ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

          

 "05" березня 2007 р.                                                  Справа № 15/45

Позивач- заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради, м. Чернігів, вул. Магістрацька, 7.

До відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський ремонтно – механічний завод „Жовтневий молот”, м. Чернігів, пр –кт Миру, 194.

    2. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, м. Чернігів, пр-кт Миру, 43.

Про визнання частково недійсним наказу.

                                           Суддя Ю.В.Федоренко            секретар Пищолка А.Г.

                       Представники  сторін:

Від позивача –Савчук В.В., дов. від 07.12.06.

Від відповідачів- 1. Крачок О.В., дов. від 04.01.06. 2. Семеній М.В., дов. від 12.02.07.

В розгляді справи приймала участь начальник відділу прокуратури Чернігівської області Федорченко Л.А.

           С У Т Ь   С П О Р У:

Заявлено позов про визнання недійсним наказу відповідача 2 № 951 від 29.12.95 в частині включення до об”єкту приватизації гуртожитку ( житлового будинку ) 201 про проспекту Миру в м. Чернігові.

Відповідач 1 позов не визнав посилаючись на те, що спірний гуртожиток увійшов до статутного фонду товариства згідно діючого на той час законодавства та просить застосувати строки позовної давності і відмовити у позові.

Відповідач 2 позов визнав вказуючи на те, що гуртожитки, як об”єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи № 12/74 предметом якої є визнання недійсним рішення № 28 від 18.02.02 виконавчого комітету Чернігівської міської ради в частині надання статусу житлового будинку гуртожитку по пр-кту Миру, 201.

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки справи не пов”язані між собою, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені ст. 156 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

У відповідності з статутом державного підприємства „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” підприємство засноване на загальнодержавній власності, майно підприємства є загальнодержавною власністю і закріплене засновником ( Фонд державного майна України ) за підприємством на праві повного господарського відання.

Станом на 01.10.95 на балансі ремонтно - механічного заводу „Жовтневий молот” знаходився гуртожиток по вул. Леніна, 201 відповідно до п.86 характеристики будівель і споруд на а.с. 10 –13.

29.12.95 начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області затверджено план приватизації державного підприємства Чернігівського  ремонтно –механічного заводу „Жовтневий молот” в який включено і гуртожиток по вул. Леніна, 201. Згідно з цим планом приватизації оціночна вартість цілісного майнового комплексу, що є державною власністю і підлягає приватизації 183471,9 млн. крб.

Наказом відповідача 2 № 388 від 27.07.95 надано дозвіл на приватизацію  Чернігівського ремонтно –механічного заводу „Жовтневий молот”, а наказом від 15.09.95 № 501 затверджено комісію з його приватизації.

Наказом відповідача 2 від 29.12.95 № 951 „Про створення ВАТ „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” на суму вартості майна, що підлягає приватизації –183 471 900 000 крб., створено ВАТ „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” шляхом перетворення державного підприємства „Чернігівський ремонтно –механічний завод  „Жовтневий молот” у відкрите акціонерне товариство.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 26.11.94 № 699/94, згідно з яким державне підприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство, розмір    статутного    фонду   відкритого   акціонерного товариства, яке   створюється   відповідно   до    цього    Указу, визначається на  підставі балансу відповідного об'єкта за останній звітний період та результатів останньої повної інвентаризації його майна.

Відповідачем 2 підписано перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” від 11.03.01 в п. 37 якого зазначено і гуртожиток по вул. Ленінаё201, вартістю 1300007 т. крб. за якою об”єкт включено до статутного фонду товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції, яка була чинною на час видання спірного наказу, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об”єктів державного земельного та житлового фонду, а також об”єктів соціально –культурного призначення, за виключенням тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно з ст.127 Житлового кодексу України, п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Виходячи з положень ст. 4 Житлового кодексу України  до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях ( державний житловий фонд ).

Відповідно до частини 2 ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” державний житловий фонд –це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Враховуючи положення зазначених вище нормативних актів та статуту державного підприємства „Чернігівський ремонтно –механічний завод „Жовтневий молот” гуртожиток по вул. Леніна, 201 є будинком відомчого житлового фонду і, відповідно до ст. 5 Житлового кодексу України, відноситься до державного житлового фонду, а тому не підлягав приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Відповідно до положень ст.1, 10 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” міська рада наділена правом представляти інтереси територіальної громади та здійснюють від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, та іншими законами.

Оскільки про порушення житлових прав мешканців будинку 201 по пр. Миру позивач міг і повинен був дізнатися після звернення жильців будинку до народного депутата України від 11.12.06, строк позовної давності пропущено з поважних причин, його слід поновити відповідно до частини 2 ст. 100 КАС України.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідачем позову відхиляються судом з наступних підстав.

Частина 2 пункту 9 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та пункт 2 „Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій”, в редакції на час підписання спірного наказу, регулювали питання передачі у комунальну власність державного житлового фонду ( крім гуртожитків ) і не надавала права на їх приватизацію.

Підписання членами комісії, у тому числі і представником позивача Шеремет В.П., акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу від 29.12.95 не підтверджує обізнаність позивача про включення гуртожитку в статутний фонд відповідача 1 з 1995 р., оскільки в даному акті визначена загальна вартість майна без його переліку, а в затвердженому плані приватизації від 29.12.95, який підписано комісією у такому ж складі, спірний гуртожиток не включено в об”єкти соціально –побутового призначення вартість яких включено до статутного фонду ( п. 8, 12.9 Плану ).

Перелік нерухомого майна, яке передане у власність відповідачу 1 від 11.03.01 підписано лише представником відповідача 2, лист від 29.10.03 за № 8-08/411 головою Деснянської районної ради, тобто керівником іншої юридичної особи, в листі від 07.02.02 № 01/11 про зміну статусу гуртожитку на житловий будинок не вказано, що гуртожиток знаходиться у статутному фонді відповідача 1, лист відповідача 2 від 01.07.03 № 8/5/1699 стосується іншої будівлі.

Отже, надані відповідачем докази не дають підстав для відмови у позові в зв”язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Передбачене ст. 87 Господарського кодексу України та ст. 157 Цивільного кодексу України право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал ВАТ не обмежує право позивача та прокурора на звернення до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

      Керуючись ст. 2, 158-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                    В И Р І Ш И В:

   Позов задовольнити повністю.

    Визнати частково недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області № 951 від 29 грудня 1995 р. в частині включення до об»єкту приватизації гуртожитку по пр –кту Миру, 201 м. Чернігова.

    Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

     Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

     Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.          

     Постанову підписано 06.03.07.

Суддя                                                      Ю.В.Федоренко