У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
головуючого, судді |
Редьки А.І. |
|
суддів |
Самелюка П.О. та Пивовара В.Ф. |
|
за участю прокурора |
Сухарєва О.М. |
розглянула в судовому засіданні 25 травня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисника - адвоката ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2004 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
за ч. 1 ст. 255 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання - одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ч. 1 ст. 255 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
за ч. 1 ст. 255 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на шість років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 255 КК України його виправдано;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_5,
за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_6,
за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_7
за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_8,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - три роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки;
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_9,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю рік;
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_10,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю рік;
ОСОБА_12,
ІНФОРМАЦІЯ_11,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.
Із ухвали апеляційного суду видно, що місцевий суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_8 винуватими в тому, що вони у квітні 2001 року домовились і з ножами та в масках ввірвались до магазину ПП “ІНФОРМАЦІЯ_12”, що в смт. Покровка Дніпропетровської області, напали на касира ОСОБА_13 і заволоділи грошима ОСОБА_14 на суму 7.360 грн.
8 червня 2001 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3 як учасники організованої групи і за попередньою змовою з ОСОБА_7, озброївшись пістолетом “МР 654 К” і трубою, напали на помешкання подружжя ІНФОРМАЦІЯ_13, що в Запоріжжі, по АДРЕСА_1. Потерпілі чинили опір і зуміли включити сигналізацію на автомобілі, що знаходився поряд, тому нападники втекли з двору.
12 жовтня 2001 року учасники організованої групи ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, озброєні ножем і обрізом, проникли до приміщення ПП “ІНФОРМАЦІЯ_14” і заволоділи 7.000 грн.
7 грудня 2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як учасники стійкого злочинного об'єднання у Запоріжжі, біля гаража №НОМЕР_1, що за територією ІНФОРМАЦІЯ_15, поАДРЕСА_2, вчинили напад на ОСОБА_15 ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та заволоділи грошима на суму 32.898 грн.
9 січня 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у Запоріжжі проникли в гараж ОСОБА_18, де напали на цього потерпілого і на Зеленчука та заволоділи майном вартістю 24.867 грн.
15 січня 2002 року ОСОБА_11 проник до складу, що по АДРЕСА_3 смт. Новомиколаївка, і заволодів майном ОСОБА_19 на суму 960 грн.
21 березня 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і невстановлена особа на перехресті доріг ІНФОРМАЦІЯ_16 напали на ОСОБА_20 і ОСОБА_20 та заволоділи майном вартістю 46.079 грн.
26 липня 2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_22 і ОСОБА_5 у Дніпропетровську напали на ІНФОРМАЦІЯ_17, побили їх і заволоділи грошима в сумі 370.000 грн.
26 липня 2002 року ОСОБА_9 з ОСОБА_12 проникли на територію лісництва “ІНФОРМАЦІЯ_18”, що по АДРЕСА_4, і заволоділи майном на суму 459 грн.
27 липня 2002 року ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_12 знову проникли на територію зазначеного лісництва і викрали майно вартістю 1.282 грн.
11 лютого 2003 року ОСОБА_11 із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 викрали зі складу, що по АДРЕСА_3 смт. Новомиколаївка, майно ОСОБА_23 на суму 720 грн.
ОСОБА_1 зберігав дома 4 бойові патрони 9 мм калібру., а ОСОБА_2 незаконно придбав і зберігав обріз 16 калібру, який передавав ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які в свою чергу теж носили цю зрою і зберігали.
ОСОБА_9 незаконно придбав весною 2002 року у с. ІНФОРМАЦІЯ_19 обріз 32 калібру, який перевіз додому і зберігав., а потім перевіз цю зброю до ОСОБА_12.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 лютого 2005 року апеляції засуджених ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляції ОСОБА_1 А.В., ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволено частково, апеляції засудженого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_24 задоволено.
Вирок стосовно засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 змінено і пом'якшено покарання: ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. із застосуванням ст. 44 КК України 1960 р. до чотирьох років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України 2001 р. його звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на три роки; ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на три роки; ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187 КК України до шести років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України йому призначено остаточне покарання - шість років і шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України йому призначено остаточне покарання - вісім років і позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; Виключено з вироку вказівку суду про створення ОСОБА_5 стійкого злочинного угруповання і вчинення у складі злочинної організації розбійних нападів по епізодам: 8.06.01 р. - ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на ІНФОРМАЦІЯ_13, а 21.10.01 р. - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 на ПП “ІНФОРМАЦІЯ_14”.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до положень ст. 377 КПК України в апеляційній ухвалі мають бути викладені докладні мотиви прийнятого апеляційним судом рішення. Належить ретельно вивчати доводи всіх апеляцій, аналізувати їх і зіставляти з матеріалами справи з тим, щоб наведені в апеляціях доводи не залишились без реагування. У цій справі зазначені вимоги закону не були виконані в повній мірі.
У своїх апеляціях засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, а також захисник-адвокат ОСОБА_25, окрім іншого, оскаржували і рішення місцевого суду щодо перебування їх у злочинній організації. Вони твердили, що місцевий суд необгрунтовано кваліфікував їхні діяння за ч. 1 ст. 255 КК України.
Зосередившись виключно на з'ясуванні обставин щодо вчинення засудженими конкретних злочинів та на перевірці рішення суду щодо призначених покарань винуватим за ці діяння, апеляційна інстанція не проаналізувала зазначені апеляції, докази, на які послався суд у вироку, не перевірила і, зазначивши в ухвалі про свою незгоду з вироком суду щодо визначення судом організованих форм співучасті, кінцевого рішення з цього приводу фактично не прийняла і допустилась суперечливих висновків.
При розгляді справ про злочини, які вчинюються в організованих формах співучасті, суди згідно з правилами кваліфікації мають в однаковій мірі з'ясувати докази стосовно конкретних злочинів і тих обов'язкових ознак, які вказують на їх вчинення саме стійким злочинним об'єднанням, і дають чітке уявлення про його правову природу, а саме: різновид, час і мету його утворення (створення), кількісний склад учасників, ієрархію взаємостосунків учасників, правила поведінки в групі тощо.
При цьому, слід ураховувати, що конструктивною ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму організованої співучасті, є не попередня змова співучасників, а стійкість, тобто набуття нею таких внутрішніх суб'єктивних взаємостосунків учасників, які забезпечують стабільність і безпеку свого існування, тобто ефективно протидіяти внутрішнім і зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. Наявність зазначених механізмів проявляється через відповідні ознаки, які суди мають не тільки уявно припускати і перелічувати, а досліджувати їх і наводити конкретні докази цьому.
Виключаючи з мотивувальної частини вироку такі вказівки місцевого суду як створення ОСОБА_5 стійкої злочинного угруповання, а також два епізоди обвинувачення про напади у складі злочинної організації - 8.06.01 р. на сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_13 і 21.10.01 р. на ПП “ІНФОРМАЦІЯ_14”, апеляційна інстанція прийняла незрозуміле рішення.
По-перше, виключаючи з вироку вказівку суду про створення ОСОБА_5 стійкого злочинного угруповання, апеляційна інстанція не звернула увагу, що стійке злочинне об'єднання (ст. 28 КК України) є родовим, а не видовим поняттям організованих форм співучасті - організована група (ч. 3 ст. 28 КК) і злочинна організація (ч. 4 ст. 28 і ст. 255 КК). А враховуючи це та беручи до уваги, що ОСОБА_5, як видно з вироку, визнавався учасником двох видів стійких злочинних об'єднань, а саме: організованої групи та злочинної організації, і які ним заперечувались в апеляціях, то апеляційній інстанції належало приймати таке рішення, у якому б йшлося не тільки про доведеність чи недоведеність винуватості особи у виконанні нею конкретних злочинів, а й про те, в якій саме формі співучасті вони були вчинені. Якщо ж така особа була ще й організатором стійких злочинних об'єднань, то в ухвалі мають наводитись конкретні докази щодо виконання нею відповідних організаційних дій по утворенню конкретних видів таких об'єднань. Апеляція цього не зробила.
По-друге, у мотивувальній частині ухвали тільки зазначається, що апеляційна інстанція вважає доведеним обвинувачення по епізодам вчинення засудженими конкретних злочинів у складі організованої злочинної групи, бо, на її думку, судом були досліджені показання всіх підсудних, потерпілих, свідків і постанови щодо виділення матеріалів в окреме провадження (ухвала, а. с. 13). Адже про які докази йде мова, і чи дійсно вони свідчать про те, що саме даний конкретний вид стійкого злочинного об'єднання було утворено, і хто з засуджених це зробив, вмотивованої відповіді в ухвалі немає.
Апеляція змінила вирок, але остаточного рішення з цього приводу не прийняла. Тому з резолютивної частини ухвали не можна зрозуміти, хто ж із засуджених, відносно яких приймалось апеляційне рішення, і за які саме злочини, сьогодні вважається засудженим.
Із цього випливає, що викладені в апеляціях доводи засуджених та адвокатів, апеляційним судом глибоко не проаналізовані, у повному обсязі не перевірені, вони не були зіставлені з зібраними у справі доказами та фактичними обставинами по всіх епізодах обвинувачення, і по суті зазначені доводи апеляцій залишені без належного реагування.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням закону, а справа в цій взаємопов'язаній частині і за правилами ст. 395 КПК України - направленню на новий апеляційний розгляд. Під час нового апеляційного розгляду необхідно ретельно перевірити апеляційні скарги зазначених засуджених і дати вичерпні відповіді на всі порушені в них питання.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. і захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 лютого 2005 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий апеляційний розгляд.
Судді
Редька А.І. Пивовар В.Ф. Самелюк П.О.