримує лише прохання, викладене в змінах до апеляції.

Засуджений ОСОБА_2 просив вирок залишити без зміни і категорично заперечив проти задоволення апеляції і скасування вироку в частині залишення цивільного позову без розгляду. Пояснив, що про цивільний позов вперше почув в засіданні апеляційного суду, що в суді першої інстанції позовна заява не оголошувалась і цивільний позов не розглядався.

Заслухавши суддю-доповідача, прохання прокурора, пояснення засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Сторонами факт вчинення злочинів, їх кваліфікація і розмір призначеного покарання в засіданні апеляційного суду не оспорюється. Прокурор доказів про те, що висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання є помилковим, не навів. В апеляції прокурора Костюка О.В. також не було наведено доводів про неправильність висновку суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Замість цього прокурор в апеляції наводив доводи про наявність обтяжуючих покарання засудженого обставин. Такими обтяжуючи покарання обставинами він вважає розмір привласнених коштів, які не надійшли на рахунок управління освіти та ЖКГ Рівненського міськвиконкому. За ч.4 ст.167 КК України обставина, яка врахована як кваліфікуюча не може повторно враховуватись при призначенні покарання, як така, що його обтяжує.

Зміни до апеляції прокурора від 28 лютого 2012 року колегія суддів вважає такими, що подані з порушеннями вимог ч.2 ст.355 КПК України, згідно якої внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається. Про те, що в змінах до апеляції йдеться про погіршення становища засудженого, видно також з пояснень останнього, який заперечує проти таких змін .

Вирішуючи питання про призначення засудженому покарання зі звільненням від його відбування, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину, похилого віку матір і брата, який є інвалідом з дитинства, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. До обставин, які пом”якшують покарання суд відніс те, що у вчиненому він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, злочини вчинив внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а саме тяжкої хвороби батька.

Ці обставини у апеляції прокурора не спростовані.

Дані про особу ОСОБА_2, наявність ряду обставин, які пом”якшують покарання, і з врахуванням того, що у справі відсутні обставини, що обтяжують покарання, дали суду підстави дійти висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Вирок Рівненського міського суду від 02 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.

Головуючий суддя підпис

судді: підписи

З оригіналом згідно: суддя-доповідач: ОСОБА_3