Дата документу Справа № 0814/14812/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-сс/778/31/13 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ №0814/14137/18/2012 ОСОБА_1

Категорія ст.201 КПК Доповідач Бочарников С.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бочарникова С.О.,

суддів Незоли І.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Вечеренкові Є.М.,

за участю прокурора Басіка О.В.,

заявника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріал за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.01.2013 р. про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_3, який утримується під вартою в СІЗО №10 м. Запоріжжя, звернувся до суду з клопотанням про зміну обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою і негайне його звільнення, мотивуючи тим, що він утримується під вартою з 14.04.2012 р., а це порушує норми нового КПК України та гарантоване Конституцією право на свободу.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.01.2013 р. в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Галівець М.І. подав на неї апеляційну скаргу. Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що він не згоден з винесеною ухвалою слідчого судді, вважає її незаконною і просить її скасувати, звільнити його з-під варти, а кримінальну справу порушену стосовно нього закрити з підстав передбачених п.п.1, 2, 3 ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши надані матеріали, приймаючи до уваги думку ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, висновок прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_3, окрім іншого посилався на норми ст.ст. 177, 183 КПК України (2012 р.). Також, в ухвалі було зазначено, що відповідно п.9 розділу ХІ Прикінцевих положень КПК України (2012 р.), запобіжні заходи обрані до набрання чинності КПК України 2012 року продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом.

Норми ст.ст. 177, 183 КПК України (2012 р.), передбачають загальні мету і підстави застосування запобіжних заходів, зокрема тримання під вартою, та не охоплюють в повному обсязі питання, щодо порядку зміни вказаного запобіжного заходу.

Положення про клопотання підозрюваного (обвинуваченого) про зміну запобіжного заходу, та порядок звільнення особи з під варти регламентовані ст.ст. 201, 202 КПК України (2012 р.)

Однак, оскільки кримінальна справа у відношенні ОСОБА_3 була порушена в рамках КПК України (1960 р.), то усі похідні процесуальні рішення мусять бути розглянуті в порядку КПК України, що діяв на момент порушення справи, тому колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано було зроблено посилання на п.9 розділу ХІ Прикінцевих положень КПК України (2012 р.), а посилання на норми ст.ст. 177, 183 КПК України (2012 р.) є не доречними.

ОСОБА_3 звертаючись з клопотанням про зміну йому запобіжного заходу мав посилатися на норми КПК України (1960 р.)., а слідчий суддя, отримавши зазначене вище клопотання, мусив не відмовляти у його задоволенні, а залишити клопотання ОСОБА_3 без розгляду та роз’яснити порядок зміни, скасування чи припинення запобіжного заходу передбачений КПК України (1960 р.).

Стосовно питання зазначеного у клопотанні ОСОБА_3 про закриття справи з підстав передбачених п.п.1, 2, 3 ст. 284 КПК України, то колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції підчас розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, не має компетенції для вирішення питання про закриття справи. Крім того, норми процесуального закону, на які посилається ОСОБА_3, регулюють форми закінчення досудового розслідування, а не закриття справи судом, і вони регламентовані чинним КПК України, а не тим, що діяв на момент порушення кримінальної справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.11.2012 р., якою було скасовано вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2012 щодо ОСОБА_3 і справа повернута на додаткове розслідування, ОСОБА_3 було залишено запобіжний захід тримання під вартою строком на два місяці.

Згідно ч. 9 ст. 156 КПК України (1960 р.), при поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною другою статті 156 КПК України (1960 р.).

Тобто, в тому разі, якщо строк тримання ОСОБА_3 під вартою 21.01.2013 р. не було продовжено у передбаченому процесуальним законом порядку, він мусив був звільнений з-під варти негайно.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, провадження за клопотанням ОСОБА_3 – закриттю, та роз’яснює, що загальні положення щодо порядку зміни, скасування чи припинення запобіжного заходу в рамках кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 регулюються ст. 165 КПК України (1960 р.).

Керуючись ст. 201, п.9 розділу XI “Перехідних положень” КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.01.2013 р., скасувати.

Провадження за клопотанням ОСОБА_3 – закрити.

Ухвала Апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді